Ухвала суду № 40058861, 24.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 р.Справа № 820/736/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Державного підприємства завод "Електроважмаш" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/736/14

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів , Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш" (далі - ДП завод "Електроважмаш", позивач), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області (далі - УДКУ в м. Харкові, відповідач 2), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2014 року № 0000024010, № 0000034010, № 0000044010; стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 91217 грн. та за листопад 2012 року в сумі 10985 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.01.2014 року № 0000024010, № 0000034010, № 0000044010.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ДП завод "Електроважмаш", не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм ст.ст. 200.12, 200.15 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 7, 9, 159, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати постанову суду в зазначеній частині та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача 1 повністю підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП завод "Електроважмаш", ідентифікаційний код юридичної особи 00213121, зареєстровано як юридична особа 03.12.1991 року, узято на облік в органах державної податкової служби 07.06.1993, року за № 3 КН.1.

Фахівцями СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів проведено планову перевірку ДП завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 190/40-10-03/00213121 від 19.12.2013 року, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 660751 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 452356 грн. та завищено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на суму 28603 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2014 року № 0000024010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності на суму 991126,50 грн., з яких: основний платіж - 660751 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 330375,50 грн., № 0000034010, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 28603 грн.; № 0000044010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень - грудень 2012 року в розмірі 452356,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 226178 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2014 року № 0000024010, № 0000034010, № 0000044010, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В акті перевірки відповідачем 1 зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Надія", ТОВ "НПП Постача", ТОВ "Химтерейд", МНТК "Практіка", ТОВ "Модус-Інструмент", ТОВ "Світенергопром", ТОВ "НВП "Інструментальний центр", ТОВ "НВП Укренергострой", ТОВ "Харків Ком", ТОВ "Харківтехнотрейд", ТОВ "Компанія Астера ЛТД", ТОВ НВФ "Промкомплект", ТОВ "КИП і А", ТОВ "Атріум-Буд", ТОВ ВКФ "Норд", КДНВП "Кварсит", ТОВ "Компанія "Статус Практика".

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що 03 березня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Надія" укладено договір постачання продукції № 238-13/49. Загальна ціна договору складає 98772 грн., в тому числі 20% ПДВ - 16462 грн.; строк дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Надія" на адресу ДП завод "Електроважмаш" здійснено поставку продукції, що підтверджується: видатковою накладною № 18 від 19.06.2012 року, податковою накладною № 18 від 19.06.2012 року, прибутковим ордером №00003992-150/558 від 19.06.2012 року.

Транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною № 01АА від 19.06.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірними картами, вимогами.

Вказаний товар оплачено 23.08.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3172.

20 вересня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Надія" укладено договір постачання продукції № 238-13/87. Загальна ціна договору складає 98840 грн., в тому числі 20% ПДВ - 16640 грн.; строк дії договору до 31.12.2013 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними № 5 від 02.11.2012 року, № 54 від 22.11.2012 року, податковими накладними № 5 від 02.11.2012 року та № 54 від 22.11.2012 року, прибутковими ордерами.

Транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.11.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується: лімітно-забірними картами, вимогами, накладними-вимогами.

Вказаний товар оплачено 20.12.2012 року та 25.01.2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1324 та № 1597 відповідно.

02 серпня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Надія" укладено договір постачання продукції № 238/15-352-Т. Загальна ціна договору складає 1132440 грн., в тому числі 20% ПДВ - 188740 грн.; строк дії договору до 02.08.2013 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними № 10 від 06.11.2012 року та № 30 від 13.11.2012 року, податковими накладними № 13 від 06.11.2012 року та № 30 від 13.11.2012 року, прибутковими ордерами.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними № 5 та № 12, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому товар, поставлений згідно видаткових накладних № 10 від 06.11.2012 року та № 30 від 13.11.2012 року, використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірною картою, вимогами, накладними-вимогами.

Зазначений товар оплачено 28.12.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 4078.

06 квітня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "НПП Постача" укладено договір поставки № 234/050С. Загальна ціна Договору складає 41513,59 грн., в тому числі 20% ПДВ - 6918,93 грн.; строк дії Договору до 31.12.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковою накладною № РН-0000051 від 28.05.2012 року, податковою накладною № 15 від 28.05.2012 року та прибутковим ордером №00003536_150/191 від 29.05.2012 року.

Транспортування підтверджується відтиском печатки на видатковій накладній з зазначенням "внос в руках", а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується вимогами № 73 від 06.06.2012 року , № 32 від 05.06.2012 року.

Вказаний товар оплачено 23.06.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2339.

28 травня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Хімтрейд" укладено договір поставки № 238-13/71. Загальна ціна Договору складає 18900 грн., в тому числі 20% ПДВ - 3150 грн.; строк дії Договору до 31.12.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковою накладною № 1300 від 13.07.2012 року, податковою накладною № 21 від 10.07.2012 року та прибутковим ордером № 00004398_150/660 від 16.07.2012 року.

Транспортування підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 564 від 16.07.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірною картою № 304 від 17.07.2012 року.

Вказаний товар оплачено 10.07.2012 року відповідно до платіжного доручення № 2544.

Також, ДП завод "Електроважмаш" направлено на адресу Міжгалузевого науково-технічного комплексу "Практика" договірний лист №238-13/1930, яким здійснено замовлення на поставку товару, на оплату яких контрагентом виставлено рахунок-фактуру № 12,0327 від 17.12.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковою накладною №12.0257 від 26.12.2012 року, податковою накладною № 28 від 25.12.2012 року.

Транспортування підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 552 від 27.12.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірною картою № 617 від 29.12.2012 року.

Вказаний товар оплачено 25.12.2012 р. відповідно до платіжного доручення №505.

15 квітня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Модус-Інструмент" укладено договір про закупівлю товарів № 234/028-Т, 13.04.2012 року укладено додаткову угоду № 1. Загальна ціна Договору складає 4740705,96 грн., в тому числі 20% ПДВ - 790117,66 грн.; строк дії Договору до 15.08.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, відтисками печатки на видаткових накладних з зазначенням "внос в руках", а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується вимогами та накладними-вимогами.

Вказаний товар оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями.

05 грудня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Світенергопром" укладено договір № 207-02/109-Т. Загальна ціна Договору складає 20159397,60 грн., в тому числі 20% ПДВ - 3359899,60 грн.; строк дії Договору до 05.12.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними № 03/05 від 03.05.2012 року та № 61/05 від 23.05.2012 року, податковими накладними № 4 від 03.05.2012 року та № 60 від 23.05.2012 року.

Транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною, відтиском печатки на видатковій накладній з зазначенням "внос в руках", а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується матеріалами справи.

Вказаний товар оплачено 26.06.2012 року та 16.07.2012 року відповідно до платіжних доручень № 2429 та № 1999.

22 серпня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "НВП "Інструментальний центр" укладено договір про закупівлю товарів №234/052-Т. Загальна ціна Договору складає 688399,99 грн., в тому числі 20% ПДВ - 114 733,33 грн.; строк дії Договору до 22.08.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, відтиском печатки на видатковій накладній з зазначенням "внос в руках", а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами.

Вказаний товар оплачено відповідно до платіжних доручень.

22 серпня 2011 між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "НПП Укренергострой" укладено договір підряду № 01/05-12. Загальна ціна Договору складає 589878,00 грн., в тому числі 20% ПДВ - 98313 грн.; строк дії Договору до 31.12.2012 року.

В жовтні 2012 року контрагентом виконано підрядні роботи, що підтверджується наступними документами: дефектним актом, договірною ціною №1, відомістю ресурсів до договірної ціни, локальним кошторисом № 01, розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат у складі договірної ціни № 1, розрахунком № 6 - ресурси на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, довідкою про вартість виконаних будівельних затрат за жовтень 2012 від 17.10.2012 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року від 17.10.2012 року.

ТОВ "НПП Укренергострой" виписано податкову накладну № 3 від 17.10.2012 року.

Виконані роботи позивачем оплачено 17.10.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1003.

11 липня 2012 між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Харків-Ком" укладено договір поставки комплексу системи ультразвукового відлякування собак № 1107. Загальна ціна Договору складає 52863,96 грн., в тому числі 20% ПДВ - 8810,66 грн.; строк дії Договору до 31.12.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковою накладною № РН-296 від 07.09.2012 року, податковими накладними № 701 від 07.09.2012 року, № 1401 від 14.08.2012 року.

Факт поставки обладнання підтверджується також Актом приймання-передачі обладнання № 1 від 07.09.2012 року, підписаним сторонами.

Транспортування підтверджується відтиском печатки на видатковій накладній з зазначенням "внос в руках", а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується вимогою № 185 від 14.09.2012 року.

Також ТОВ "Харків-Ком" проведено роботи щодо встановлення, монтажу та налагодження системи ультразвукового відлякування собак, що підтверджується актом здачі-приймання робіт за договором № 1107 від 07.07.2012 року. Виконавцем виписано податкові накладні № 702 від 07.09.2012 року, № 1402 від 14.08.2012 року.

Поставлений товар та виконані роботи оплачено 13.08.2012 року та 27.09.2012 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 741 та № 73.

29 березня 2012 року Державним підприємством завод "Електроважмаш" направлено на адресу ТОВ "ХарківТехноТрейд" договірний лист № 238-13/1930, яким здійснено замовлення на поставку товару - смоли Л-20 ТУ 6-06-1123-98 в кільк. 20 кг, на оплату яких контрагентом виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000226 від 28.03.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними № РН-0000169 від 04.04.2012 року та № РН-0000229 від 28.04.2012 року, податковими накладними № 3 від 04.04.2012 року та № 59 від 04.04.2012 року.

Транспортування підтверджується відтисками печатки на видаткових накладних з зазначенням "внос в руках", а також записами у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідні дати.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується вимогою та лімітно-забірними картами.

Вказаний товар оплачено 11.07.2012 р. відповідно до платіжного доручення № 2596.

21 серпня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" укладено договір поставки продукції № 266-01/21, 01.10.2012 року укладено додаткову угоду №1. Загальна ціна Договору складає 219129,88 грн., в тому числі 20% ПДВ - 36521,65 грн.; строк дії Договору до 21.08.2013 року.

Також, 30 жовтня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" укладено договір поставки продукції №266-01/92. Загальна ціна Договору складає 82457,45 грн., в тому числі 20% ПДВ - 13742,91 грн.; строк дії Договору до 30.10.2013 року.

Крім того, 25 жовтня 2012 між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Компанія Астера ЛТД" укладено договір поставки продукції №266-01/74. Загальна ціна Договору складає 98274,75 грн., в тому числі 20% ПДВ - 16 379,13 грн.; строк дії Договору до 25.10.2013 року.

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, відтисками печатки на видаткових накладних з зазначенням "внос в руках", а також записами у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідні дати.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами, лімітно-забірними картами, накладними-вимогами.

Вказаний товар оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями.

19 вересня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Промкомплект" укладено договір № 207-03/98-Т. Загальна ціна Договору складає 762600,00 грн., в тому числі 20% ПДВ - 127100 грн.; строк дії Договору до 19.09.2012 року.

Також, 02 лютого 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Промкомплект" укладено договір № 207-03/71-Т, 18.04.2011 року укладено додаткову угоду № 1, 02.02.2012 року укладено додаткову угоду № 2. Загальна ціна Договору складає 525480 грн., в тому числі 20% ПДВ - 87580,00 грн.; строк дії Договору до 02.02.2012 року.

Крім того, 11 травня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Промкомплект" укладено договір № 207-03/148-Т. Загальна ціна Договору складає 1260600 грн., в тому числі 20% ПДВ - 210100 грн.; строк дії Договору до 11.05.2013 року.

Факт виконання умов зазначених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами службового легкового автомобіля, а також записами у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідні дати.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами, лімітно-забірними картами, накладними-вимогами.

Вказаний товар оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями.

02 лютого 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "КИП і А" укладено договір № 207-03/67-Т, 11.05.2012 року укладено додаткову угоду № 2, 27.09.2012 року укладено додаткову угоду № 3. Загальна ціна Договору складає 696223 грн., в тому числі 20% ПДВ - 116037,20 грн.; строк дії Договору до 02.09.2013 року.

24 квітня 2012 року згідно видаткової накладної № РН-012404 від 24.04.2012 року ТОВ "КИП і А" поставлено товар та виписано податкову накладну № 12404 від 24.04.2012 року.

Транспортування підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 298 від 22.06.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар було використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірними картами № 760 від 27.04.2012 року, № 759 від 27.04.2012 року, № 758 від 27.04.2012 року, № 757 від 27.04.2012 року, № 756 від 27.04.2012 року.

Вказаний товар оплачено 27.06.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2459.

10 вересня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Атріум-Буд" укладено договір підряду № 8. Загальна ціна Договору складає 219709,66 грн., в тому числі 20% ПДВ - 36618,28 грн.; строк дії Договору до 31.12.2012 року.

У грудні 2012 року ТОВ "Атріум-Буд" виконано роботи відповідно до укладеного договору, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, актом приймання будівельних робіт за грудень 2012 року від 19.12.2012 року, підписаним сторонами. Підрядником виписано податкові накладні №28 від 23.10.2012 року, №3 від 19.12.2012 року.

Вказані роботи оплачено позивачем 23.10.2012 року та 25.01.2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями №3191 та №1591 відповідно.

10 травня 2011 між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ ВКФ "Норд" укладено договір №238-12/150-Т, 08.08.2011 року укладено додаткову угоду №1, 22.03.2012 року укладено додаткову угоду №2. Загальна ціна Договору складає 35244000 грн., в тому числі 20% ПДВ - 5874000 грн.; строк дії Договору до 31.05.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними, а також записами у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідні дати.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами.

Вказаний товар оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями.

09 січня 2012 року між ДП завод "Електроважмаш" та ККНВП "Кварсит" укладено договір №207-02/115-Т. Загальна ціна Договору складає 2187000 грн., в тому числі 20% ПДВ - 364500 грн.; строк дії Договору до 09.01.2013 року.

23 серпня 2012 року згідно видаткової накладної №ГПЗ/14 від 23.08.2012 року ККНВП "Кварсит" поставлено товар, та виписано податкову накладну №6 від 17.08.2012 року на вказану поставку.

Транспортування підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 22.08.2012 року, а також записом у Журналі реєстрації ввезення ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" на відповідну дату.

В подальшому вказаний товар використано для виробничих потреб підприємства, що підтверджується лімітно-забірною картою №761 від 06.09.2012 року.

Вказаний товар оплачено позивачем 17.08.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №10060.

15 липня 2011 року між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Компанія "Статус Практика" укладено договір обслуговування технічних засобів пожежної автоматики, встановленої на об'єкті №8/23. Загальна ціна Договору складає 12700,00 грн., в тому числі 20% ПДВ - 2116,67 грн.; строк дії Договору до 01.09.2012 року.

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт та податковими накладними.

Виконані роботи оплачено ДП завод "Електроважмаш" в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ДП завод "Електроважмаш". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ДП завод "Електроважмаш" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від зазначених контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Надія", ТОВ "НПП Постача", ТОВ "Химтерейд", МНТК "Практіка", ТОВ "Модус-Інструмент", ТОВ "Світенергопром", ТОВ "НВП "Інструментальний центр", ТОВ "НВП Укренергострой", ТОВ "Харків Ком", ТОВ "Харківтехнотрейд", ТОВ "Компанія Астера ЛТД", ТОВ НВФ "Промкомплект", ТОВ "КИП І А", ТОВ "Атріум-Буд", ТОВ ВКФ "Норд", КДНВП "Кварсит", ТОВ "Компанія "Статус Практика" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі за текстом - ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не були визнані недійсними. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявленні свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, колегія суддів зауважує на те, що дане твердження ґрунтується на висновках чисельних актів про результати перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок, які стосуються безпосередньо контрагентів позивача.

Проте, необхідно зауважити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Надія", ТОВ "НПП Постача", ТОВ "Химтерейд", МНТК "Практіка", ТОВ "Модус-Інструмент", ТОВ "Світенергопром", ТОВ "НВП "Інструментальний центр", ТОВ "НВП Укренергострой", ТОВ "Харків Ком", ТОВ "Харківтехнотрейд", ТОВ "Компанія Астера ЛТД", ТОВ НВФ "Промкомплект", ТОВ "КИП І А", ТОВ "Атріум-Буд", ТОВ ВКФ "Норд", КДНВП "Кварсит", ТОВ "Компанія "Статус Практика" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що висновки акту перевірки щодо господарських відносин ДП завод "Електроважмаш" з зазначеними вище контрагентами є такими, що не відповідають дійсності, а отже і винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.01.2014 року № 0000034010 та № 0000044010 є незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо висновків акту перевірки та апеляційної скарги про порушення ДП завод "Електроважмаш" пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що виразилось у порушенні порядку декларування податку на прибуток за довгостроковими договорами, на підставі яких відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 року № 0000024010, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно з підпунктом 7.10.1 пункту 7.10. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (був чинним на час укладення договору) (далі - Закон № 334/94-ВР), платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Відповідно до підпункту 7.10.2 пункту 7.10. статті 7 Закону № 334/94-ВР, під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Відповідно до пункту 137.3. статті 137 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що між ДП завод "Електроважмаш" та ВАТ "Рогунська ГЕС" (Таджикістан) укладено договір № 51/10-36 від 29.03.2010 року щодо виготовлення продукції та надання послуг (далі - Договір). У податковому обліку на день укладення даний договір визначено як довгостроковий.

