Рішення № 400558, 30.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2006

Справа №2-13/16649-2006

За позовом ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи”, м. Алушта вул. Перекопська, 4

До відповідача ТОВ “ЕОЛ”, м. Алушта с. Ізобільне вул. Северна, 6

Про стягнення 6722,83 грн.

Суддя ГС АР Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Халецький О.В. – представник, дов. від 21.03.2006 року

Від відповідача – Стадорнова М.В. – представник, дов. від 07.11.2006 року.

Суть спору: Позивач – ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи” звернувся до ГС АР Крим з позовом про стягнення з ТОВ “ЕОЛ” 6722,83 грн., у тому числі: 5350,00 грн. заборгованості з орендної плати, пеню у розмірі 274,97 грн., суму 3 відсотків річних у розмірі 48,80 грн та інфляційні втрати у сумі 53,50 грн.. також просить стягнути пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 802,80 грн., суму річних у розмірі 133,76 грн. та інфляційні збитки у сумі 59 грн.

Заявою від 15.11.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 5350,00 грн. заборгованості з орендної плати, пеню у розмірі 379,65 грн., суму 3 відсотків річних у розмірі 48,80 грн та інфляційні втрати у сумі 53,50 грн.. також просить стягнути пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 703,32 грн., суму річних у розмірі 133,76 грн. та інфляційні збитків у сумі 59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач порушує умови договору оренди не житлового приміщення, у зв’язку з чим і склалася сума заборгованості з орендної плати.

Відповідач проти позову заперечує та вважає що вимоги позивача по стягненню вказаних сум є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ “ЕОЛ” направило позивачу лист № 29 про відмову від оплати виставленого рахунку, а також з попередженням про те, що ЗАТ “Демерджи” не узгоджує дію з відповідачем стосовно повернення пляжного будиночку, оскільки договором № 5 зворотній акт прийому-передачі не передбачений. Пояснює, що лист № 29 на адресу позивача був направлений простою кореспонденцією, що підтверджується записом у журналі реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ “ЕОЛ”.

У справі оголошувалася перерва у порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи пояснення представників, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005 року між ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи”, та ТОВ “ЕОЛ” був укладений договір оренди не житлового приміщення № 5.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у користування не житлове приміщення, що складається з двох кімнат загальною площею 45,5 кв.м., та знаходиться за адресою: м. Алушта вул. Перекопська (пляжний будиночок на пляжу Східної набережної).

Вартість оренди за одну добу складає 50 грн.

Згідно п. 1.3 договору строк оренди встановлюється з моменту підписання договору на 3,5 місяця й діє з 01.06.2005 року по 15.09.2005 року.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору орендар здійснює орендну плату щомісяця, у продовж 5 банківських днів з дня виставлення рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця або шляхом внесення налічних коштів у касу орендодавця до 5 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що він направляв на адресу позивача лист № 29 про відмову від оплати виставленого рахунку, а також з попередженням про те, що ЗАТ “Демерджи” не узгоджує дію з відповідачем стосовно повернення пляжного будиночку з наступних підстав. Журнал реєстрації вихідної кореспонденції документів ТОВ “ЕОЛ” не є належним доказом у дійсній справі, оскільки з нього не вбачається сутність листа № 29 і він не може підтверджувати факт відмови відповідача від оплати виставленого рахунку, а також з попередженням про те, що ЗАТ “Демерджи” не узгоджує дію з відповідачем стосовно повернення майна.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 761 ЦК України, право передачі майна у найм має власник речі або особа, які належить майнові права.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений у договорі.

Згідно ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який він був укладений.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то при відсутності заперечень наймодавця у продовж одного місяця, договір вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений у договорі.

Після закінчення строку дії договору відповідач не повідомив позивача про його припинення та не повернув отримане їм у користування майно.

За таких обставин, договір вважається пролонгований на той самий строк та на тих самих умовах.

Крім того, згідно до частини 1, 3 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

13.02.2006 року позивач направляв на адресу відповідача претензію на суму нарахованої орендної плати у розмірі 5350 грн у період з 14.02.2006 року по 31.05.2006 року. Також відповідачу був направлений рахунок на вказану суму.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, а рахунок без оплати.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 5350,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути пеню у розмірі 379,65 грн.

Поняття пені передбачено п. 3 ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім того, відповідно до статті 232 ГК України, пеня стягується за період встановлений у шість місяців.

Позивач вірно вирахував період стягнення пені.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 379,65 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 48,80 грн. та 53,50 грн. інфляції також підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути 703,32 грн. пені, 133,76 грн. – 3% річних та 59,00 грн. інфляції за період з 16.09.2005 року по 13.02.2006 року.

Судом встановлено, що Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року у справі № 2-26/9191-2006 за позовом ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи”, до ТОВ “ЕОЛ”, про стягнення 7500,00 грн., позовні вимоги були задоволені у повному обсязі: з відповідача стягнута орендна плата за користування вищевказаним приміщенням за період з 16.09.2005 року по 13.02.2006 року у сумі 7500,00 грн.

У вказаній постанові Севастопольський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач після закінчення строку дії вказаного договору оренди продовжував користуватися орендованим майном, то договір сторонами розірваний не був.

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, встановлені господарським судом під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин позовні вимоги стосовно стягнення 703,32 грн. пені, 133,76 грн. – 3% річних та 59,00 грн. інфляції за період з 16.09.2005 року по 13.02.2006 року підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторони у порядку ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України та підписане 12.12.2006 року.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ “ЕОЛ” (м. Алушта с. Ізобільне вул. Северна, 6; ЗКПО 19011526) на користь ЗАТ “Лікувально-оздоровчий центр “Демерджи” (м. Алушта вул. Перекопська, 4; ЗКПО 23437225) 5350,00 грн. заборгованості з орендної плати, пеню у розмірі 379,65 грн., 3% річних у розмірі 48,80 грн та інфляційні втрати у сумі 53,50 грн. за період з 14.02.2006 року по 31.05.2006 року та пеню у сумі 703,32 грн., суму річних у розмірі 133,76 грн. та інфляційні збитків у сумі 59 грн. за період з 16.09.2005 року по 13.02.2006 року та 102,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Жукова А.І.