Ухвала суду № 40049651, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/800/65738/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Будтехнологія» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року по справі № 826/5864/13-а за позовом Приватного малого підприємства «Будтехнологія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Будтехнологія» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну виїзну позапланову перевірку Приватного малого підприємства «Будтехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл».

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, п. 2 статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України.

На підставі вказаного ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006812208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 338457,00 грн., з якої: за основним платежем - 270765,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67692,00 грн. за платежем: податок на додану вартість, № 000680228, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 369846,00 грн., з якої: за основним платежем - 295877, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 969,00 грн. за платежем: податок на прибуток.

За наслідками процедури адміністративного оскарження ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002502208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21212,00 грн., з якої: за основним платежем - 16970,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4242,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи у позивача відсутні.

У п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні необхідні первинні документи, складені у відповідності до вимог ПК України, які б підтверджували право позивача на податковий кредит у відповідний період.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Будтехнологія» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року по справі №826/5864/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.