Ухвала суду № 40051162, 07.07.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3169/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.Номер провадження 22-ц/788/1286/14 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»,

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4500 грн. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції не врахував те, що позивачка працюючи у шкідливих умовах праці, усвідомлювала їх можливі негативні наслідки, проте неналежним чином користувалася засобами колективного та індивідуального захисту, тому несе солідарну відповідальність за їх настання, а також, що судом безпідставно не застосовано строки позовної давності.

Заслухавши пояснення представника апелянта, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, позивачка з 22 липня 1971 року по 01 червня 2007 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» і була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію. (а.с. 6-7)

Судом першої інстанції досліджено акти огляду МСЕК позивачки і встановлено:

- у 2002 році їй визначено 30% втрати працездатності у зв'язку із хронічним бронхітом та 10% у зв'язку із вібраційною хворобою, всього 40 %,

- у 2003 році - 30% втрати працездатності у зв'язку із хронічним бронхітом залишаються, вібраційна хвороба становить 25%, всього 55 %,

- у 2005 році - 55 % втрати працездатності за вказаними хворобами залишаються. (а.с. 42-61)

У зв'язку із зазначеними захворюваннями, ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 серпня 2004 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_3 стягнуто 4000 грн. (а.с. 28-29)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 20 від 10 квітня 2006 року позивачці встановлено професійне захворювання: «Силікоз першого ст., повільний розвиток, Захворювання професійне. Хронічний обструктивний бронхіт II ст. пилової етнології у фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. Легенева недостатність другого ст. Захворювання професійне. Шийна та попереково-крижова радикулопатія в поєднанні з вегетативно-сенсорною полі невропатією верхніх кінцівок, міофіброзом надлопаточних м'язів, двостороннім плече-лопаточним періартрозом, деформуючим остеоартрозом ліктьових та лучезап'ястних суглобів зі стійким больовим синдромом та обмеженням функцій верхніх кінцівок та хребта, з яких силікоз встановлено первинно (а.с.10).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 04 червня 2008 року ОСОБА_3 встановлено 80% втрати професійної працездатності (в.ч. силікоз, ХОЗЛ, ХЛС 60%, радікулопатія 20%) та встановлена ІІ група інвалідності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з настанням нового профзахворювання силікоз, що вплинуло на зміну групи інвалідності.

Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 10 квітня 2006 року № 20 причиною захворювання є робота пов'язана з умовами підвищеного рівня локальної вібрації, шуму та пилу. (а.с. 10).

Ці обставини не спростовуються апелянтом.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на користь позивача відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданої їх працівникам такими умовами.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факт спричинення моральної шкоди, оскільки встановлення особі часткової втрати професійної працездатності свідчить про моральні страждання і визначений судом розмір їх відшкодувань колегія суддів вважає співрозмірним з завданою позивачу шкодою.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано частково задоволив позивні вимоги та визначив розмір морального відшкодування ОСОБА_3 в сумі 4500 грн., виходячи із ступеня втрати працездатності за новим захворюванням.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Посилання апелянта на застосування ст. 233 КЗпП України не заслуговують на увагу, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, рішення суду першої інстанції прстановлене з дотримання норм матеріального і процесуального права, є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -