Ухвала суду № 40062418, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

12 червня 2014 рокусправа № 811/139/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року

у справі № 811/139/13-а

за позовом фермерського господарства ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року №0002541500, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 24097,60 гривень та №002551500, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 419,90 гривень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, фермерське господарство ОСОБА_1 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фермерське господарство ОСОБА_1 є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2009 року (а.с. 66).

05 жовтня 2012 року податковим органом проведено камеральні перевірки дотримання позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами яких складено акти №№171/1520/23680227, 172/1500/23680227 та встановлені порушення пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» від 12 січня 2011 року № 11, в зв'язку з порушенням термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 року та за квітень 2012 року відповідно (а.с. 7-10).

За виявленими порушеннями та на підставі актів перевірок податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року №№ 0002541500, 0002551500, якими фермерське господарство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 24097,60 гривень та 419,90 гривень відповідно.

Підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій стало виявлення несвоєчасного перерахування на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість, зазначеної у скороченій декларації по податку на додану вартість за квітень та липень 2012 року у сумі 121488 гривень та 4199 гривень відповідно.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Пунктами 4 та 5 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове законодавство не звільняє сільськогосподарські підприємства зі спеціальним режимом оподаткування від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спеціальний рахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а відтак - і від відповідальності згідно вимог пункту126.1 статті 126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу за їх порушення.

Сплата сільськогосподарським підприємством податку на додану вартість на спеціальний рахунок, а не до державного бюджету, не виключає можливість застосування приписів статті 126 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що допущені податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях описки у назві юридичної особи не вплинули на обсяг визначених зобов'язань, та не є підставою для скасування цих рішень, оскільки у вступних частинах рішень назва позивача, ідентифікаційний код визначені вірно.

Отже податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв на підставі та в межах повноважень, а суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим