Вирок № 40059786, 06.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №623/95/14-к Головуючий 1 інстанції: Винниченко П.П.

Справа №11кп/790/762/14 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 серпня 2014 р. м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Ємця О.П., Каплієнко І.І.,

при секретарі - Шматок Т.О.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2014 р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтави, громадянин України, з професійно-технічною освітою, розлучений, зареєстрований в АДРЕСА_1 який мешкав за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

1. 16 травня 1988 р. за ч.3 ст.140 КК України (в ред.1960 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.46-1 УК УССР виконання вироку відстрочено на 2 роки;

2. 3 лютого 1989 р. за ч.3 ст.140,ст.43 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі;

3. 19 листопада 1991 р. за ч.3 ст.140 КК України (в ред. 1960 р.) до 4 років позбавлення волі;

4. 31 січня 1996 р. за ст.229-6, ст.43 КК України (в ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі;

5. 3 червня 1998 р. за ч.3 ст.140, ч.2 ст.229-6, ст.42 КК України (в ред. 1960 р.) до 6 років позбавлення волі;

6. 14 грудня 2004 р. за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі;

7. 21 жовтня 2009 р. за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; 15 вересня 2012 р. звільнений з Олексіївської ВК-25 по відбуттю терміну покарання, не працюючий, засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки.

Згідно із ст.76 КК України, на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця роботи, навчання або проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Присуджено стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальних збитків на користь відділу освіти Ізюмської районної державної адміністрації - 2825 гривень; на користь Управління агропромислового розвитку Ізюмської райдержадміністрації - 1775 гривень; на користь державної інспекції сільського господарства в Харківській області - 3712 гривень 30 копійок, на користь ОСОБА_3 - 1299 гривень.

Присуджено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових експертиз на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області в сумі 601 гривня 83 копійок.

Як встановив суд, в ніч на 2 вересня 2009 р. ОСОБА_2, шляхом пролому в стіні, з метою заволодіння чужим майном, проник до приміщення гаражу відділу освіти Ізюмської районної держаної адміністрації Харківської області, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, пл. Радянська, 8, звідки таємно викрав майно на загальну суму 2825 грн.

О 22 годині 30 травня 2013 року ОСОБА_2, шляхом пошкодження вхідних дверей, викруткою відігнувши запірний ригель, проник до приміщення Державної інспекції сільського господарства в Харківській області по вул. Старопоштовій, 39-а в м. Ізюмі, звідки таємно викрав майно, на загальну суму 3712 грн. 30 коп.

Приблизно о 23 години 1 червня 2013 р. ОСОБА_2, розбивши скло у віконному отворі, проник до приміщення майстерні Ізюмської ЦМЛ по пров. Залікарняному №2 в м. Ізюмі, звідки таємно викрав майно цієї медичної установи на загальну суму 1010 грн.

17 липня 2013 р. о 2 годині ОСОБА_2, шляхом відгину кута створки металевих воріт гаражу біля будинку АДРЕСА_4 який належить ОСОБА_4, таємно викрав його майно на загальну суму 2162 грн.

На початку серпня 2013 р., близько 24 години, ОСОБА_2, шляхом пошкодження навісного замку, проник до гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_5 який належить ОСОБА_5, звідки таємно викрав майно, заподіявши цьому потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 2250 грн.

20 вересня 2013 року о 2 годині, ОСОБА_2 шляхом пошкодження навісного замка та його зриву, проник до гаражу № 3 по вул. Старопоштовій, 19 в м. Ізюмі, який належить Управлінню агропромислового розвитку Ізюмської районної державної адміністрації Харківській області, звідки таємно викрав майно, спричинивши Управлінню агропромислового розвитку Ізюмської районної державної адміністрації Харківській області матеріальний збиток на загальну суму 1775 грн.

В кінці листопада 2013 р., о 1 годині, ОСОБА_2, шляхом підбору ключа, проник до підвального приміщення будинку АДРЕСА_3 де пошкодивши навісний замок, проник до приміщення сараю НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно цього потерпілого на загальну суму 1299 грн.

1 грудня 2013 р., приблизно о 1-й годині, ОСОБА_2, через огорожу проник на територію приміщення, за адресою: АДРЕСА_6, де, через відсутнє вікно, зайшов до приміщення колишнього універмагу, звідки таємно викрав майно, що належало ОСОБА_6, заподіявши йому матеріальний збиток на загальну суму 6661 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що суд, на порушення вимог ст.75 КК України, при призначені покарання обвинуваченому, не в повному обсязі врахував, що ОСОБА_2 вчинив 8 тяжких корисливих злочинів, злочини вчинив повторно, раніше неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів. Окрім того, ОСОБА_2 матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував та на момент вчинення злочинів і на теперішній час ніде не працює.

Просить вирок районного суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого і його захисника, що заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оскаржуються і докази щодо них, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані судом за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадання чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в сховище, здійснене повторно.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України, суд першої інстанції, належним чином врахував, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та обґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують його покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння встановленню істини по справі.

Разом з тим, приймаючи рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробування, суд першої інстанції неналежним чином врахував, що ОСОБА_2 раніше 7 разів засуджувався до позбавлення волі, зокрема неодноразово - за скоєння тяжких корисливих злочинів, що ці судимості не погашені, і знову неодноразово вчинив тяжкі злочини.

Обставини, якими суд першої інстанції обгрунтував можливість застосування до ОСОБА_2 ст. 75 України, свідчать про односторонню і помилкову оцінку обставин, які повинні враховуватися при призначенні винній особі покарання, що не узгоджується з вимогами, передбаченими ст.65 КК України.

Оскільки вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 75 КК України є необґрунтованим і підлягає скасуванню, тому, відповідно до вимог, передбачених п.3 ч.1 ст.407 КПК України колегія суддів вважає необхідним відносно ОСОБА_2 ухвалити новий вирок в частині призначення йому покарання.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, зважаючи на тотожність злочинів, їх кількість, час скоєння цих злочинів, колегія суддів виходить із обсягу і змісту апеляційної скарги і вважає, що ОСОБА_2 повинно бути призначене покарання - реальне позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

З метою забезпечення виконання процесуального рішення та враховуючи, що обвинувачений може ухилитися від виконання вироку, колегія суддів вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання необхідно рахувати з 13 червня 2014 року, коли, як це вбачається з ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду від 14 червня 2014 року, ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінального провадженні задовольнити.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2014 р. щодо ОСОБА_2, в частині призначеного йому покарання - скасувати та ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_2 ч. 3 ст. 185 КК України покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_2 з 13 червня 2014 року.

В решті вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 квітня 2014 р. щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.

Цей вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді