Рішення № 40058101, 23.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3821/14 Справа № 403/684/12 Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М.О. Доповідач - Волошин М.П.Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Крикун А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення на частку у спільному майні , визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності їй та відповідачці у наступних частках: 3/4 частки та 1/4 частки відповідно. У зв'язку з тим, що вона є опікуном двох неповнолітніх дітей у віці 10 і 12 років, їй необхідна додаткова житлова площа, вона неодноразово зверталася до відповідачки з пропозицією викупити її частку по ринковій ціні, але згоди з зазначеного питання досягти не вдалося, відповідач зареєстрована за іншою адресою, жодного разу не з'являлася в спірній квартирі та не несла ніяких витрат на її утримання. Тому ОСОБА_3 просила суд припинити право власності заповідачки на 1/4 частину квартири, визнати за нею право власності на спірну квартиру в цілому.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2013 року припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену частину вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 73 629 грн. компенсацію вартості ? частини квартири АДРЕСА_1 у М.Дніпропетровську, що внесені та знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_1 ТУ ДСА в Дніпропетровській області згідно квитанції №ПН39264К від 18 грудня 2013 року.

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2014 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 згідно з витягом №29901738 від 10 травня 2011 року КП "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради на праві власності належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 Вказана частка квартири отримана позивачем у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5, реєстр №1217.

Згідно з витягом №11428639 від 03 серпня 2006 року ОСОБА_2 на праві власності належить 1/4 частка вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 липня 2006 року, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого КП "Дніпропетровське МБТІ" станом на 11 березня 2011 року, загальна площа квартири складає 54,6 кв.м., житлова площа - 40,5 кв.м., допоміжна - 14,1 кв.м. Квартира має 3 житлові кімнати, площею відповідно: 14,9; 19,3 та 6,3 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розташування, планування та загальна площа квартири дають підстави вважати виділ в натурі часток співвласників неможливим, згідно експертного висновку №570-13 ДНІСЕ від 08 серпня 2013 року, ринкова вартість квартири складає 194 518 грн., а вартість 1/4 частини - 73 629 грн., позивач внесла на депозитний рахунок суму 73 629 грн.; спірна квартира не є місцем реєстрації та постійного проживання відповідачки, тому прийшов до висновку, що припинення права відповідачки на частку у спільному майні не завдасть їй істотної шкоди.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зі змісту вищевказаної статті випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Верховного суду України від 16 січня 2012 року № 6 - 81 цс 11, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Із роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.

Посилання суду першої інстанції на те, що розташування, планування та загальна площа квартири дають підстави вважати виділ в натурі часток співвласників неможливим, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідної експертизи у справі проведено не було.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторонам роз'яснено право на проведення експертизи щодо можливості виділу їх часток в натурі, проте ні позивач, ні відповідач з таким клопотанням до суду апеляційної інстанції не звернулися.

З матеріалів справи вбачається, що загальна площа трикімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 54,6 кв.м., житлова площа - 40,5 кв.м., тобто на ? частку відповідача припадає відповідно 13,65 кв.м. загальної площі та 10,125 кв.м. житлової площі, за таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що ця частка є незначною.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідач згоди на грошову компенсацію не надавала, іншого житла на праві власності не має, її реєстрація за адресою: АДРЕСА_2 не є підставою для висновку, що припинення права на частку у спірному майні не завдасть їй як співвласнику істотної шкоди та дійшов помилкового висновку, щодо наявності підстав, передбачених ст. 365 ЦК України для припинення права власності ОСОБА_2. на частку в спірній квартирі.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2013 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення на частку у спільному майні , визнання права власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: