Ухвала суду № 40058847, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 820/4693/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/4693/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М" (далі - ТОВ "СКЛАД-М", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Московському районі м.Харкова, відповідач), в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000931501 від 23.12.2013 року; зобов'язати відповідача відобразити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "СКЛАД-М" самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість (без змін, передбачених в Акті № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛАД-М"- задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000931501 від 23.12.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, п. 15 підр. 2 р. XX, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Склад-М" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013 р., яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме:

- завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 1 400 000,00 грн.

- завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 65 722,00 грн.

09.12.2013 р. позивачем надіслано на адресу відповідача заперечення до вказаного Акту перевірки, в якому зазначено про виявлені у Акті неточності та висловлено бажання прийняти участь у розгляді цих заперечень.

24.12.2013 р. позивач отримав повідомлення від 04.12.2013 р. за № 4341/10/20-34-15-01-25, в якому було зазначено, що наданим позивачем уточнюючим розрахункам визначено статус "Невизнання податкової звітності як податкової декларації" у зв'язку із порушенням, на думку відповідача, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Цього ж дня позивач отримав повідомлення від 13.12.2013 р. за № 4505/10/20-34-15-01-25, в якому повідомлялося про призначення розгляду заперечень на 19.12.2013 р. о 14.00 год.

Також, 24.12.2013 р. позивач отримав лист від 19.12.2013 р. № 4629/10/20-34-15-01-25 "Про внесення змін до акту перевірки від 21.11.2013 року № 867/20-34-15-01-12/38159597", в якому, з урахуванням викладених у запереченні зауважень, певні частини акту перевірки були викладені у новій редакції.

24.12.2013 р. позивач отримав відповідь на заперечення до акту перевірки від 21.11.2013 року № 867/20-34-15-01-12/38159597, за № 4701/10/20-34-15-01-25 від 20.12.2013 р., в якій відповідач фактично залишив без змін висновки акту перевірки.

26.12.2013 р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 р. № 0000931501 та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за ним, згідно з яким щодо ТОВ "СКЛАД-М" відповідачем було визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 366430,5 грн.

03.01.2014 р. позивачем направлено відповідачу скаргу на винесений висновок у акті № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013р. з додатком № 1 до Акту перевірки, та на винесене податкове повідомлення-рішення № 0000931501 від 23.12.2013 р.

29.01.2014 р. позивач отримав лист від 16.01.2014 р. № 182/10/20-34-15-01-18 "Про внесення змін до акту перевірки від 21.11.2013 року № 867/20-34-15-01-12/38159597", в якому, з урахуванням викладених у скарзі зауважень, таблиця 3.11 на сторінці 9 Акту перевірки була викладена у новій редакції.

Цього ж дня позивач отримав рішення про продовження строку розгляду скарги від 27.01.2014 р. № 532/10/20-40-10-04-17, яким строк розгляду скарги було продовжено до 10 березня 2014 року включно.

03.03.2014 р. позивач отримав рішення про залишення скарги без розгляду від 27.02.2014 р. за № 1374/10/20-40-10-04-17.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000931501 від 23.12.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно завищення ТОВ „Склад-М" заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за відповідний звітний (податковий) період (від 18.10.2013 року № 9066211598) за вересень 2013 року, внаслідок порушення п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а отже і податкове повідомлення - рішення № 0000931501 від 23.12.2013 року винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення були прийняті на підставі юридично та фактично різних документів (різних податкових декларацій).

Оцінивши аргументи, викладені в апеляційній скарзі, а також надані представниками позивача та відповідача усні та письмові пояснення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право платника податків оскаржувати рішення, прийняті контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження врегульована, серед іншого, нормами пунктів 56.2, 56.3, 56.7., 56.8 , 56.9, 56.20 Податкового кодексу України.

В тому числі, відповідно до п.56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст.56 ПК України передбачено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право не розглядати скаргу платника податків наведений у п.56.7 ст. 56 ПК України, а саме: у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

У всіх інших випадках, тобто за відсутності фактичних обставин, перелічених в п.56.3, 56.6 статті 56 ПК України, відповідно до імперативної норми пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Жодних виключень з цього обов'язку Податковий кодекс України не містить. Він лише дозволяє керівнику (його заступнику або іншій уповноваженій посадовій особі) відповідного контролюючого органу на підставі пункту 56.9 ст.56 ПК України прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Окремо слід зазначити, що ПК України містить прямі вказівки про єдині можливі та обов'язкові наслідки невиконання податковим органом означеного вище обов'язку. Так, згідно з ч.ч.2, 3 п.56.9 ст.56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Матеріали адміністративної справи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом оскаржити в адміністративному порядку прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення. Це підтверджено, серед іншого, скаргою позивача від 03.01.2014 р. № 01 (вх. № 97/10 від 09.01.2014р.)

Також матеріали справи дозволяють стверджувати, що ГУ Міндоходів у Харківській області почало розгляд цієї скарги. Це підтверджується рішенням про продовження строку розгляду скарги від 27.01.2014р. № 532/10/20-401004-17, яке починається словами «розглядаючи скаргу директора ТОВ «Склад-М» Курганова М.В….» (1 том, а.с. 86).

Разом із тим, суд не вбачає в матеріалах адміністративної справи доказів, які б підтверджували наявність обставин, перелічених у пунктах 56.3, 56.6 статті 56 ПК України, з якими Податковий кодекс пов'язує можливість не розглядати скаргу. Посилання відповідача на норми Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013р. № 848 суд вважає безпідставним. Адже цей Наказ був зареєстрований в Міністерстві юстиції України лише 17.01.2014р. за № 99/24876, і тому набрав чинності лише з 05.02.2014р., що підтверджено даними сайту Верховної Ради України. Тобто, на момент подання позивачем скарги (09.01.2014р.) та на момент коли вона вже почала розглядатися відповідачем (не пізніше 27.01.2014р.), цей наказ ще не діяв.

У вказаному періоді було чинним Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.12 року за № 2046/22358. Відповідно до п. ґ) пункту 4 цього Положення, у скарзі, серед іншого, мають бути зазначений підпис фізичної особи - платника податку, для юридичної особи - платника податку - підпис керівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи - платника податку. Якщо скарга в інтересах фізичної особи - платника податку або юридичної особи - платника податку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.5 ІІоложення, скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпункті "г" пункту 4, або оформлена без дотримання вимог, зазначених у підпунктах "а" - "г" цього Положення, що не дає змоги розглянути скаргу по суті, повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги. Якщо ж податковий орган не повернув протягом цього строку подану платником скаргу, то відповідно до п. 13 Положення, він зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту (в даному випадку скарга позивача від 03.01.2014р. отримана податковим органом 09.01.2014р., а рішення про продовження строку розгляду від 27.01.2014р.).

Отже, в даному випадку відповідач мав керуватися нормами пунктів 56.3, 56.6, 56.7, 56.8, 56.9 статті 56 ПК України та приймати рішення по суті скарги платника податків. Так як відповідач цей обов'язок не виконав, - наступили наслідки, передбачені ч.ч. 2, 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, тобто скарга позивача (про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000931501 від 23.12.2013р.) вважається задоволеною, а вказане податкове повідомлення-рішення - скасованим.

Разом із тим колегія суддів враховує, що відповідач своїми наступними діями не визнав факт скасування прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, і тому позивач мав підстави для забезпечення належного і повного захисту своїх прав та інтересів звернутися до суду з заявленим ним позовом.

Також, оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000931501 від 23.12.2013р., колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п.58.2 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення має містити підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В оскарженому податковому повідомленні-рішенні такою підставою визначений акт перевірки № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013р. і зазначено, що податковим органом було здійснене зменшення суми податкових зобов'язань порівняно з податковою декларацією позивача № 9066899111 від 21.10.2013р. Втім, у вказаному акті перевірки в розділі «4. Висновок» на стор. 17 зазначено, що перевіркою виявлене завищення заявленої до відшкодування суми ПДВ за податковою декларацією позивача від 18.10.2013р. №9066211598.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте без зазначених у ньому підстав, що є прямим порушенням норми п.58.2 ст.58 ПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відобразити в автоматизованій системі "Податковий блок" дані, відображені ТОВ "СКЛАД-М" самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість (без змін, передбачених в Акті № 867/20-34-15-01-12/38159597 від 21.11.2013 року), суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/4693/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.07.2014 р.