Ухвала суду № 40055631, 08.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р.Справа № 820/7131/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

представника відповідача - Кобилінської О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/7131/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ- СТАЛЬ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТД- Сталь" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001372201, № 0001452201 від 14 квітня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року вищезазначений позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03 березня 2014 року по 24 березня 2014 року співробітниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СДТ-Сталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 березня 2014 року №753/20-31-22-01-07/37090550, в якому зафіксовано наступні порушення встановлені відповідачем:

-п.138.1, п.138.2, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток в сумі 175060 грн., у т.ч. у 4 кварталі 2012року на суму 17060 грн.;

-п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17913грн., у т.ч. за липень 2012 року -13204,00 грн., у жовтні 2012 року - 4709 грн.;

-п.119.2 ст.119 розділу IV Податкового кодексу України, що виявилось в поданні інформації у не повному обсязі про суми доходу, плаченого фізичній особі - суб`єкту підприємницької діяльності при виплаті доходів за придбані товари, внаслідок чого відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України. У вересні та листопаді 2012 року, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 4986,00грн.

-п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95-ВР за порушення вимог п. 2.11 та п. 7.41 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

На підставі акту від 31 березня 2014 року №753/20-31-22-01-07/37090550, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001372201 від 14.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 28825,00 грн., у т.ч. за основним платежем 175060,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43765,00 грн.;

- № 0001382201 від 14.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі22391,25грн., у т.ч. за основним платежем 17913,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4478,25 грн.;

- № 0001452201 від 14.04.2014року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань, у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 6464,12;

- № 0004721702 від 14.04.2014року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується платником податків із доходів у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 8206,50грн., у т.ч. за основним платежем - 4986,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 3040,50грн.

У мотивувальній частині акту перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваних рішень зазначено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ПП «Фірма «Деал», що призвело до завищення позивачем витрат у IV кварталі 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Із врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.52); відновлення відсортованих відходів (код КВЕД 38.32), що підтверджується довідкою з ЄРРПОУ № 591351.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ПП «Фірма»Деал» та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП».

Так, перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту, на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстануії, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Покупець) мало господарські відносини із ПП «Фірма»Деал» (Постачальник) на підставі договору поставки № 367/1 від 01 жовтня 2011 року, відповідно до якого (п. 1.1.) Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити, а постачальник поставити хімреактиви, будівельні матеріали, та інше, іменоване надалі товар.

Згідно з п. 1.2. Договору, ціна, загальна кількість, асортимент та номенклатура товару зазначається у видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано видаткові накладні: № Д-0702/03 від 02 липня 2012 року на суму 45162,00 грн..; № Д-0703/02 від 03 липня 2012 року на суму 33781,80 грн.; № Д-0705/02 від 05 липня 2012 року на суму 280,80 грн.; № РН-1009/02 від 09 жовтня 2012 року на суму 28525,74 грн.

ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, згідно платіжних доручень: ПД № 2003 від 06 листопада 2012 року на суму 51135,00 грн.; ПД № 2190 від 10 грудня 2012 року на суму 39896,00 грн.; ПД № 16 від 09 січня 2013 року на суму 40087,00 грн.; ПД № 83 від 21 січня 2013 року на суму 16455,98 грн. (147573,98)

Відповідно до п. 2.1. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDU - склад Покупця, у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.

Згідно з положеннями правил «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2000року)., термін DDU (поставка без сплати мита) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту. Проте, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо проходження ввізних митних процедур і несення витрат і ризиків, пов'язаних із цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару, сторони повинні включити чітке застереження про це у договір купівлі-продажу.

Цей термін може застосовуватися незалежно від використовуваного виду транспорту, але якщо поставка повинна мати місце на борту судна або на причалі (набережній) в порту призначення, слід застосовувати термін DES або DEQ.

Відповідно до п. А1 Правил, продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.(п. А 3. Правил).

Продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки (п. А4 Правил).

Відповідно до п. А6 Правил, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Згідно п. А 8 Правил, продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4. У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Обов`язки покупця визначені положеннями розділу Б Правил.

Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.(п.Б1 Правил).

Покупець зобов'язаний прийняти належний делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8. (п. Б 8 Правил).

Як вбачається з акту перевірки, у податкового органу не виникло зауважень щодо невиконання сторонами умов вищезазначених Правил.

Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товару здійснюється на склад Покупця будь-яким транспортним засобом Постачальника.

Разом з товаром Постачальник передає Покупцю по одному екземпляру наступних документів: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до абзацу 27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару здійснювалась за рахунок та автотранспортом ПП ФІРМА «ДЕАЛ» та підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними: ТТН № Д-0703/02 від 05 липня 2012 року; ТТН № РН-1009/02 від 09 жовтня 2012 року; ТТН № Д-0703/02 від 03 липня 2012 року; ТТН № Д-0702/03 від 02 липня 2012 року.

Облік руху товару підтверджується копіями карток рахунку та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках № 281 за липень 2012 року, жовтень 2012 року та грудень 2012 року наявних в матеріалах справи.

Наявність приміщення для зберігання та переробки металопрокату підтверджується наданим позивачем договором суборенди № 3 від 01 лютого 2011 року, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «ТД УКРРЕСУРС» (Орендодавець) передає в користування ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Суборендар) відвантажувальну площадку за адресою: м. Харків, вул. Свистуна, 1-Г, загальною площею 16860,00 кв.м для здійснення виробничої та господарської діяльності.

Факт передачі вказаного приміщення підтверджується актом прийому - передачі об`єкта суборенди від 01 лютого 2014 року.

Умови вказаного Договору суборенди не суперечать умовам основного Договору оренди від 24 липня 2009 року, відповідно до умов якого ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (Орендодавець) передає, а ТОВ «ТД УКРРЕСУРС» (Орендар) приймає в оперативну оренду нежитлову будівлю за адресою : м. Харків, вул. Свистуна, 1-Г, загальною площею16860,00 кв.м. На підтвердження реальності виконання умов вказаного Договору, позивач надав Акт прийому-передачі орендованого майна до Договору оренди від 24 червня 2009 року.

Зазначений вище товар був реалізований за двома наступними договорами - на підставі договору № 217-02/МТП від 28 лютого 2012 року, укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та КП «Харківський метрополітен», поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 380 від 09 жовтня 2012 року. За поставлений товар КП «Харківський метрополітен» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані податкова накладна № 14 від 09 жовтня 2012 року відповідно до договору поставки № 97 від 04 січня 2011 року укладеного між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ТОВ «БЛЕСК». Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 248 від 02 липня 2012 року; № 250 від 03 липня 2012 року; № 251 від 05 липня 2012 року. За поставлений товар ТОВ «БЛЕСК» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 1 від 02липня 2012 року; № 6 від 03 липня 2012 року; № 7 від 05 липня 2012 року.

Спростування вказаних обставин не знайшло свого відображення в акті перевірки.

Доказів того, що отриманий від контрагента - ПП «Фірма «Деал» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи не містять.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Згідно довору поставки № 360 від 05 грудня 2012 року, укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» (Покупець) та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» (Постачальник), предметом якого є купівля-продаж металобрухту відповідно до якого (п. 1.1.) покупець зобов'язаний оплатити та прийняти, а продавець поставити лом та відходи металів, що іменується у подальшому товар.

Згідно п. 2.2. договору, орієнтовна сума договору визначається вартістю товару, яка зазначається у видаткових накладних. Орієнтовна ціна договору складає 100000000,00 грн.

На виконання вищезазначених умов договору, ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» після отримання товару, у безготівковому порядку, розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: ПД № 594 від 22 квітня 2013 року на суму 200000,00 грн.; ПД № 596 від 25 квітня 2013 року на суму 400000,00 грн.; ПД № 597 від 25 квітня 2013 року на суму 200000,00 грн. та банківськими виписками.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка товару проводиться транспортом Постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов Договору, позивач надав видаткові накладні та акти прийому-передачі: № РH-1205/01 від 05 грудня 2012 року на суму 12389,32 грн., Акт № 01/12 від 05 грудня 2012 року; № РН-1206/01 від 06 грудня 2012 року на суму 120209,40 грн., Акт № 02/12 від 06 грудня 2012 року; № РН-1207/01 від 07 грудня 2012 року на суму 140730,20 грн., Акт № 03/12 від 07 грудня 2012 року; № РН-1208/01 від 08 грудня 2012 року на суму 139961,80 грн., Акт № 04/12 від 08 грудня 2012 року; № РН-1209/01 від 09 грудня 2012 року на суму 65155,80 грн., Акт №05/12від 09 грудня 2012 року; № РН-1213/01 від 13 грудня 2012 року на суму 98468,90 грн., Акт № 06/12 від 13 грудня 2012 року; № РН-1218/01 від 18 грудня 2012 року на суму 83136,16 грн., Акт № 1218/01 від 18 грудня 2012 року; № РН-1227/01 від 27 грудня 2012 року на суму 84004,07 грн., Акт № 08/12 від 27 грудня 2012 року.

Доставка товару здійснювалась за рахунок та автотранспортом ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» та підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними: ТТН № РН-1205/01 від 05 грудня 2012 року; ТТН № РН-1206/01 від 06 грудня 2012 року; ТТН № РН-1207/01 від 07 грудня 2012 року; ТТН № РН-1208/01 від 08 грудня 2012 року; ТТН № РН-1209/01 від 09 грудня 2012 року; ТТН № РН-1213/01 від 13 грудня 2012 року; ТТН № РН-1218/01 від 18 грудня 2012 року; ТТН № РН-1227/01 від 27 грудня 2012 року.

Зазначений вище товар був реалізований за двома наступними договорами - на підставі договору № КМУ-12/19-к від 17 вересня 2012 року, укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ПАТ «КЕРАМЕТ», поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 476 від 09 грудня 2012 року; № 511 від 11 грудня 2012 року; № 526 під 11 грудня 2012 року; № 528 від 16 грудня 2012 року; № 534 від 19 грудня 2012 року. За поставлений товар ПАТ «КЕРАМЕТ» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 7 від 07 грудня 2012 року; № 11 від 09 грудня 2012 року; № 15 від 11 грудня 2012 року; № 18 від 12 грудня 2012 року; № 22 від 16 грудня 2012 року; № 25 від 19 грудня 2012 року. Також, договір № 4/016-ПГ від 22 травня 2012 року укладений між ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» та ТОВ «Комерційна компанія «ТЕХ-РЕСУРС». Поставка товару підтверджується наступними видатковими накладними: № 535 від 29 грудня 2012 року; № 536 від 31 грудня 2012 року. За поставлений товар ТОВ «Комерційна компанія «ТЕХ-РЕСУРС» повністю розрахувався. Крім цього на кожну партію товару були виписані наступні податкові накладні: № 8 від 07 грудня 2012 року; № 24 від 19 грудня 2012 року; № 43 від 28 грудня 2012 року.

Доказів того, що отриманий від контрагента - ТОВ "Альянс Маркет Груп", товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, надані позивачем підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того, реальність вищезазначеної господарської операції підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними на кожну партію товару: № 2 від 05 грудня 2012 року на загальну суму 12389,38 грн.; № 3 від 06 грудня 2012 року на загальну суму 120200,40 грн.; № 4 від 07 грудня 2012 року на загальну суму 140730,20 грн.; № 5 від 08 грудня 2012 року на загальну суму 139961,80 грн.; № 6 від 09 грудня 2012 року на загальну суму 65155,80 грн.; № 7 від 13 грудня 2012 року на загальну суму 98468,90 грн.; № 8 від 18 грудня 2012 року на загальну суму 83136,16 грн.; № 9 від 27 грудня 2012 року на загальну суму 84004,07 грн., які були відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладених. Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладних у податкового органу не виникло.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, вищезазначені податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових та товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем та ТОВ "АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП" під час визначення розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту положень Податкового кодексу України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 177.7 ст. 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

В свою чергу, згідно із положеннями п. 177.8 вищезазначеної статті Кодексу встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 Податкового кодексу України. Так, згідно із п. 127.1 даної статті Кодексу встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Так, необхідною умовою для застосування відповідальності до податкового агента є, принаймні, чітке визначення особи - отримувача доходу та точної суми виплати. В протилежному випадку утримання податку порушує права отримувача та може призвести до подвійного оподаткування. Проте, як вбачається з п. 3.5.5.2 акту перевірки, податковий орган не уточнив щодо яких саме фізичних осіб - підприємців та в якому обсязі виявлені порушення. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, підприємство перебувало у правовідносинах за наступними фізичними особами - підприємцями:

-ОСОБА_3 (код НОМЕР_15)- Витяг з ЄДРПОУ НОМЕР_18;

-ОСОБА_5 (код НОМЕР_5) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_19;

-ОСОБА_6 (код НОМЕР_6) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_20;

-ОСОБА_7 - Реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_21;

-ОСОБА_8(код НОМЕР_7) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_22;

-ОСОБА_9 (код НОМЕР_8) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_23;

-ОСОБА_10 (код НОМЕР_9) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_24;

-ОСОБА_11 (код НОМЕР_10) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_25;

- ОСОБА_12 (код НОМЕР_11) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_26;

- ОСОБА_13(приватний нотаріус) - Довідка про взяття на обліу платника податків № 54236 від 16ю02ю2011року;

-ОСОБА_14 (кодНОМЕР_16) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_27;

- ОСОБА_15 (код НОМЕР_17) - Виписка з ЄДРПОУ НОМЕР_28;

- ОСОБА_16 (код НОМЕР_12) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_29;

-ОСОБА_17 (код НОМЕР_13) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_30;

-ОСОБА_18 (код НОМЕР_14) - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_31.

Будь-яких первинних документів, які свідчили про те, що фізичні особи не зареєстровані у встановлений законом спосіб як суб'єкти підприємницької діяльності, ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять. Доказів того, що відповідач був обмежений у вивченні документів, необхідних для здійснення вичерпних та достовірних висновків про виконання позивачем зобов'язань як податкового агента, матеріали справи не містять. Проте, всупереч наявності необхідних документів, що підтверджували статус фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності, контролюючим органом були зроблені необґрунтовані та безпідставні висновки.

Згідно п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.(п.3.1 Положення № 637).

Відповідно до п. 3.4 Положення № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як вбачається з п 3.8.2 Акту перевірки, у податкового органу при перевірці вказаних документів, зауважень щодо їх оформлення не виникло.

Відповідно до положень п. 7.3 Положення № 637, у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Проте матеріали справи не містять доказів наявності такого подання, на підставі якого до платника податків були застосовані штрафні санкції.

Згідно п. 7.41. Положення № 637, під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Надходження готівки в касу та її видача обліковується у касовій книзі, яка ведеться на підприємстві відповідно до вимог Положення № 637. Проте касова книга ТОВ «СДТ-СТАЛЬ» не містить записів щодо виданих видаткових ордерів, у зв`язку з чим виявлені контролюючим органом порушення є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, зазначеними доказами підтверджується дотримання позивачем під час здійснення своєї господарської діяльності положень Податкового кодексу України, а також повне відображення наслідків здійснених господарських операцій в податковому обліку під час визначення розміру витрат, що враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно із приписами п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6. ст. 19 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні".

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Із врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що , фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність визначення позивачем складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентами - ПП "ФІРМА"ДЕАЛ" та ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ ГРУП» та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 820/7131/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.07.2014 р.