Постанова № 40042836, 07.07.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 р. Справа №818/1480/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав в судовому засіданні та після уточнення мотивує тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача. За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Вважає такі рішення протиправними. Основною метою діяльності позивача є працевлаштування інвалідів та їх соціальна реабілітація. Розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 17 вересня 2013 року позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування в період з 01.10.2013 року по 30.09.20914 року. Позивач має право застосовувати нульову ставку податку на додану вартість на вироблену продукцію. Відповідач безпідставно зменшує розмір податкового кредиту позивача на суми податку, сплачені при придбанні тканини у ТОВ “Сєбо Плюс”. При цьому зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, здійснення безтоварних операцій та надання податкової вигоди контрагентам. Такі висновки зроблено виключно на підстав того, що позивачем до собівартості виробленої продукції не включено податок на додану вартість, сплачений при придбання тканини. “Положення (стандарти) бухгалтерського обліку”, на які посилається в акті відповідач, передбачають включення до первісної вартості запасів непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству. Податок на додану вартість є непрямим податком, відшкодовується позивачу з бюджету, тому визначення вартості виготовленої продукції проведено без врахування ПДВ. Крім того, ст. 139 ПК України передбачає формування ціни товару без врахування ПДВ. Відповідачем в порушення наведених вимог визначено вартість проданих позивачем товарів з врахуванням ПДВ, що призвело до помилкового висновку про реалізацію продукції за ціною нижчою від собівартості. Крім того, такий висновок суперечить фактичним обставинам, викладеним в самому акті. Атк, зазначено, що позивачем придбано 15600 м.п. тканини, з якої виготовлено 3944 вироби. Загальна вартість тканини з ПДВ становить 1038960 грн., про що зазначено в акті. Загальна сума доходу, отриманого в результаті реалізації виготовленої продукції в акті перевірки не зазначена, але маються посилання на первинні документи, що підтверджують отримання коштів від реалізації. Загальна сума отриманого від продажу доходу становить 1139494,7 грн., що на 100534 грн. 70 коп. більше від вартості тканини навіть з урахуванням ПДВ. Відповідач не тільки невірно застосовує закон, а й проводить помилкові розрахунки.

Безпідставними є висновки відповідача про придбання позивачем у ТОВ “Сєбо Плюс” та подальший продаж одного і того ж товару. Як зазначено в акті перевірки самим відповідачем, позивача придбав тканину. З придбаної тканини виготовлено та реалізовано одяг власного виробництва. Вважає, що висновки відповідач про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування є безпідставними.

Кошти в сумі 3333 грн., що в січні місця були відображені позивачем в складі податкового кредиту, в лютому місяці заявлено до бюджетного відшкодування. Відповідачем проведено перевірку та з посиланням лише на акт попередньої перевірки, не зважаючи на те, що триває оскарження попередніх податкових повідомлень-рішень, виносить податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року, яким зменшує суму бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на 3333 грн.

Вважає, що податкові повідомлення-рішення видано відповідачем протиправно. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що відповідачем проведено перевірку правомірності заявлених позивачем в січні 2014 року сум бюджетного відшкодування. Перевіркою встановлено, що частина від'ємного значення з ПДВ, що фактично сплачена позивачем у вересні-жовтні 2013 року не була використана при розрахунках сум бюджетного відшкодування. За таких обставин зроблено висновок про заниження сум відшкодування за грудень 2013 року. Також встановлено завищення сум від'ємного значення, заявлених в декларації за січень 2014 року в зв'язку з включенням до розрахунку сум податку по збиткових операціях. Позивачем сформовано податковий кредит по операціях з придбання тканини у ТОВ “Сєбо Плюс”. Витрати на придбання тканини є більшими від сум доходу, отриманих від реалізації виготовленої продукції. Вважає, що позивач зобов'язаний був враховувати витрати в повному обсязі. Продаж продукції за ціною нижчою від ціни придбання тканини не був обумовлений ніякими об'єктивними причинами. Такі дії не направлені на отримання прибутку (доходу) що суперечить суді господарської діяльності, а тому позивач не має права на включення сплачених сум до податкового кредиту. Вважає, що повідомлення-рішення винесено правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за січень 2014 року. За наслідками перевірки 19 травня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення №0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 3333 грн.; № 0002481502/26973, яким зменшено суму бюджетної відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року на 252043 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63011 грн. (а.с. 36-39). 23 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року. 17 червня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003661502/32408, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 3333 грн. (а.с. 141).

