Рішення № 40044168, 05.08.2014, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1860/14-ц

Справа № 2/226/785/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі представника позивача Базелюк Т.В.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі за текстом ОКП «ДТКЕ») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, в обґрунтування якого вказав, що відокремлений підрозділ позивача - «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа», здійснюючи свою діяльність, надав в опалювальний період теплову енергію у будинок АДРЕСА_1, у якій зареєстровані та постійно мешкають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 Власником вищевказаної квартири є ОСОБА_2, на її ім'я на підприємстві відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1. Квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому вони є споживачами житлово-комунальних послуг. Між ОКП «ДТКЕ» та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку. У період з 13.12.2008 року до жовтня 2010 року відповідачам не нараховувалася плата за теплопостачання у зв'язку з відключенням радіаторів від системи опалення. Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» неодноразово були видані приписи про необхідність відновити прилади опалення, однак зазначені вимоги відповідачами не виконано. Враховуючи, що відповідачі самовільно відключили прилади опалення від системи теплопостачання, що не є підставою для звільнення від оплати послуг з теплопостачання, з жовтня 2010 року відповідачам нараховується плата за вказані послуги. У період з 01.10.2013 року до 10.05.2014 року відповідачі не сплачували за надану теплову енергію, у зв'язку з чим за ними виникла заборгованість в розмірі 3051,04 грн. Дана заборгованість була стягнута з відповідачів за судовим наказом від 26.05.2014 року разом з інфляційними збитками в сумі 91,22 грн. та 3% річних в сумі 24,07 грн., розрахованими за період з 21.11.2013 року по 20.04.2014 року. За заявою боржників наказ було скасовано за ухвалою Димитровського міського суду від 10.07.2014 року. Тому позивач в порядку позовного провадження просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надану теплову енергію у розмірі 3051,04 грн. за період з 01.10.2013 року до 10.05.2014 року, 3% річних в сумі 24,07 грн., інфляційні збитки в сумі 91,22 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 243,60 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОКП «ДТКЕ» Базелюк Т.В. підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, додавши, що відключення споживачів від мереж центрального опалення здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку. Діюче законодавство не дозволяє відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення. Самовільне відключення від мереж центрального опалення забороняється, бо це погіршує умови експлуатації внутрішньо будинкової системи і мешкання всіх або окремих громадян у житловому будинку, і не є підставою для звільнення або зменшення плати за теплову енергію. Оскільки у житловому будинку АДРЕСА_1 не встановлено прилад обліку теплової енергії, по особовому рахунку № НОМЕР_1 плата за спожиту теплову енергію нараховується відповідно до затверджених норм споживання та опалювальної площі квартири. На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики (далі НКРЕ) України від 14.12.2010 року № 1838, розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 06.04.2011 року № 185 «Про встановлення річних норм споживання теплової енергії на централізоване опалення та підігрів гарячої води» наказом по підприємству від 09.08.2011 року за № 289 було затверджено норми витрат на обігрів 1 кв.м опалювальної площі на кожний місяць опалювального сезону згідно доданої таблиці. Відсутність письмового договору з відповідачами не позбавляє їх обов'язку сплачувати за опалення їх квартири. Мешкаючи в багатоповерховому будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого часу та частково сплачуючи їх у попередніх періодах, відповідачі своїми діями підтвердили наявність між ними та підприємством фактичних договірних відносин, внаслідок яких у відповідачів виникли щомісячні обов,язки по сплаті послуг з теплопостачання. Виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як окремий вид відповідальності за прострочення виконання зобов'язань. Розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснюється на суму кожного щомісячного платежу за кількість днів прострочення, починаючи відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 3630, з 21 числа, що настає за розрахунковим.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснивши, що відповідачі не є споживачами послуг позивача, оскільки вони не мають в цьому потреби і не користуються теплом, яке позивачем не надавалося їм з 2008 року. З того часу відповідачі відключені від центрального опалення, у зв'язку з чим позивачем у період з 13.12.2008 року до жовтня 2010 року не нараховувалася плата з теплопостачання. Про це свідчать і акти обстеження квартири та акти про демонтаж приладів центрального опалення за 2008-2013 роки. На ім,я ОСОБА_2 позивачем відкрито особовий рахунок, але вона не надавала на це дозволу і не укладала з позивачем договору за період, за який нібито виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання, та дій, які б з її боку продовжували такі відносини, вона не робила. Від підприємства не надходило пропозицій укласти договір, а відповідачі таку пропозицію не приймали та не приймуть, оскільки отоплюються самостійно. Відключення відповідачів від мереж центрального опалення було вимушеним вчинком, адже з настанням опалювального сезону вони затоплювали сусідів, які мешкають знизу, тому вони зняли радіатори, які були у незадовільному стані та замінили металеві труби на пластикові, придбали електрообігрівачі, за рахунок яких й підтримують нормальну температуру повітря у квартирі. В опалювальний період відповідачі майже у п'ять разів більше споживають електроенергії ніж у літній період. Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання не забороняється відключення квартир від мереж централізованого опалення. Керуючись принципом права «що не заборонено законом - дозволяється», відключення однієї квартири дозволяється. Згідно технічного паспорту на квартиру відповідачів квартира не підключена до мережі централізованого опалення, вона опалюється електрорадіаторами. Тому представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала у повному обсязі, у судовому засіданні підтримала пояснення свого представника та додала, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 09.04.1997 року. Теплова енергія у зазначений період нею не споживалась, оскільки прибори опалення у квартирі були демонтовані у 2008 році через те, що ними неможливо було користуватися. Дозвіл на відключення від мережі центрального опалення її сім,я не отримувала. На відновлення приборів опалення не має фінансової можливості. Поки радіатори не були зняті, вона оплачувала теплопостачання. У період з 2008 року по 2013 рік нею було проведено три чи чотири виплати за існуючий борг перед позивачем за попереднім рішенням суду.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав пояснення своєї дружини та її представника, не визнаючи позов у повному обсязі, оскільки у зазначений період вони не отримували від позивача ніякого тепла.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1997 року та з 1998 року відповідно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, у якості власника та члена сім'ї власника (чоловік); квартира житловою площею 39,8 кв.м, розташована у п'ятиповерховому будинку, підключена до об'єднаної системи централізованого опалення, що підтверджується довідкою приватного підприємства «ПЖФ «Гарант-Сервіс» (а.с.5).

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 10.07.2014 року скасовано винесений 26.05.2014 року наказ Димитровського міського суду Донецької області у справі № 2-н/226/227/2014 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОКП "ДТКЕ" заборгованості за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.10.2013 року до 10.05.2014 року в сумі 3051,04 грн., 3% річних в розмірі 24,07 грн., інфляційних збитків в сумі 91,22 грн. та судового збору в розмірі 121,80 грн. (а.с.4).

Представник позивача у суді пояснила, що нарахування плати за відпущену теплову енергію проводилося за затвердженими в установленому порядку тарифами на підставі актів включення (відключення) жилого будинку АДРЕСА_1 до системи центрального теплопостачання, що підтверджується доданими позивачем до справи відповідним актом від 05.10.2013 року, рішеннями виконавчого комітету Димитровської міської ради № 323 від 27.09.2013 року та № 324 від 04.10.2013 року про початок опалювального періоду 2013-2014 років для житлового фонду з 04.10.2013 року, відповідним наказом позивача від 04.10.2013 року № 179, рішеннями виконавчого комітету Димитровської міської ради № 125 від 21.03.2014 року про закінчення опалювального сезону 2013-2014 років з 05.04.2014 року, відповідним наказом позивача від 01.04.2014 року № 57, постановою НКРЕ України від 14.12.2010 року № 1838 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ОЕП «ДТКЕ», який з 01.01.2011 року для населення становить 283,79 грн. за 1Гкал (без ПДВ), розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 06.04.2011 року № 185 «Про встановлення річних норм споживання теплової енергії на централізоване опалення та підігрів гарячої води», яким встановлено річну норму споживання теплової енергії на послуги з централізованого опалення 1 кв.м опалювальної площі на рівні 0,1622 Гкал.

Згідно за розрахунками позивача сума заборгованості відповідачів за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою перед позивачем за період з 01.10.2013 року до 10.05.2014 року склала 3051,04 грн. (а.с.6).

Також з наданих до суду розрахунків позивача вбачається, що нарахування платежів за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, провадяться по особовому рахунку № НОМЕР_2, відкритому на ім'я відповідального власника квартири ОСОБА_2 (а.с.7).

Актами від 13.12.2008 року, 28.10.2009 року, складеними працівниками комунального підприємства «Служба єдиного замовника», встановлено, що у квартирі відповідачів за адресою: АДРЕСА_1, відсутні прибори централізованого опалення, які самовільно демонтовані мешканцями квартири, трубопровід централізованого опалення у підвальному приміщенні знаходиться у технічно ісправному стані.

Допитана у суді свідок ОСОБА_5, яка з 1986 року по 2009 рік проживала у квартирі 28, розташованій під квартирою відповідачів, пояснила, що ОСОБА_2 постійно затоплювали її квартиру у зимовий період, коли включали опалення, починаючи приблизно з 2006 року, оскільки прибори опалення у їх квартирі були іржаві, з хомутами, постійно текли.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у квартирі його дочки ОСОБА_2 та зятя ОСОБА_3 батареї були у незадовільному стані, які були ними демонтовані. Нові прибори опалення відповідачами не встановлено через брак коштів.

Актами від 08.11.2012 року та від 07.11.2013 року, складеними працівниками приватного підприємства ПП «ПЖФ Гарант-Сервіс» за участю представника позивача, зафіксовано, що у квартирі відповідачів у всіх жилих кімнатах та в кухні прибори централізованого опалення відсутні, порядок відключення яких не дотримано, дозвіл на це міжвідомчої комісії відсутній, у зв'язку з чим ОСОБА_2 видані приписи на відновлення системи центрального опалення у строк до 08.01.2013 року та до 15.04.2014 року відповідно (а.с.8, 9).

За даними технічного паспорту на квартиру відповідачів, виготовленого за станом на 23.07.2014 року, будинок, у якому знаходиться квартира, об'єднано водопроводом, каналізацією, газопостачанням, опаленням у вигляді електрорадіатора, електроосвітленням.

Суд критично ставиться до вказівки спеціалістів Димитровського бюро технічної інвентаризації щодо опалення будинку, в якому розташована квартира відповідачів, за допомогою електрорадіатора, оскільки це спростовується наведеними вище доказами, відповідно до яких будинок підключений до об'єднаної системи централізованого опалення, що не заперечується самими відповідачами, які пояснили, що електрорадіатором опалюється безпосередньо їх квартира, яка відключена від мережі централізованого опалення.

За приписами ст.162 ЖК України, ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями жилих будинків.., затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92, та у редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 року, власник та його повнолітні члени сім'ї зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім'ї власника несуть солідарну з власником майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно за ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно довідки позивача від 31.07.2014 року між сторонами не укладався письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідачів.

Суд вважає, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування належної відповідачам квартири, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_1 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами з моменту набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру.

Про існування між сторонами цивільних прав та обов'язків також свідчить звернення відповідача ОСОБА_7 до позивача про створення комісії для підтвердження факту відключення квартири від мережі централізованого опалення, використання відповідачами наданої послуги для задоволення власних потреб до зняття приборів опалення і оплата цієї послуги.

Згідно за ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.

Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.

Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженому наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року, допускається відключення лише житлового будинку в цілому.

Отже, законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що дозволяється відключати вказані мережі лише цілим будинком, а можливість відключення окремої квартири виключена.

Судом не встановлено будь-яких доказів щодо отримання дозволу на відключення квартири відповідачів, яка за технічною характеристикою обладнана системою центрального опалення, від цієї системи, як і звернень відповідачів у спірний період з приводу неякісних послуг з теплопостачання.

Факт самовільного відключення споживачів від мереж централізованого опалення не породжує їх право на несплату вартості послуг.

Відсутність між сторонами письмового договору також не позбавляє споживачів обов'язку оплачувати послуги з надання теплової енергії у належну йому квартиру.

З огляду на приведене доводи відповідачів щодо неправомірності нарахування позивачем оплати за послуги теплопостачання через фактичне невикористання ними цих послуг із-за відсутності приборів опалення у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки ними порушено встановлений Правилами порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

За приписами ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть, за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачами, як особами, відповідальними у солідарному порядку, в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, фактично надавалася послуга з теплопостачання у будинок АДРЕСА_1.

Отже, позов підлягає задоволенню за період з 01.10.2013 року до 20.04.2014 року в сумі 3051,04 грн.

Згідно за ст.625 ЦК України та п.20 Правил, положення яких носять обов'язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дану норму закону, вимоги позивача та наявну заборгованість з відповідачів також підлягає стягненню 3% річних в сумі 24,07 грн. та інфляційні збитки в сумі 91,22 грн., розраховані за період невиконання грошового зобов'язання з 21.11.2013 року по 20.04.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно за ч.2 ст.99 ЦПК України у разі скасування судового наказу внесена сум судового збору не повертається, а зараховується до суми судового збору, встановленої до позовної заяві у разі пред'явлення позову до боржника у порядку позовного провадження.

При зверненні до суду з даним позовом ОКП «ДТКЕ» сплачено судовий збір в сумі 121,60 грн. (а.с.1). З урахуванням сплаченої суми судового збору при зверненні позивача до суду з заявою про видачу судового наказу загальна сума судового збору, сплачена позивачем у цьому спорі, складе 243,60 грн., що відповідає розміру судового збору при зверненні до суду з позовом майнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Отже, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ОКП «ДТКЕ» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

На підставі ст.ст.67, 68, 162 ЖК України, ст.ст.11, 509, 525, 625 ЦК України, законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року та № 45 від 24.01.2006 року, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 99, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»:

- заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року до 01 травня 2014 року в сумі 3051 грн. 04 коп., інфляційні збитки в сумі 91 грн. 22 коп., 3 % річних в сумі 24 грн. 07 коп. за період з 21 листопада 2013 року по 20 квітня 2014 року, а всього 3166 (три тисячі сто шістдесят шість) грн. 33 коп., перерахувавши зазначену суму на рахунок № 260303011523 у філії ДОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106, код ЗКПО банку 09334702, отримувач: ОКП «Донецьктеплокомуненерго», код ЄДРПОУ 03337119, призначення платежу: за теплову енергію та штрафи м.Димитров;

- судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., перерахувавши зазначену суму на рахунок № 26007376025 у ДОД АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, отримувач: ВП «ВО ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа», код ЄДРПОУ 38311229, призначення платежу: судові витрати м.Димитров.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2014 року.

Суддя Ж.Є.Редько