Постанова № 40050347, 07.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Житомир справа № 806/43/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2013 №0002272201, №0002762201, №0002752201. В обгрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" з питань правильності формування доходів, витрат, податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ за період з 25 травня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05 грудня 2013 року №3617/22-01/37711948. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2013 року №0002272201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 139 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 35 грн. №0002762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 902030 грн. - за основним платежем, №0002752201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1802778 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки на його думку вони винесені з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо їх винесення та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" з питань правильності формування доходів, витрат, податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ за період з 25.05.2011 по 31.12.2012 . За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05 грудня 2013 року №3617/22-01/37711948, яким встановлено допущення ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" порушення п.п14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138ю8, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, п.141.1 ст.141.1, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 902030 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1802778 грн. Крім того, встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 139 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.12.2013 №0002272201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 139 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 35 грн. №0002762201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 902030 грн. - за основним платежем, №0002752201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1802778 грн.

Як зазначено у акті перевірки ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" здійснювало закупівлю молока у населення та на підставі таких операцій формувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. На думку контролюючого органу такі дії позивача вчинені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки первинні документи або взагалі відсутні або оформлені неналежним чином, у зв'язку з тим, що з окремих наданих ТТН не вказані кількісні та якісні характеристики товару та не заповнені певні графи. Крім того, при закупівля молока позивачем порушено вимоги Порядку нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача зважаючи на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що оскільки ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" не є переробним підприємством то на нього не може поширюватись дія Порядку нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати. Наведені обставини також визнаються відповідачем, що підтверджується його письмовими запереченнями.

Водночас, відповідач у акті вказує на порушення договірних умов поставки молока викладених у п.2.4 договору від 01.11.2011 року укладеного між ТОВ Фаворит Девелопмент Компані" (продавець) та ТОВ "Галіївський маслозавод" (покупець).

Оскільки правочин, що укладався ТОВ Фаворит Девелопмент Компані" та ТОВ "Галіївський маслозавод" і був наданий до перевірки, в установлений законом спосіб та порядку судом фіктивним не визнано, контролюючий орган не вправі надавати йому будь яку правову оцінки, у зв'язку з тим, що це є виключною компетенцією суду.

Реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем віднесено до фінансових витрат відсотки по договору відновлюваної кредитної лінії №2011-005/DC-002 від 29.06.2011 року. Кошти по даному договору позивачем було використано для придбання майнових прав по об'єкт нерухомості, що належав АТЗТ "Фаворит".

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Капіталізація фінансових витрат - згідно пункту третього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» (надалі по тексту позову - П(С)БО 31) - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Кваліфікаційним активом згідно цього Стандарту є актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. П(С)БО 31 не містить визначення, який саме проміжок часу вважається суттєвим для створення кваліфікаційного активу. Однак, підпунктом 1.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Мінфіну України №1300 від 01.11.2010р. та листом Мінфіну України №31-34000-10-5/11601 визначено, що при застосуванні П(С)БО 31 суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці.

Пунктом 3 П(С)БО 31 передбачено, що собівартість кваліфікаційного активу (витрати на створення кваліфікаційного активу) включає в себе витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Активи, що придбані ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" за кредитні кошти, не можуть вважатися кваліфікаційними активами, оскільки вони не створюються позивачем - а придбаваються ним у вигляді придатному для їх експлуатації. Кожний з цих активів являється окремим об'єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат із створення (виготовлення, виробництва, тощо).

Відповідно до п. 10 П(С)БО 31 обумовлено, що капіталізація фінансових витрат починається за наявності: визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, включаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу. Тобто, П(С)БО 3 чітко визначено, що капіталізація фінансових витрат розпочинається з моменту понесення витрат саме на створення активу, а не на придбання активу, який у подальшому не створюватиметься, а використовуватиметься у тому ж вигляді, в якому він був придбаний.

Системний аналіз П(С)БО 31 свідчить, що активи, які готові для використання із запланованою метою (тобто такі, що не потребують будь-якого дообладнання, добудови, тощо) являються некваліфікаційними активами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку то позивачем правомірно включено відсотки за кредитами до складу витрат суб'єкта господарювання. У зв'язку з чим податковим органом при приведенні перевірки невірно визначено правову природу формування витрат.

Що стосується посилання відповідача щодо того, що позивачем завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 139 грн., оскільки контрагент позивача у якого було придбано товар мають певні ознаки фіктивності та у ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальності здійснення господарської діяльності, то суд не приймає його до уваги з наступних підстав.

Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем його контрагент ТОВ "Медіа-Трейд" не був зареєстрований платником податку на додану вартість та не мав свідоцтва платника ПДВ відповідачем надано не було.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Медіа-Трейд" суду не надано.

Одночасно, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Одночасно, слід відмітити, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Придбання позивачем монітору підтверджується первинними документами.

Відповідно до ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними, оскільки дії щодо винесення податкових повідомлень-рішень є обов'язком загального характеру передбачені главою 4 ПК України та належить виключно до компетенції відповідача.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" задовольнити частково.

Визнати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області 25 грудня 2013 року №№ 0002272201, 0002762201, 0002752201 протиправними та скасувати їх.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 14 липня 2014 р.