Ухвала суду № 40056089, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/5415/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трегубенко Л. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом військової частини А0515 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

ВЧ А0515 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві, з урахуванням зміни підстав від 22.11.2013 р., третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 37245871 від 29.03.2013 р.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в мотивувальній частині, третя особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині мотивування та постановити нову про зміну оскаржуваної постанови, якою абзаци 19, 24, 34 мотивувальної частини рішення виключити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги в частині зміни мотивувальної частини рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2013 р. державний виконавець відділу ДВС Вангородський С.М., за заявою стягувача від 28.03.2013 р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37245871 на виконання виконавчого листа №2а-4434/11, виданого 25.03.2013 р. Київським апеляційним адміністративним судом, про зобов'язання військової частини А0515 перерахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності, з урахуванням усіх отриманих за останньою посадою видів грошового забезпечення та виплаченої допомоги, та зазначив, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом, копію постанови боржнику своєчасно не надіслав, і розпочав виконання рішення в примусовому порядку із застосуванням відповідних заходів, зокрема стягненням виконавчого збору та штрафних санкцій, направленням вимоги ( а. с. 10, 11).

Військова частина А0515, отримавши 12.04.2013 р., після спливу наданого строку на добровільне виконання рішення, копію постанови ВП № 37245871 від 29.03.2013 р., оскаржила її до суду, зазначивши, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець перевищив надані йому повноваження у зв'язку з тим, що позивач-боржник є іншим державним органом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» ,а тому повноваження по прийняттю виконавчого листа до виконання належать відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

- Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління;

- види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;

- з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, порядок контролю і нагляду за їх діяльністю визначені Законом України «Про розвідувальні органи України» від 22.03.2001 р. № 2331-III.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 7 цього Закону розвідувальні органи України здійснюють розвідувальну діяльність у таких сферах, у тому числі: розвідувальний орган Міністерства оборони України - у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній.

Питання утворення, реорганізації і ліквідації розвідувальних органів здійснюються відповідно до конституційних повноважень Президентом України.

Розвідувальні органи України є юридичними особами, вони мають дійсне та умовне найменування, відповідні емблеми, печатки і штампи, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, рахунки, у тому числі валютні, в банках та інших фінансових установах.

Загальне керівництво розвідувальними органами України відповідно до Конституції України та цього Закону здійснює Президент України.

Керівники центральних органів виконавчої влади, до складу яких входять розвідувальні органи, здійснюють керівництво ними в межах повноважень, визначених законом і положеннями про відповідні розвідувальні органи, затвердженими Президентом України, та створюють необхідні умови для їх функціонування.

Безпосереднє керівництво розвідувальними органами України здійснюють їх керівники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням керівників відповідних центральних органів виконавчої влади.

Координація діяльності розвідувальних органів України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України, яка діє відповідно до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України".

В матеріалах справи наявний наказ Міністерства оборони України від 21.01.2013 р. № 33 «Питання апарату Міністерства оборони України», відповідно до якого до структури апарату Міністерства оборони України входить головне управління розвідки.

Натомість, в апеляційній скарзі третя особа поставила під сумнів твердження суду першої інстанції про те, що військова частина А 0515 є головним управлінням розвідки.

Колегія суддів вважає такий сумнів апелянта необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, наприклад, наказом Міністра оборони України від 14.03.2002 р. № 102 був визначений перелік органів військового управління, військових навчальних закладів, військових частин і підрозділів, військовослужбовцям яких може виплачуватися надбавка за особливі умови служби та винагорода за безперервну службу в аеромобільних військах, військових частинах спеціального призначення, десантних частинах і підрозділах (втратив чинність 25.02.2010 р.).

Відповідно до п. 2 вказаного переліку військова частина А 0515 є структурним підрозділом головного управління розвідки - Службою спеціальної розвідки.

В апеляційній скарзі апелянтом також зазначено, що підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції є, в тому числі, відсутність доказів про отримання позивачем оскаржуваної постанови безпосередньо 12.04.2013 р.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. у справі № 758/5845/13-а за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2013 р. у справі за адміністративним позовом військової частини А0515 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування рішення державного виконавця постанову Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2013 р. залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2013 р. судом першої інстанції встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження отримана боржником лише 12.04.2013 р., і строк на добровільне виконання виконавчого листа сплинув ще 05.04.2013 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції встановив, що позивач не є територіальним підрозділом органу державної влади, а є самостійним органом державним влади, а колегія суддів прийшла до висновку про правомірність такого твердження, рішення суду першої інстанції в частині мотивування є правомірним і зміні не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом військової частини А0515 до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя А. Б. ПаріновСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 05.08.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.