Ухвала суду № 40045838, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3547/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0001831720, № 0001841720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 16.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі ст. 20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 06.02.2013 року № 506 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань правомірності проведення господарських операцій за квітень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко», за результатами якої складено акт від 22.02.2013 року № 489/17/НОМЕР_1. В акті перевірки від 22.02.2013 року № 489/17/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: - ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 завищено валові витрати на 41650,00 грн.; - пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 8330,00 грн. За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0001831720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6247,50 грн. за основним платежем та 3123,75 грн. за штрафними санкціями, від 18.03.2013 року № 0001841720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8330,00 грн. за основним платежем та 4165,00 грн. за штрафними санкціями

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 в квітні 2012 року мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Рокко». За даними податкової декларації за квітень 2012 року сума задекларованих податкових зобов'язань - 18558,00 грн., сума задекларованого податкового кредиту - 18039,00 грн., сума податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету - 519,00 грн. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Матеріали справи свідчать, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» укладено договір оренди від 03.01.2006 року № 3, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 передає, а ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» бере в тимчасове володіння та користування обладнання (перелік обладнання згідно виставлених ОСОБА_2 рахунків). Вказаним договором визначено термін оренди майна, що орендується - 1 рік з моменту підписання даного договору, та може бути подовжений на визначений додатками до договору строк. Так, на виконання вказаного договору 01.11.2011 року між ТОВ «Рокко», як виконавцем, та ФОП ОСОБА_2, як замовником, укладено договір на комплексне обслуговування № 26/11, відповідно до умов якого замовник доручив виконавцю забезпечення виготовлення і поставки обладнання для розміщення реклами (конструкції металеві в асортименті), а також укладено додаткову угоду від 29.11.2011 року № 1 до договору. На виконання даного договору ТОВ «Рокко» в квітні 2012 року передало позивачу конструкції металеві та надало послуги з їх монтажу згідно видаткових накладних: від 28.04.2012 року № 117 на суму 8333,33 грн., крім того ПДВ - 1666,67 грн., всього з ПДВ- 10000,00 грн.; від 28.04.2012 року № 121 на суму 33316,67 грн., крім того ПДВ - 6663,33 грн. всього з ПДВ - 39980,00 грн.. Разом за переліченими видатковими накладними позивач отримав обладнання для розміщення реклами та послуги з його монтажу загальною вартістю 41650,00 грн., крім того ПДВ - 8330,00 грн., всього з ПДВ - 49980,00 грн. Все обладнання та послуги з його монтажу на загальну суму 49980,00 грн. ФОП ОСОБА_2 оплатив в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Рокко» згідно платіжних доручень від 18.04.2012 року № 420 на суму 10000,00 грн. та від 23.04.2012 року № 424 на суму 39980,00 грн. Виконання вказаного договору також підтверджується податковими накладними від 18.04.2012 року № 117, від 23.04.2012 року № 121, рахунком-фактурою від 03.04.2012 року № 05/04 та книгою обліку доходів і витрат. Обладнання для розміщення реклами, придбане у ТОВ «Рокко», позивач передав в оренду ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» (АДРЕСА_1), що підтверджується наявними в матеріалах справи договором оренди від 03.01.2006 року № 3, додатками до договору від 28.12.2010 року № 3 та від 28.12.2012 року № 4, актом прийому-передачі майна, що орендується, від 28.04.2012 року, актом звіряння від 30.08.2013 року. Від здачі обладнання в оренду ФОП ОСОБА_2 отримав дохід у вигляді орендної плати. Факт розміщення реклами ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» підтверджується наявними в матеріалах справи витягом із рішення виконавчого комітету Чернігівської ради про тимчасове розміщення зовнішньої реклами від 16.12.2011 року № 356, а також фотознімками. Крім того, ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» видано довідку від 15.10.2013 року № 15/10-1, в якій підтверджено господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Рекламна агенція «Голд Ф'юче» та зазначено, що отримане обладнання встановлено в квітні 2012 року на заміну раніше існуючих металевих конструкцій, які перед монтажем даного обладнання були демонтовані. Одночасно повідомлено, що продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами відбувається незалежно від факту встановлення обладнання для розміщення реклами, оскільки з причини необхідності отримання значної кількості погоджувальних документів, заміни та модернізації обладнання, що відбуваються, а також неможливості одночасно встановити обладнання за всіма адресами, отримання (продовження) дозволів на розміщення зовнішньої реклами та встановлення обладнання можуть не збігатися у часі. Враховуючи, що обладнання для розміщення реклами, придбане у ТОВ «Рокко» в квітні 2012 року, придбавалось з метою подальшого використання в спрямованій на одержання доходу власній господарській діяльності з надання його в оренду, витрати на придбання цього обладнання та його монтаж в загальній сумі без ПДВ 41650.00 грн. ФОП ОСОБА_2 на підставі наявних видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень, керуючись пп. 138.1, пп. 138.8 ст. 138, пп. 177.2, пп. 177.3, пп. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України включив до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2012 рік. Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Рокко» представник відповідача посилається на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 13.11.2012 року № 1289/224/32218976 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко», ТОВ «Медіа-Ресурс», відповідно до якого операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Медіа-Ресурс» та ТОВ «Рокко» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та нікчемність правочинів. Проте, такі посилання колегією суддів не приймаються до уваги зважаючи на наступне. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України. Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків. Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримані податкові накладні. Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_2 має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені. Враховуючи вищекладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 0001831720, № 0001841720 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "16" жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.