Ухвала суду № 40058769, 15.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.Справа № 820/5684/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Риф М" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/5684/14

за позовом Приватного підприємства " Риф М"

до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Риф М" (далі - позивач, ПП "Риф М"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, Центральна МРВД ХОВ ФСС з ТВП), в якому просив суд визнати незаконним повністю і скасувати рішення №5-03-09 від 08.01.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Риф М" - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 28, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 17 Наказу Міністерства охорони здоров'я від 14.02.2012 р. № 110 Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Риф М" перебуває на обліку в Центральній міжрайонній виконавчій дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, персональний код страхувальника - 630259002717.

Спеціалістами відповідача на підставі направлення від 16.12.2013 року №534 та згідно з наказом директора від 18.09.2013 року №45-од проведена планова перевірка по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПП "РИФ М" за період з 01.10.2008 р. по 01.10.2013 р.

За результатами перевірки складено акт №527 від 20.12.2013 року, відповідно до висновків якого встановлені порушення статті 47 Закону №2240 та пункту 4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009р. №12 (далі - Порядок №12), а саме:

- уповноваженим із соціального страхування ПП "РИФ М" було прийнято рішення про виділення ОСОБА_1 (директору ПП "РИФ М") путівки на санаторно-курортне лікування №005133 до санаторію "Полтава - Крим" вартістю 4305,0 грн., заїзд з 03.11.2009 р. терміном 21 день (протокол від 25.09.2009р. № 1) без наявних медичних показань (довідка за формою №070/о відсутня);

- уповноваженим із соціального страхування ПП "РИФ М" було прийнято рішення про виділення ОСОБА_1 путівки на санаторно-курортне лікування №122412 до санаторію "Ялинка" вартістю 5040,0 грн., заїзд з 12.03.2013р. терміном 21 день (протокол від 22.02.2013р. №1) без наявних медичних показань (довідка за формою №070/о відсутня).

На підставі висновків акту планової перевірки директором Центральної МРВД ХОВ ФСС з ТВП винесено рішення від 08.01.2014 року №5-03-09 про повернення коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначеним рішенням від 08.01.2014 року №5-03-09 визначено суму неправомірно витрачених страхових коштів, які підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у розмірі 7476,0 грн. та на підставі ст.ст. 21, 22, 28, 30 Закону №2240 до ПП "РИФ М" застосовані фінансові санкції в таких розмірах: штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів 3738,0 грн.

Загальна сума страхових коштів за оскаржуваним рішенням складає 11214,0 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням від 08.01.2014 року №5-03-09, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законні підстави для їх задоволення відсутні, оскільки відповідач правомірно та обґрунтовано прийняв рішення №5-03-09 від 08.01.2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 7 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон №2240) передбачено, що правління Фонду здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону №2240 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Згідно з п.п. 3, 6 ст. 28 вищезазначеного Закону України страхувальник має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 47 Закону України №2240, для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Ці умови визначені Порядком отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року N 12 (далі - Порядок № 12).

Згідно з частиною 3 статті 50 Закону України N 2240-III та п.4.1 Порядку №12, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форми №070/о, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99р. N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") (далі - довідка форми №070/о).

Законом України № 2240 визначено, що для отримання санаторно-курортного лікування застрахована особа, в тому числі і член сім'ї - застрахована особа, повинна мати медичні показання. Наявність таких показань засвідчує довідка про потребу санаторно-курортного лікування, видана лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я в порядку та на умовах, визначених Інструкцією щодо заповнення облікової форми №070/о "Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування", затвердженої Наказом МОЗ України від 30.04.2009р. № 288 (далі - Інструкція, затверджена Наказом МОЗ України від 30.04.2009р. № 288) та Інструкцією щодо заповнення облікової форми N 070/о "Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування", затвердженої Наказом МОЗ України від 14.02.2012р. №110 (далі - Інструкція, затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012р. № 110).

Відповідно до п.5.3.9 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008р. №189, лікарсько-консультаційна комісія закладу охорони здоров'я надає висновки або рекомендації про необхідність видачі застрахованим особам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад за формою 070/о.

Медична довідка видається закладом охорони здоров'я і засвідчує право застрахованої особи на отримання соціальної послуги з санаторно-курортного лікування певного профілю на визначених лікувальною установою курортах, у зазначені терміни та пори року. Право визначення профілю та курорту (курортів) для отримання застрахованою особою санаторно-курортного лікування надано лікарсько-консультаційній комісії закладу охорони здоров'я.

Згідно з п.2, 3 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 070/о "Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування", затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України 14.02.2012р. №110, форма №070/о видається особам, яким показано санаторно-курортне лікування або оздоровлення в санаторії-профілакторії, а також застрахованим особам за умови часткового фінансування санаторно-курортного лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Форма № 070/о надається всіма закладами охорони здоров'я на підставі рішення санаторно-курортної відбіркової комісії або лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) для одержання путівки на санаторно-курортне лікування або оздоровлення до санаторію-профілакторію.

В свою чергу, путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну. На путівці зазначаються профіль лікування та відповідний перелік послуг, що входять до вартості путівки, умови проживання та в обов'язковому порядку проставляється відповідна відмітка "Оплачено за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності". (пункти 1.3 та 1.4 Порядку від 25.02.2009р. №12).

Відповідно до п.2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою правління Фонду від 23.06.2008 р. №25, комісія здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, розглядає підставу і правильність документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Розділом 3 Положення №25 визначено повноваження комісії із соціального страхування.

Так, відповідно до п. 3.1.3. Положення від 23.06.2008 року №25 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про виділення путівок до санаторіїв та (або) санаторіїв-профілакторіїв застрахованим особам і членам їх сімей (а також особам, які навчаються у вищих навчальних закладах) на підставі особистої заяви, медичних довідок, підтверджуючих необхідність лікування (оздоровлення), розмір часткової оплати за путівки на санаторно-курортне лікування, виділення путівок до дитячих оздоровчих закладів, надання соціальних послуг із позашкільного обслуговування з дітьми застрахованих осіб і передає їх роботодавцю для видачі путівок та здійснення розрахунків тощо.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія із соціального страхування підприємства на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування форма №070/о.

Для отримання путівки за рахунок коштів Фонду страхувальник звертається до органів Фонду з заявкою, форма якої встановлена Порядком №12. Зазначена заявка не передбачає будь-яких додатків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що заявки про виділення путівок ПП "РИФ М" були надані до робочого органу Фонду позивачем 25.09.2009 року та 22.02.2013 року відповідно, інших документів страхувальником не надавалось.

На підставі зазначених заявок згідно накладних №562 від 25.09.2009 року та №0196 від 22.02.2013 року робочим органом ХОВ ФСС з ТВП було видано путівки до оздоровчих установ: ВАТ "Санаторій "Полтава-Крим" (номер путівки №005133, ціна путівки 4305,0 грн.) та до Санаторію "Ялинка" (номер путівки №122412, ціна путівки 5040,0 грн.).

В ході проведення перевірки страхувальника - ПП "РИФ М", спеціалістами відповідача було встановлено, що фактично медичні показання для лікування по зазначеним путівкам у застрахованої особи ОСОБА_1 були відсутні, довідка про потребу санаторно-курортного лікування ф. №070/о до санаторію "Полтава - Крим" у 2009 році не була надана.

Медична довідка, на підставі якої комісією прийнято рішення 22.02.2013 р. про виділення путівки ОСОБА_1 до санаторію "Ялинка", видана ОСОБА_1 лікувальним закладом після отримання застрахованою особою санаторно-курортного лікування (заїзд з 12.03.2013 р., ф.070/о з датою видачі 04.04.2013 р., протокол засідання комісії (уповноваженого) із соціального страхування ПП "РИФ М" від 22.02.2013 року №1).

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону України № 2240 рішення про надання соціальних послуг приймається уповноваженим із соціального страхування. Уповноважений із соціального страхування розглядає підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Пунктом 1.2 Положення №25 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства діє відповідно до частини 3 статті 50 Закону 2240 від 18.01.2001 р. і в своїй діяльності керується вказаним Законом, Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Згідно ч.3 Закону України №2240 та Положення від 23.06.2008р. №25 на уповноваженого із соціального страхування покладено контроль за наданням застрахованим особам соціальних послуг, у тому числі і санаторно-курортного лікування у відповідності з документами, які є підставою для отримання таких послуг.

Відділом експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції ХОВ ФСС з ТВП перевірено видачу довідки ф.070/о, виданої ОСОБА_1, та було встановлено:

- довідка ф.070/о для одержання путівки на санаторно-курортне лікування видана лікарем Харківської міської клінічної лікарні №11 18.03.2013р. без рішення голови ЛКК, що є порушенням п. 5.3.9. Наказу МОЗ України від 09.04.2008р. №189 "Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності", згідно якого, виключно ЛКК надає висновки або рекомендації про необхідність видачі застрахованим особам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад за формою (ф. 070/о);

- 04.04.2013 р. на засіданні ЛКК прийнято рішення про оформлення довідки ф.070/о ОСОБА_1 №34/770, та зроблені відповідні записи у "Журналі запису висновків лікарсько-консультативної комісії" та "Журналі обліку довідок для одержання путівки на санаторно-курортне лікування".

Тобто, на час складання протоколу засідання комісії (уповноваженого) із соціального страхування від 22.02.2013р. №1 для отримання путівки до санаторіїв та дати заїзду до санаторію "Ялинка" 12.03.2013 р. по путівці № 122412, довідки ф.070/о у ОСОБА_1 взагалі не було у наявності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що уповноважений з соціального страхування ПП "РИФ М" прийняв рішення про надання соціальних послуг з санаторно-курортного лікування застрахованій особі ОСОБА_1 у 2009р. та 2013 році з порушенням норм Закону України від 18.01.2001р. № 2240, Порядку від 25.02.2009р. № 12 та Положення від 23.06.2008р. № 25.

Представник відповідача в ході розгляду справи зауважив на те, що, можливо, у працівника ОСОБА_1, якому комісією з соціального страхування ПП "РИФ М" були видані путівки, дійсно були захворювання, які зафіксовані у первинних медичних документах, на які ПП "РИФ М" посилається, проте це не є підставою для прийняття комісією рішення про виділення йому путівок, оскільки ч. 3 ст.50 Закону України №2240 та п.4.1. Порядку №12 визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про виділення путівки, це: 1) особиста заява та 2) довідка для одержання путівки форми № 070/о.

Отже, комісією неналежним чином виконані свої обов'язки, що призвело до неправомірного використання коштів Фонду у розмірі 7476,0 грн. ((4305,0 грн. (вартість путівки) - 861,0 грн. (часткова сплата 20%) = 3444,0 грн.) + (5040,0 грн. (вартість путівки) - 1008,0 грн. (часткова сплата 20%) = 4032,0 грн.).

Відповідно до пункту 6.2 Порядку від 25.02.2009р. №12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 28 Закону України №2240 страховик має право накладати фінансової санкції та адмiнiстративнi штрафи, передбаченi цим Законом та іншими актами законодавства.

Вiдповiдно до частини 1 статтi 30 Закону страхувальники у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг i сплачують штраф у розмiрi 50 вiдсоткiв такої суми.

Щодо доводів позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що відсутність у ПП "РИФ М" довідки за формою №070/о (у зв'язку з її знищенням) є обґрунтованою і такою, що відповідає положенням п.17 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №070/о "Довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 14.02.2012р. №110, колегія суддів зауважує на таке.

Терміни зберігання первинних документів та іншої документації були встановлені у Переліку типових документів, що складаються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій з зазначенням термінів зберігання документів, затвердженим Наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №578/5 від 12.04.2012 р.) (далі - Перелік № 41).

Цей Перелік складений відповідно до Закону України від 24.12.93р. №3814-ХІІ "Про Національний архівний фонд та архівні установи", Постанови КМУ від 08.08.07 р. № 1004 "Про проведення експертизи цінності документів" (зазначеною постановою затверджено Порядок створення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів), з урахуванням положень інших нормативних актів і методичних посібників з експертизи цінності документів.

Зазначений Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання і для знищення типових документів, тобто, загальних для всіх або більшості організацій.

Згідно з Переліком №41 знищення документів шляхом складання акта про вилучення проводиться за умови завершення перевірки відповідним уповноваженим органом влади.

Відповідно до вимог Переліку №41 відбір документів, що підлягають знищенню, здійснюється експертною комісією, яка проводить попередню експертизу цінності таких документів. Така комісія, спільно з архівними підрозділами та службами діловодства, визначає порядок відбору на зберігання і для знищення документів в організації, проводить експертизу цінності документів та здійснює контроль за її проведенням.

Результатом такої експертизи буде складений акт про вилучення для знищення документів, який згідно з п. 3.6 Переліку № 41 разом з описом справ з особового складу подається на погодження експертно-перевіряючої комісії відповідного державного архіву. Після цього схвалені нею описи справ з особового складу та акти про вилучення для знищення документів затверджуються керівником установи, і після цього підприємство має право знищувати ці документи.

Підприємство повинно було залучити представника експертно-перевіряючої комісії (експертних комісій) державних архівів (архівних відділів райдержадміністрацій, міських рад), в зоні комплектування яких перебуває така юридична особа, до складу експертної комісії підприємства.

Завершення такої процедури експертної комісії підприємства, склад якої затверджується його керівником, після визначення обсягу документів, що підлягають знищенню, передбачає також обов'язкове попередження відповідної державної архівної установи та надання їй на узгодження опису та акту про вилучення для знищення таких документів.

Пунктами 3.7. та 3.8 Переліку №41 передбачено, що справи, відібрані для знищення, передаються організаціям із заготівлі вторинної сировини за накладними, у яких зазначається вага паперової макулатури, що передана для переробки. Дата здачі документів, їх вага та номер накладної вказуються в актах про вилучення документів для знищення. Ці акти вміщуються в справу архівного фонду організації та зберігаються в архіві організації. Знищення документів без схвалення описів справ постійного зберігання ЕПК державного архіву, а також порушення встановлених цим Переліком строків зберігання документів є незаконними і тягне відповідальність згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не було надано ані під час перевірки, ані до судів першої та апеляційної інстанцій на підтвердження факту знищення або втрати довідки форми №070/о жодного документу.

Таким чином, посилання позивача на сплив трирiчного термiну зберігання довідки форми №070/о є безпідставними з огляду на приписи Інструкцiї про порядок проведення перевiрок страхувальникiв по коштах Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi, прийняття рiшень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженою Постановою правлiння Фонду вiд 22.12.2010 року № 29, зареєстрованою в Мiнiстерствi юстицiї України 25.03.2011 року за № 393/19131.

Пунктом 3.2 вказаної Інструкцiї передбачено, що перевiрцi пiдлягають документи за звiтнi перiоди поточного та попереднiх рокiв, за якi не здiйснювалась перевiрка, а вiдповiдно до пiдпункту 3.3.3 пункту 3.3 перевiрки страхувальникiв з чисельнiстю менше 25 осiб за наявностi витрат по коштах Фонду проводяться не рiдше одного разу на три роки, а у випадку вiдсутностi порушень по використанню коштiв Фонду, що встановлено попередньою перевiркою, наступна планова перевiрка такого страхувальника проводиться не ранiше нiж через чотири роки пiсля проведення попередньої перевiрки.

Враховуючи викладене, а також те, що попередня планова перевiрка ПП "РИФ М" проводилась 28.11.2008 року i порушень при її проведеннi не було встановлено, позивач, при вирiшеннi питання щодо строку зберiгання документiв по видiленню санаторно-курортних путiвок, повинен був керуватись вищевказаною Інструкцiєю як спецiальним нормативним актом i зберiгати всi необхiднi документи за перiод, який не був перевiрений Фондом.

Таким чином, Фонд, приймаючи рішення №5-03-09 від 08.01.2014 р., діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Риф М" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/5684/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.