Ухвала суду № 40049355, 31.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2014 р. м.Київ К/800/55297/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Цуркан М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача в частині повернення ОСОБА_3 документів, які останньою з заявою від 06 червня 2013 року подано до Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві Полтавської області для повернення судового збору у розмірі 229,40 грн. за рішенням апеляційного суду Полтавської області, визнати незаконною відповідь відповідача від 11 червня 2013 року за вих. №03-05/1893 та зобов'язати повернути за заявою від 06 червня 2013 року судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала про дотримання при поданні заяви про повернення судового збору відповідно до рішення суду вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, та безпідставність повернення відповідачем поданого пакету документів на доопрацювання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані правомірністю дій Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі зазначає про наявність у відповідача підстав для повернення сплаченого судового збору.

Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року стягнуто з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому обліковуються кошти Полтавського обласного центру зайнятості, а також вирішено повернути ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 229,40 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 14 лютого 2013 року № 100422.423.1 до УДКСУ у м.Полтаві, р/р 31216206700005, код отримувача 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

06 червня 2013 року ОСОБА_3 подала до Управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві заяву про повернення судового збору.

Управлінням Державної казначейської служби України у м.Полтаві листом від 11 червня 2013 року за №03-05/1893 повідомлено позивача про неможливість прийняти наданий пакет документів до виконання та повернуто його заявникові для доопрацювання та повторного звернення.

Підставами для повернення позивачеві заяви стали наступні обставини:

- на рішенні апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року відсутня відмітка суду про набрання ним законної сили;

- надана квитанція від 13 лютого 2013 року №100422.423.1, а в рішенні апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2013 року зазначено, що судовий збір сплачений відповідно до квитанції від 14 лютого 2013 року №100422.423.1;

- на квитанції від 13 лютого 2013 року №100422.423.1 відсутній відбиток печатки (штампа) банку, що порушує вимоги пункту 2.9 частини другої розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174;

- пакет документів надійшов від ОСОБА_3, а в квитанції від 13 лютого 2013 року №100422.423.1 платником зазначено ОСОБА_3;

- згідно квитанції від 13 лютого 2013 року №100422.423.1 кошти сплачені на рахунок №31216206700005, відкритий в УДКСУ у м.Полтаві Полтавської області по коду бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)», а в заяві від 06 червня 2013 року зазначено місцевий бюджет м.Полтави по коду бюджетної класифікації доходів «Державне мито, що сплачено за місцем розгляду та оформлення документів».

Відповідно до пп.1 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Згідно п.17 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Як встановлено п.6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку. Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, - не поновлюються.

Відповідно до п.п.8, 9 Порядку органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки;

Стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня отримання стягувачем виконавчого документа.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв'язку з правомірністю повернення органом держказначейства поданого позивачем пакету документів на підстав п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ через його невідповідність встановленим вимогам.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді