Ухвала суду № 4005195, 02.06.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                                                                                               

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року                                                                                 № 22а-11403/08/9104

       Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                               Заверухи О.Б.,

суддів:                                                                  Старунського Д.М., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання                        Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Білогірського відділення на постанову Господарського суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року в справі за позовом Білогірського районного споживчого товариства до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Білогірського відділення про скасування рішення, -

                                                             ВСТАНОВИЛА:

       У травні 2008 року Білогірське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Білогірського відділенняпро скасування рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в ocoбiБілогірського відділення від 18.02.08 р. №0000232300/0 про застосування 887270 грн. штрафних санкцій за порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265), прийнятого на підставі акту перевірки від 08.02.2008р. №00026/2300/1772940.

       В обґрунтування позовних вимог зазначало про те, щорішення податкового органу є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем реалізовувались основні засоби, які не були товаром, у зв'язку з чим операції з їх продажу не підлягали проведенню з використанням РРО. Щодо застосування штрафних санкцій за порушення проведення розрахункових операцій по магазину ТПП-2 та по наданню послуг млина, посилається на положення ст. 10 Закону № 265 та Постанову Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336, якими визначено, що РРО не застосовується в роздрібній торгівлі та громадському харчуванні на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації при цьому встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій для одного структурного підрозділу таких підприємств - 75 тис. грн. Звертає увагу, що податковим органом під час перевірки дані питання не досліджувались. Вказує на те, що штрафні санкції, які застосовані податковим органом єадміністративно-господарськими санкціями і до них повинні застосовуватись положення ст. 250 ГК України, чого не було враховано відповідачем. Також вказує, що акт перевірки було виготовлено та підписано з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.

       Постановою Господарського суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року позов задоволено частково.Скасовано рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Білогірського відділення № 0000232300/0 від 18.02.2008р. в частині застосування 876363 грн. штрафних санкцій.

       Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій винесено 18.02.2008р. на підставі акту перевірки в якому зафіксовані порушення за період з 31.01.2006р. по 30.09.2007р. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковим органом при винесенні рішення про застосування штрафних санкцій не були враховані вимоги ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а відтак, спірне рішення в цій частині підлягає скасуванню. Стосовно застосування штрафних санкцій за операції по продажу основних фондів, які відображені в Акті перевірки, то суд першої інстанції врахував ту обставину, що сторони не заперечують того факту, що отримані готівкові кошти оприбутковані товариством, проведені по касовій книзі, видані прибуткові касові ордери. Крім цього, податковий орган не надав суду доказів, які б підтверджували, що основні засоби є товаром в розумінні Закону № 265. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що штрафні санкції за реалізацію основних фондів на суму 31522,80 грн., з врахуванням ст. 250 ГК України в сумі 157614 грн. застосовані спірним рішенням неправомірно, тому в цій частині підлягають скасуванню. В той же час, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при наданні послуг млина, позивачем порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України № 265, що зафіксовано в акті перевірки, тому, застосування штрафних санкцій спірним рішенням, з врахуванням ст.. 250 ГК України на суму 10907 грн. є правомірним.

       Не погоджуючись з прийнятою постановою, Ізяславська міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької області в особі Білогріського відділення подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

       Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції довільно трактує поняття товару та торгівельної діяльності, вважає, що позивач в порушення норм п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» проводив реалізацію товарів, основних засобів та іншого майна через касу підприємства, магазин ТПП № 2 без застосування реєстратора розрахункових операцій, а відтак, рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним.

       Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до  ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

       Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено,що працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку Білогірського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2007 р. за наслідками якої складено акт перевірки від 08.02.2008 р. № 326-23-01772940.

Серед іншого, в Акті перевірки ( р.3.3.1.) зафіксовано, що в порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Білогірським районним споживчим товариством проводилась реалізація основних засобів, матеріалів та товарів через касу підприємства, товарів через магазин ТПП №2, надання послуг млина без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 177454 грн. Реєстр надходження виручки наведено в додатку № 8 до акту перевірки.

На підставі цього Акту відповідачем прийнято рішення від 18.02.2008 р. №0000232300/0 про застосування до Білогірського районного споживчого товариства смт. Білогіря на підставі ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 887270 грн.

В матеріали справи Позивачем надано копії прибуткових касових ордерів, постанови правління Хмельницької облспоживспілки на згоду продажу основних засобів, договори купівлі-продажу основних фондів за результатами аукціону.

Із врахуванням встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, колегія суддів зазначає, що фінансові санкції за порушення вимог, встановлених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарськими санкціями, а відтак, повинні застосовуватись із врахуванням вимог глави 27 розділу VГосподарського кодексу України. У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єктагосподарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рікз дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

       З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій винесено 18.02.2008р. на підставі Акту перевірки від 08.02.2008р. При цьому, в Акті перевірки зафіксовано порушення за період з 31.01.2006р. по 30.09.2007р. Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкції за операції, які були здійснені за період з 31.01.2006р. по 18.02.2007р. на загальну суму 143749,93 грн. ( в тому числі прибутковий касовий ордер за 13.02.2007р.) застосовані з порушенням вимог ст. 250 ГК України, відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування рішення про застосування штрафних санкцій в цій частині.

       З приводу застосування штрафних санкцій за операції по продажу основних фондів, які відображені в Актіперевірки ( стор. 25-26 акту), то суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що сторони не заперечують той факт, що отримані готівкові кошти оприбутковані товариством, проведені по касовій книзі, видані прибуткові касові ордери, а також те, що дія Закону № 265 поширюється на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності саме у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а відчуження основних засобів не є торгівельною діяльністю в розумінні цього Закону. Відтак, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що штрафні санкції за реалізацію основних фондів на суму 31522,80 грн., з врахуванням ст.. 250 ГК України, в розмірі 157614 грн. застосовані неправомірно та в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Щодо застосування штрафних санкцій за надання послуг млина з порушенням вимог п. 1 ст. 3 Закону України №265, то згідно п. 4 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Miнicтpiв України від 23.08.2000р. №1336, без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій дозволено роздрібну торгівлю та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими підприємствами товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вказав, щонадання послуг млина проводилось на території смт. Білогіря, яке відноситься до селища міського типу, а не села, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області від 30.05.208р. № 13-13/97. Крім цього, обгрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на необхідність дослідження під час перевірки податковим органом граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з надання послуг млина, оскільки в процесі розгляду справи суду не надано доказів, які б підтверджували застосування розрахункових книжок при наданні послуг млина.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при наданні послуг млина, позивачем порушено вимоги п. 1 ст. 3Закону України № 265, що зафіксовано актом перевірки, а тому, застосування штрафних санкцій  з врахуванням ст. 250 ГК України, на суму 10907 грн. ( 2181,40 грн. наданих послуг* 5) є правомipним.

       З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Білогірського відділення залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 7 липня 2008 року в справі № 10/303-НА – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

     Головуючий:                                                                                  О.Б. Заверуха

     Судді:                                                                                              Д.М. Старунський 

                                                                                                               В.М. Каралюс