Підставою для винесення зазначених рішень є висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість від операцій з придбання тканини у ТОВ “Сєбо Плюс”. При цьому відповідачем не ставиться під сумнів факт товарності операції, що відображено в акті перевірки від 25.04.2014 року з посиланням на первинні документи. Відповідачем зроблено висновок, що витрати позивача на придбання тканини є вищими за дохід, отриманий від реалізації виготовленої з тканини продукції. При цьому відповідачем також не оспорюється факт використання позивачем придбаної тканини позивачем у власному виробництві та подальша реалізація виготовленої продукції. З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено використання позивачем у виробництві протягом грудня 2013 року — січня 2014 року 15600 м/п тканини, з якої виготовлено 3944 вироби. Витрати позивача на придбання сировини в грудні 2013- січні 2014 року становили 1079920 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ 215984 грн. 19 коп. В акті перевірки відсутні відомості про розмір доходу, отриманого позивачем від реалізації готової продукції та обґрунтування висновку про здійснення збиткових операцій, тобто перевищення витрат на придбання сировини над розміром доходу. Не наведено таких відомостей представником відповідача і в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає висновок про збитковість операцій необґрунтованим. Крім того, в своїх розрахунках відповідач враховує у складі витрат позивача на придбання сировини розмір податку на додану вартість та наполягає на необхідності врахування податку на додану вартість в складі собівартості виготовленої позивачем продукції. Такі твердження суд вважає безпідставними.

Відповідно до статуту Сумського виробничого підприємства “Стиль” УТОГ його створено з метою навчання інвалідів доступним для них професіям, працевлаштування інвалідів та їх соціальна і трудова реабілітація. (а.с. 154). Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач користувався пільгою з оподаткування та застосовував при реалізації виготовленої ним продукції нульову ставку оподаткування податком на додану вартість. Відповідно, з таких операцій з реалізації продукції у позивача податкові зобов'язання з податку на додану вартість не виникали. Ці обставини сторонами не оспорюються. В акті перевірки відповідач відносить суми, сплаченого позивачем податку на додану вартість в ціні придбаної тканини до реальних витрат. Відповідно ж до вимог ст.139 п. 139. 1 п.п. 139.1.6 ПК України суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання не включаються до складу витрат. Відповідно до вимог ст. 136 п. 136.1 п.п. 136 1.2 ПК України суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість, враховуються і при визначенні доходу підприємства. З аналізу зазначених норм вбачається, що податок на додану вартість не включається його платником ні до суми доходу, який підлягає оподаткуванню, ні до суми витрат, до яких законом віднесено і собівартість продукції. Вимога відповідача про врахування сплачених сум податку при формуванні ціни на продукцію, тобто фактичне збільшення собівартості продукції на розмір сплаченого податку, не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що закон ніяким чином не пов'язує право на формування податкового кредиту з дохідністю наступних господарських операцій з товарами при придбанні яких податок на додану вартість було сплачено. Крім того, як було зазначено вище, відповідачем не доведено факту здійснення позивачем збиткових операцій. Суд вважає правомірним віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні тканини у ТОВ “Сєбо Плюс” до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як було встановлено в ході перевірки самим відповідачем, в січні 2014 року позивачем заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, які були оплачені в попередніх періодах. Враховуючи, що товарність операцій відповідачем не оспорюється, суд вважає безпідставним рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та розміру бюджетного відшкодування з наведених вище мотивів.

В травні 2014 року відповідачем проведено перевірку достовірності заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий на 3333 грн. В обґрунтування такого рішення відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки від 25 квітня 2014 року, за наслідками якої прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 3333 грн. (а.с. 137). При цьому відповідачем не взято до уваги, що повідомлення-рішення за наслідками попередньої перевірки винесено тільки 19 травня 2014 року і на момент виготовлення акту перевірки від 23 травня 2014 року зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми не є узгодженими. Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року винесено з тих же мотивів, що і повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року, суд також вважає його безпідставним з мотивів, наведених вище.

На підставі викладеного, вирішуючи позов в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн.

На підставі ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом в сумі 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих (ідентифікаційний код 03972761, 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, буд. 30/3, р/р 26008000069523 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 30023) судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., сплачений при зверненні до суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Соп'яненко