Ухвала суду № 40049577, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/26859/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року по справі № 2а-1891/11/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправними дій, стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року ТОВ «Артіль ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправними дії (бездіяльності), стягнення (відшкодування) бюджетної заборгованості в сумі 411821,00 грн., стягнення пені в сумі 2308,45 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва по невідшкодуванню з бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 411821,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» бюджетну заборгованість в сумі 411821,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2011 року позивач надав ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, додатки 1-3 до декларації та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 411821,00 грн.

За результатами перевірки позивача відповідачем була складена довідка про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 18.02.2011 року за № 209/07-000/13857386, в якій зазначено, що арифметична та логічна перевірки показників, зазначених у рядках податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, та відсутність документів свідчить про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 411821,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив того, що відповідачем не надано доказів того, що виявлені розбіжності в ході камеральної перевірки щодо завищення податкового кредиту за листопад 2010 року та за грудень 2010 року вплинули на бюджетне відшкодування в сумі 411821,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову повністю, виходив з того, що податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції встановлено, що судами не з'ясовувався факт добровільного відшкодування податковим органом з державного бюджету спірної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь позивача у межах спірних правовідносин. У той же час, з урахуванням доводів контролюючого органу, що свідчать про наявність таких обставин, а відтак, і про можливу відсутність предмету спору, судам необхідно перевірити викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, із наданням оцінки належності способу захисту позивачем своїх порушених прав у межах спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року по справі №2а-1891/11/1470 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.