У 2012 році додатковими угодами № 7 від 30.03.2012 року та № 8 від 18.05.2012 року до договору передбачено поетапну поставку продукції, яка розпочалась у ІІІ кварталі 2012 року.

З огляду на те, що нормами Податкового кодексу України встановлені інші умови для визначення договору як довгострокового, а саме виключено умову поетапного здавання вироблених товарів, робіт, послуг, договір № 51/10-36 від 29.03.2010 року, укладений між ДП завод "Електроважмаш" та ВАТ "Рогунська ГЕС" (Таджикістан), за результатом укладання додаткових угод № 7 від 30.03.2012 року та № 8 від 18.05.2012 року, втратив ознаки довгострокового, а отже доходи та витрати, що визначались в особливому порядку, з ІІІ кварталу 2012 року повинні визначатись в загальному порядку.

З метою урегулювання питання щодо порядку визначення доходів та витрат, та необхідності здійснення перерахунку раніше нарахованого та сплаченого податку на прибуток, позивачем направлено лист № 245/998 від 29.09.2012 року на адресу відповідача з проханням надати роз'яснення, яким чином здійснювати облік доходів та витрат за договорами, які укладені до 01.04.2011 року, що визнані довгостроковими, але за якими впродовж строку дії у зв'язку з виробничою необхідністю змінено умови поставки, що передбачає часткове відвантаження продукції та чи потрібно здійснювати перерахунок доходів та витрат на момент здійснення змін умов відвантаження продукції.

Листом № 8750/10/40-037 від 24.01.2012 року відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що ПКУ не передбачається окремого порядку визначення доходів у разі виконання робіт за довготривалим договором, який передбачає поетапне здавання виконаних робіт, платник податку - виконавець такого довгострокового договору, який укладено до 01.04.2011 року, починаючи зі звітного періоду - 2 кварталу 2011 року не може застосувати норми пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, тобто має здійснювати облік доходів та витрат за загальними правилами, встановленими нормами Податкового кодексу України.

ДП завод "Електроважмаш" надано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року та нараховано доходи та витрати за ІІІ квартал 2012 року в загальному порядку.

Також у ІV кварталі 2012 року позивачем здійснено перерахунок доходів та витрат в податковому обліку за 2010 рік - 1 півріччя 2012 року з застосуванням загальних норм законодавства з дати укладення договору - з 29.03.2010 року.

В результаті проведеного коригування, підприємством за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року зменшено фактичні витрати по вказаному договору всього у сумі 6014642 грн. та розрахункові доходи всього у сумі 6450647 грн., а прибуток - на 436005 грн.

Під час перевірки відповідач дійшов до висновку, що перерахунок, проведений позивачем у ІV кварталі 2012 року за період 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, є порушенням пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, оскільки перерахунок потрібно здійснювати за період з 01.04.2011 року по 1 півріччя 2012 року.

Проте, вказані висновки податкового органу, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується і колегія суддів, є неправомірними та безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1. статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Приписами пункту 137.4 статті 137 Податкового кодексу України встановлено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Положеннями підпункту 7.10.3 пункту 7.10. статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачалось, що, виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Приписами підпункту 7.10.7 пункту 7.10. статті 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Згідно підпункту 7.10.9 пункту 7.10. статті 7 Закону № 334/94-ВР, після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту).

У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

Відповідно до пункту 137.3. статті 137 Податкового кодексу України, після переходу покупцю права власності на товари (роботи, послуги) з довготривалим технологічним циклом виробництва, зазначені у попередньому абзаці, виконавець здійснює коригування фактично отриманого доходу, пов'язаного з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованого в попередні періоди протягом терміну їх виготовлення.

При цьому, якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) перевищує суму доходу, попередньо нараховану за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), таке перевищення підлягає зарахуванню до доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) менше суми доходу, попередньо визначеного за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), така різниця підлягає зарахуванню у зменшення доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Пунктом 1 розділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що розділ ІІІ цього Кодексу (Податок на прибуток підприємств) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, коригування (перерахунок) фактично отриманого доходу здійснюється за всі попередні періоди виготовлення продукції, що і було зроблено позивачем, а саме здійснено перерахунок з дати укладення договору до моменту втрати договором ознак довгострокового, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо необхідності проведення позивачем перерахунку за період з 01.04.2011 року по 1 півріччя 2012 року.

Крім того, відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ДП завод "Електроважмаш" пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України за контрактом №117/11 від 12.12.2011 року, укладеним між ДП завод "Електроважмаш" та з ЗАО "Десна" (м. Подільськ, Російська Федерація).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ДП завод "Електроважмаш" та з ЗАО "Десна" (м. Подільськ, Російська Федерація) укладено контракт №117/11 від 12.12.2011 року, який визначений як довгостроковий.

Згідно з умовами контракту №117/11 від 12.12.2011 року ціна контракту - 1027700 дол. США, що в еквіваленті становить 82134199 грн. Відповідно до планової калькуляції на виготовлення турбогенератора ТГВ-325-2АУ3, зав.замовлення 22803 планові витрати становлять 46393408 грн.

Як зазначено в акті перевірки (ст.9), відповідачем встановлено, що фактичні витрати на виробництво турбогенератора у ІV кварталі 2012 року склали 7376552 грн., а за даними підприємства - 5846688 грн.

Даний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем при розрахунку коефіцієнта у ІV кварталі 2012 року не враховано перенесення витрат у сумі 1529864 грн. з ІІІ кварталу на ІV квартал 2012 року, у зв'язку з фактичним отриманням первинних документів в ІV кварталі 2012 року. При цьому, акт перевірки не містить опис конкретних документів чи посилань на такі, в підтвердження даної обставини.

Згідно картки обліку витрат на турбогенератор ТГВ-325-2АУ3, зав.замовлення 22803, на виробництво у ІV квартал 2012 року позивачем списано 5846688 грн. (за жовтень - 1930128,83 грн., за листопад - 2098734,30 грн., за грудень - 1817825,08 грн. (1840339,80 грн. - 22514,72 грн.).

Необхідно зауважити, що коефіцієнт (питома вага витрат) визначається як відношення витрат за звітний період до загального запланованого розміру витрат (К = 5846688/46393408=0,126), а доходи - як добуток коефіцієнта (питомої ваги витрат) та ціни контракту (розмір загального очікуваного доходу) (Д= 0,126 х 82134199=10348909 грн.)

Розпорядженням № 354д від 02.08.2012 року ДП завод "Електроважмаш" зменшено розмір витрат на виробництво турбогенератора ТГВ-325-2АУ3, зав.замовлення 22803 у ІІІ кварталі 2012 року на 8657803 грн. та перенесено дані витрати на виробництво аналогічного агрегату на виконання іншого заводського замовлення по іншому договору. Витрати на виконання контракту № 117/11 від 12.12.2011 року у ІІІ кварталі 2012 року зменшено на 8657803 грн.

В ході розгляду справи відповідачем не надано пояснень та доказів щодо підтвердження фактичних витрат позивача у ІV кварталі 2012 року на суму 7376552 грн., а отже податковим органом не доведено факту заниження позивачем інших доходів, а саме доходи від виконання довгострокових договорів на суму 2710428 грн. у ІV кварталі 2012 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно зауважив на той факт, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення ДП завод "Електроважмаш" пункту 135.1 статті 135, пункту 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України за контрактом № 117/11 від 12.12.2011 року, укладеним між ДП завод "Електроважмаш" та з ЗАО "Десна" (м. Подільськ, Російська Федерація), є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем 1 не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 135.1 статті 135, п. 137.3 статті 137, пп. 138.1, 138.2 статті 138, пп. 198.3, 198.6 статті 198, пп. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову про їх скасування.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 91217 грн. та за листопад 2012 року в сумі 10985 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки процедура судового оскарження не закінчена, то право позивача на отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість на даний час не виникло, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Приписами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, з огляду на той факт, що процедура судового оскарження не закінчена, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що право позивача на отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість на даний час не виникло, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на практику Вищого адміністративного суду України колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у справах, зазначених позивачем як приклад, правові відносини виникли до прийняття Податкового кодексу України та регулюються Законом України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Державного підприємства завод "Електроважмаш" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2014р. по справі № 820/736/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.07.2014 р.