Ухвала суду № 40049356, 31.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2014 р. м.Київ К/800/55446/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Цуркан М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 29 липня 2013 року №Ф415-У про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вимога відповідача про сплату боргу є протиправною, оскільки вона є пенсіонером за віком, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області від 29 липня 2013 року №Ф415-У про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію, обрав спрощену систему оподаткування, що надає йому підстави для звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 та ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволені адміністративного позову.

В касаційній скарзі відповідач зазначає про недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.

Позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 28 травня 2012 року серії НОМЕР_2.

На підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 29 липня 2013 року сформовано вимогу №Ф415-У про сплату боргу в сумі 1194,03 грн.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, встановлено ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на нього з серпня 2011 року згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 травня 2014 року у справі №21-149а14 та від 03 червня 2014 року у справі №21-199а14.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність пред'явлення вимоги про сплату боргу від 29 липня 2013 року №Ф415-У на підставі ст.25 Закону №2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на недосягнення позивачем встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку колегією суддів відхиляються як безпідставні. Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим підпадає під дію ч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді