Ухвала суду № 40045834, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17849/13-а (в 7-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "12" грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛАРМ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування Наказ від 14.08.2013, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ на проведення перевірки від 14.08.2013 року №311-П;

- визнати протиправними дії під час організації та проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 року №198/2220/37331904;

- зобов'язати виключити з інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 року №198/2220/37331904.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "12" грудня 2013 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 12.12.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "12" грудня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на адресу позивача було направлено запит від 26.07.2013 року № 1810/10/26-51-15-01-127 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Вітробудпром» за вересень 2012 року, ТОВ «Промислова компанія «ПДВ-Сервіс» за жовтень 2012 року та повноти відображення в обліку платника податків за період взаємовідносин з даним контрагентом. Вказаний вище запит було отримано позивачем 08.08.2013 року. Крім того, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на адресу позивача було направлено запити від 08.07.2013 року № 1061/10/15-224 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дельта КЛ» за березень 2013 року, від 12.06.2013 №174/10/15-224 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Елбіді груп» за січень 2013 року, від 05.08.2013 №2135/10/26-51-22-01 про надання інформації щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Елбіді Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «Будівельна компанія «Стой буд», ТОВ «Загреб Україна». Як вбачається з копій повідомлень про вручення поштових повідомлень адресатам, запити від 08.07.2013 року №1061/10/15-224 та від 12.06.2013 року №174/10/15-224 були отримані позивачем 16.07.2013 року. Запит від 05.08.2013 року № 2135/10/26-51-22-01 направлено на адресу позивача 12.08.2013 року. У відповідності до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання. В результаті чого, наказом від 14.08.2013 року № 331-п «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки» на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказано провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Тілам» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «Ельібід Груп», ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Престиж Строй 2012», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «ТВК «Метал-Сінтез», ТОВ «ТВК «Метал-Сервіс», ТОВ «Сфера-альянс», ТОВ «МХ-Фенікс», ТОВ «МХ-Престіж», ТОВ «Інтелектом», ПП «Аксона Плюс С», ПП «ПКФ Абсолют» з 14.08.2013 тривалістю 5 днів. Відповідно до пп.75.1.2., п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Особливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначені статтею 78 Кодексу, які містить вичерпний перелік підстав для її проведення. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу). У відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Матеріали справи свідчать, що запити податкового органу про надання інформації направлено на адресу м. Київ, Харківське шосе 201-20, проте як позивач зареєстрований за адресою: м. Київ Харківське шосе, 201/203, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дії Податкового органу щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача вчинено не на підставі та не у межах, визначених Податковим кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність Наказу №741 та є підставою для його скасування. Щодо вимоги про визнання протиправними дій під час організації та проведення перевірки, за результатом якої складено акт від 14.08.2013 №198/2220/37331904 колгеія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Тілам» щодо неможливості підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.03.2013 по 31.03.2013; з 01.04.2013 по 30.04.2013; з 01.01.2012 по 31.01.2012, з 01.02.2012 по 29.02.2012, 01.03.2012 по 31.03.2012, з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.11.2012 по 31.11.2012, з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, 01.09.20152 по 31.09.2012, за результатом якої складено акт 14.08.2013 №198/220/37331904. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України як документальна виїзна, так і фактична перевірки можуть проводитись за наявності: 1) підстави для проведення перевірки; 2) за умови пред'явлення направлення на перевірку. Відсутність підстави для проведення перевірки або непред'явлення направлення на перевірку унеможливлює її проведення на законних підставах. Направлення на перевірку пред'являється платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), які у ньому розписуються, вказуючи своє прізвище, ім'я по батькові, посаду, дату і час ознайомлення. У разі відмови таких осіб розписатись у направленні на проведення перевірки посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. Такий акт є підставою для початку проведення такої перевірки. З матеріалів справи вбачається, що перевірку позивача проведено на підставі наказу та направлення на перевірку від 14.08.2013 №230. Як вбачається зі змісту акту перевірки для вручення копії наказу та направлення на проведення перевірки, податковим органом було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Тілам» та встановлено відсутність за місцем знаходження товариства та його посадових осіб, про що складено акт перевірки місцезнаходження платника податків ТОВ «Тілам» №192 від 14.08.2013. Також, податковим органом отримано службову запису ГВПМ Дарницького району ГУ Мін доходів у м. Києві в якій зазначено про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Тілам». Як вбачається з акту перевірки, враховуючи відсутність позивача за податковою адресою, перевірку позивача було проведено в приміщенні податкового органу на підставі даних АІС «Податковий блок», АІС «Бест Звіт», інших АІС та матеріалів (актів перевірок) отриманих від інших податк5ових органів, а саме: акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 №134/22-20, відповідно до якого ТОВ «Дельта КЛ»має стан 8 - анульовано свідоцтво платника ПДВ 21.06.2013); акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від21.06.2013 №198/22-20, згідно якого ТОВ «Елбіді Груп» має стан 8 анулювання свідоцтва платника ПДВ 21.06.2013; акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 23.05.2013 №42/22-00 щодо ТОВ «АРС СІТІ»; акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.03.2013 №164/22-2 щодо ТОВ «Престиж строй 2012». З системного аналізу викладеного вбачається, що направлення на перевірку позивачу вручено не було, отже перевірку позивача було проведено з порушенням п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. З матеріалів справи вбачається, що документальну виїзну перевірку позивача фактично було проведено в приміщення податкового органу на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та інформаційних баз, тобто фактично податковим органом проведено камеральну перевірку на підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та за результатом якої складено акт про результати документальної виїзної перевірки позивача. Враховуючи викладене, вбачається, що відповідач здійснив камеральну перевірку, змістом якої є арифметична перевірка заповнення даних, внесених платником податків у декларацію й правильності застосування коефіцієнтів, при цьому, назвавши її позаплановою виїзною документальною перевіркою, чим порушив вимоги ст. 75 Податкового кодексу України. Наведене також вказує на те, що з порушенням норм чинного законодавства вчинені дії відповідача при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем не тільки встановленого законодавством порядку проведення перевірки, але й є доказом його невиконання. Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656) щодо реальності та дійсності правочинів з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» та продажу цих товарів (послуг) ТОВ «Епіцентр К» у січні, лютому, березні, вересні, грудні, травні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2012 року та січні, березні, квітні 2013 року, а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними. В матеріалах справи наявні копії документів - договорів, довідок про вартість виконаних робіт, актів здачі-приймання робіт, видаткових та податкових накладних, копії банківських виписок щодо оплати виконаних робіт, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» та відповідних податкових зобов'язань. Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, актів прийняття-здачі робіт, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012», які були предметом перевірки. Докази, які містяться в матеріалах справи не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ «Профметалопостач», ТОВ Елі бід Груп», ТОВ «Віпбудпром», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Дельта КЛ», ТОВ «АРС СІТІ», ВКФ «Розс», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «ВО»Продтранссервіс», ТОВ «Промислова компанія «СДВ Сервіс», ТОВ «БК «Підземшляхбуд», ТОВ «Престижстрой 2012» є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність. З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначини контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними. Крім того, з акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за січень, лютий, березень, вересень, грудень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Епіцентр К» за результатом звірки зменшено до 0, задекларований позивачем податковий кредит отриманий від вказаних вище контрагентів за перевіряємий період сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0. В свою чергу податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту перевірки була введена до інформаційних баз даних в тому числі до інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку. У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків. Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України). Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій можна (невинесення ППР) зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування. Визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача при внесенні до інформаційної бази «Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію викладену в акті від 14.08.2013 року №198/2220/37331904. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 грудня 2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "12" грудня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "12" грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С