Постанова № 40065612, 11.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа № 922/182/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.

при секретарі судового засідання Деппа - Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача- Баглікова В.С., за довіреністю №08-11/62112-14 від 18.02.14 року,

відповідача - Яковенко І.В.,за довіреністю від 12.03.14 року,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. N 1097 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року у справі N 922/182/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до ТОВ "ДРОКОТ", м. Харків,

про стягнення 135 2058,82 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року у справі N 922/182/14 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року у справі N 922/182/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Харківської міської ради у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

12 травня 2014 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3653), яким ТОВ «ДРОКОТ» просить суд зобов'язати Харківську міську раду виконати вимоги ст.95 ГПКУ та надіслати їм копії документів, доданих до апеляційної скарги.

13 травня 2014 року відповідачем було надано клопотання (вх. №3745) про відкладення розгляду справи з метою надання відзиву на апеляційну скаргу.

14 травня 2014 року колегія Харківського апеляційного господарського суду, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та ненадання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням голови суду Харківського апеляційного господарського суду від 05 червня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Бондаренка В.П. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В. В., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М. І.

06 червня 2014 року відповідачем був надан відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4440), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

06 червня 2014 року ТОВ «Дрокот» надало заяву (вх. №4441), в якій просить суд зобов'язати Харківську міську раду надати належні докази її права власності на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14.

06 червня 2014 року відповідач надав до суду також й заяву (вх. №4442) щодо залучення до участі у справі №922/182/14 Харківську обласну раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Розпорядженням голови суду Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В. В., суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М. І.

11 червня 2014 року Харківською міською радою було надано клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справи докази повторного направлення ТОВ «Дрокот» апеляційної скарги.

11 червня 2014 року колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду для забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

23 червня 2014 року відповідачем було надано клопотання (вх. №4898) щодо витребування у Харківської міської ради в якості доказу, що підтверджує її право власності на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 14, державний акт про право власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 14, який був оформлений до 2010 року.

23 червня 2014 року відповідачем були надані письмові пояснення (вх. № 4899), якими було зазначено, що ТОВ «Дрокот» не визнавав у 2010 році та не визнає на даний момент Харківську міську раду власником земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14, та вважає вимоги позивача щодо відшкодування збитків за користування даною земельною ділянкою необґрунтованими.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду для забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 04 липня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Черленяка М.І. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В. В., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.

04 липня 2014 року відповідачем було надано доповнення до відзиву (вх. №5258), з урахуванням яких просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2014 року по справі № 922/182/14 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

07 липня 2014 року позивачем надан відзив на пояснення відповідача, в якому зазначає, що фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява Харківської міської ради є доведеними фактично зібраними матеріалами, а правова позиція щодо стягнення завданих збитків є обґрунтованою правовими нормами діючого законодавства.

У судове засідання 07 липня 2014 року з'явились представники обох сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з інформаційною довідкою з реєстру права власності на нерухоме майно від 15.10.2013 р. за N 10861681 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1629,5 кв. м та літ "Б-1" загальною площею 83,5 кв. м по вул. Римарська, 14 у м. Харкові зареєстровано за ТОВ "ДРОКОТ" (відповідач по справі) на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 р. N 3922.

Реєстрацію право власності на зазначену будівлю за відповідачем підтверджує також витяг КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію прав власності на нерухоме майно N 25723284 від 30.03.2010 р.

Рішенням Харківської міської ради N 303/10 від 27.10.2010 р. "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (т. 1, а. с. 27-29) надано товариству з обмеженою відповідальністю "ДРОКОТ" дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Римарській, 14, (Дзержинський район), орієнтовною площею 0,1085 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1".

Пунктами 2.1., 2.2. вказаного рішення встановлено, що відповідач після прийняття цього рішення зобов'язаний: виконати проект відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1" та подати його на затвердження у встановленому порядку; виконати на етапі розробки проекту відведення земельної ділянки виконавчу зйомку земельної ділянки М 1:500 та передати її до управління містобудування та архітектури для занесення до єдиного топографічного плану.

Пунктом 2.3. рішення встановлено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування зазначених у додатку до цього рішення об'єктів буде надано їм у користування окремими рішеннями після надання проектів відведення земельних ділянок, погоджених у встановленому порядку.

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки N 01/13 від 23.10.2013 р. (т. 1, а. с. 15-17), складеним посадовими особами відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради при обстеженні земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14, встановлено, що вказана земельна ділянка загальною площею 0,1085 га використовується товариством з обмеженою відповідальністю "ДРОКОТ" для експлуатації та обслуговування одноповерхової нежитлової будівлі літ. "А-2", літ. "Б-1". Право користування земельною ділянкою відповідно до положень діючого земельного законодавства не оформлено, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради N 711 від 06.11.2013 р. (т. 1, а. с. 14) затверджено акт N 1 від 29.10.2013 р. про визначення збитків (т. 1, а. с. 13), згідно якого неодержаний Харківською міською радою дохід за використання товариством з обмеженою відповідальністю "ДРОКОТ" земельної ділянки площею 0,1081 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14 протягом періоду з 01.11.2010 р. по 30.09.2013 р. без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, склав 1352058,82 грн.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради рекомендованим листом було направлено відповідачу повідомлення N 993/0/226-13 від 07.11.2013 р. (т. 1, а. с. 30), в якому запропоновано розглянути акт про визначення збитків та вирішити питання про добровільну сплату вказаної суми.

Відповідач збитки у розмірі 1352058,82 грн. в добровільному порядку позивачу не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Судом першої інстанції в позові було відмовлено, виходячи з того, що відсутнє правило поведінки котре було б порушено ТОВ «Дрокот», і як наслідок відсутність складової стягнення збитків. Також суд виходив з того, що вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода)не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. А наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачем було зазначено, що суд дійшов хибного висновку, виходячи з того, що Харківською міською радою вжито вичерпних заходів щодо належного оформлення договору оренди землі з відповідачем, проте саме відповідачем не вжито відповідних заходів щодо розробки та погодження проекту відведення спірної земельної ділянки, і як наслідок Харківській міській раді нанесені збитки за використання земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства. В доводах апеляційної скарги позивачем також зазначено, що ТОВ «Дрокот» самостійно підтверджує наявність вини у своїх діях, оскільки воно зверталось до Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради з заявою про можливість повного або часткового визнання вимог міської ради про відшкодування збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Харківської області щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд повинен встановити правові підстави для стягнення з відповідача недоотриманого доходу.

Так відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї статті визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наведені правові норми вказують на те, що недоотриманий прибуток, який просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є збитками.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків, завданих порушенням договору є наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Згідно п. 3. 8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

Так, під час розгляду таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Дрокот» правомірно набуло право власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року №3922.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Згідно п. 4 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що є Додатком до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" від 19.12.2012 р. N 960/12 підставою для оформлення договору оренди землі є рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 цього Порядку оформлення договору оренди землі проводиться управлінням земельних відносин протягом трьох місяців з дня прийняття рішення міською радою або дня проведення конкурсу (аукціону) щодо набуття права оренди землі та за умови наявності справи документації із землеустрою, яка повинна містити необхідний обсяг документів.

У відповідності до п. 7 Порядку Відділ організації землеустрою та обліку земель управління земельних відносин не пізніше 4 робочих днів з дня отримання справи документації із землеустрою готує проект договору оренди землі.

Після попереднього погодження проекту договору оренди землі відділ організації землеустрою та обліку земель управління земельних відносин не пізніше 1-го робочого дня з дня отримання справи документації із землеустрою, готує три примірники договору оренди землі, і повідомляє заявника про необхідність з'явитися протягом 4 робочих днів з дня отримання листа до управління земельних відносин для погодження істотних умов договору оренди землі. У разі, якщо заявник не з'явився до управління земельних відносин протягом вказаного терміну для погодження істотних умов договору оренди землі або відмовився від їх погодження, управління земельних відносин рекомендованим супровідним листом направляє заявнику три примірники договору оренди землі у зшитому вигляді та скріплені печаткою управління земельних відносин "Для документів" для розгляду. (п. 8 та п. п. 8.1. Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові).

Таким чином, позивач в особі своїх повноважних органів маючи дійсний намір укласти договір оренди земельної ділянки, про що свідчить рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки від 27.10.2010 р. N 303/10, мав повідомити відповідача про необхідність погодження істотних умов договору оренди землі чи направити відповідачу примірник договору для підписання.

Проте, позивачем по справі не надано суду доказів, які б підтверджували здійснення позивачем відповідних заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем.

А тому доводи Харківської міської ради, щодо вжиття нею усіх заходів для належного оформлення договору оренди землі, не мають під собою правових підстав.

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегією суддів встановлено, що позивач не довів належними доказами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції протиправної поведінки відповідача, що повністю підтверджується матеріалами справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо.

Суд відхиляє доводи позивача - Харківської міської ради, стосовно стягнення недоотриманого доходу - орендної плати, яку він отримав би в разі оформлення відповідачем правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку-договору оренди землі, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.142 Господарського кодексу України прибуток суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язань.

Водночас, спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Втім, позивачем не вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків. Зокрема, міська рада не надали суду доказів здійснення нею відповідних заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Відтак, за відсутності вини відповідача, відсутні й правові підстави для стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку через не укладення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України.

Слід також додати, що відповідачем сплачувався земельний податок (лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області N 5258/10/20-30-20-04-50 від 22.10.2013 р., т. 1, а. с. 20), що також свідчить про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності в даному питанні.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельнихресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відсутність таких документів в сукупності виключає можливість нарахування збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів зауважує, що зазначені вище документи відсутні як в самій позовній заяві, так і в матеріалах Акту про визначення збитків від 29.10.2013 року, який був затверджений Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 06.11.2013 року №711

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Згідно ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284, відшкодуванню підлягають, серед іншого, збитки власникам землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В той же час, ст.156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1. наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування. Тобто, законодавством не передбачено можливості встановлення органами місцевого самоврядування підстав для відшкодування шкоди.

В даному випадку Харківська міська рада діє не як публічний орган (орган місцевого самоврядування), рішення якого обов'язкові для виконання відповідно до її компетенції, а як сторона земельних правовідносин - землевласник. Тобто, Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 06.11.2013 року № 711 "Про затвердження акту про визначення збитків" є внутрішнім документом, що визначає в такий спосіб розмір збитків для звернення до суду, і не є правовою підставою для нарахування збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 27.09.2011 року у справі №5023/338/11.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають нормам чинного законодавства, тому рішення Господарського суду Харківської області від 17 квітня 2014 року по справі 922/182/14 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається , що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2014 року у справі N 922/182/14 (суддя Бринцев О.В.) заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову Харківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот". Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрокот" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування та ін.) належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. "А-2" площею 1629,50 кв. м, літ. "Б-1" площею 83,5 кв. м, які розташовані по вул. Римарській, 14 у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2014 року у справі N 922/182/14 (суддя Бринцев О.В.) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2014 року у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 07 квітня 2014 року у справі N 922/182/14 скасовано.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду підтримує рішення Господарського суду Харківської області щодо відмови у позові, а застосовані судом заходи забезпечення позову фактично перешкоджають ТОВ «ДРОКОТ» розпоряджатись нерухомим майном, яке належить йому на праві власності, потреба у забезпеченні позову відпала.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99,101, п.4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залиши без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2014 року у справі N 922/182/14, а саме, заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрокот" вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. "А-2" площею 1629,50 кв. м, літ. "Б-1" площею 83,5 кв. м, які розташовані по вул. Римарській, 14 у м. Харкові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови складено 10 липня 2014 року

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.