Постанова № 40042251, 23.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 р. Справа № 643/17534/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

заявника - ОСОБА_1,

представників Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - Попівченко О.Ю., Мартиненко Н.В., Котляр Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на постанову Московського районного суду м. Харкова від 22.05.2014р. по справі № 643/17534/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Харківського обласного військового комісаріату,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та судових витрат,

ВСТАНОВИЛА:

18.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просив визнати бездіяльність ГУПФУ в Харківській області щодо невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 р., а саме: не нарахування та не виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії незаконною та такою, що порушує права позивача як людини; зобов'язати ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії з 01.08.2008 року, розрахував суму компенсації за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", зобов'язати ГУПФУ в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'яти днів, з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України, стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду в сумі 32886 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, вийти за межі вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту його прав та інтересів. Крім того, заявник просив стягнути з Державного бюджету України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 1750 грн. через Головне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, а також визначити грошовий розмір компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 7 грн. 30 коп. та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на його користь компенсації за відрив від звичайних занять у сумі 7 грн. 30 коп.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 23.07.2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 року, а саме: не нарахування та не виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії незаконною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії з 01.08.2008 року, розрахував суму компенсації за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'яти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 6090 (шість тисяч дев'яносто гривень 00 копійок) з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1750 грн. шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області безпосередньо списати вказані кошти із рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Визначено грошовий розмір компенсації за відрив від звичайних занять позивачу у розмірі 7 гривень 30 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 7 гривень 30 коп.

В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив частково скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати на правову допомогу в сумі 1750 грн. шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України безпосередньо списати вказані кошти із рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в межах видатків, передбачених на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами; вийти за межі заявлених вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив також стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати на правову допомогу в сумі 1400 грн. шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області безпосередньо списати вказані кошти із рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області в межах видатків, передбачених на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами. Заявник також просив визначити грошовий розмір компенсації за відрив від звичайних занять та стягнути на його користь вказану компенсацію в сумі 29 грн. 20 коп.

Представники Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити заявнику в задоволенні вимог заяви.

Представник Харківського обласного військового комісаріату в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учасників процесу, переглянувши в межах апеляційних скарг постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 року по справі №2-а-42/2010 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання заходів, спрямованих на вирішення заяви на перерахунок пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до наказу Міноборони №377, для перерахунку розміру його пенсії провести з 01.08.2008 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 і здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії з 01.08.2008 року по день проведення перерахунку. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.06.2011 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено. Постанову Московського районного суду м.Харкова від 09.06.2010 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 23.06.2011 року скасовано. Постанову Московського районного суду м.Харкова від 09.06.2010 року залишено в силі. Зазначені рішення набрали законної сили (а.с. 2-5 т. 3).

На підставі постанови Московського районного суду м. Харкова 02.11.2012 року видано виконавчий лист № 2-а-42/2010 та згідно заяви ОСОБА_1 Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження № 35120182. (а.с. 14-15 т.3).

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання судових рішень у листопаді 2012 року провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2008 року по 08.10.2012 року, сума доплати складає 2708,09 грн. При цьому, компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не нараховувалась.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведеного перерахунку пенсії, ОСОБА_1 в порядку ст.267 КАС України звернувся до суду з відповідною заявою.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ГУПФУ в Харківській області прав позивача як людини, у зв'язку з чим вимоги заявника щодо визнання незаконною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 р. в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми перерахунку та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану компенсацію, зобов'язання відповідача відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення, стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 6090 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 1750 грн. та компенсації за відрив від звичайних занять у сумі 7 грн. 30 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Питання проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати регулюється Законом України від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.2 та ст.3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, до яких відносяться, зокрема, пенсії та соціальні виплати. При цьому, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовувалася у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосувалася усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 року по справі №2-а-42/2010 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання заходів, спрямованих на вирішення заяви на перерахунок пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до наказу Міноборони №377, для перерахунку розміру його пенсії провести з 01.08.2008 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 і здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії з 01.08.2008 року по день проведення перерахунку. Зобов'язано головне управління пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати. Вказана постанова набрала законної сили.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.08.2013 року подання Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області задоволено, змінено порядок виконання виконавчого листа №2а-42/10, а саме: змінено порядок виконання виконавчого листа № 2а-42/10, виданого 02.11.2012 року Московським районним судом м.Харкова про зобов'язання головного управління Пенсійний фонд України в Харківській області здійснити виплату перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на стягнення грошових коштів у розмірі 2708,09 грн.

Згідно постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області від 24.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 643/11829/13, виданого 02.09.2013 року про стягнення на користь ОСОБА_1 2708,09 грн. головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 02.04.2014 року виконано примусово судове рішення, про що свідчить повідомлення до доручення на одноразову виплату на суму 2708,09 грн.

Матеріали справи свідчать, що компенсація втрати частини доходів не нараховувалась.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 року в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати суми перерахунку пенсії з 01.08.2008 року, розрахував суму компенсації за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду апеляційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області - подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Щодо стягнення на користь позивача спричиненої моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, а також матеральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З доказів по справі не вбачається, що внаслідок дій відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Так, до суду першої інстанції ОСОБА_1 подано заяву про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 1750,00 грн.

До вказаної заяви ОСОБА_1 долучено копію договору про надання правової допомоги від 30.12.2013 року, додатку 1 до договору від 30.12.2013 року, акту виконаних робіт від 07.04.2014 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.04.2014 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1576.

10.06.2014 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано заяву, в якій останній просить стягнути з Державного бюджету України витрати на правову допомогу в сумі 1400,00 грн., пов'язані з оплатою допомоги адвоката за підготовку апеляційної скарги.

До вказаної заяви ОСОБА_1 долучено копії акту виконаних робіт від 28.05.2014 року та квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.05.2014 року.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивач має право на відшкодування витрат тільки якщо встановлено, що вони були фактично і необхідно понесені та є розумними.

Із матеріалів справи вбачається, що в суді адвокат або інший фахівець в галузі права як представник позивача, участі не брав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи квитанції до прибуткових касових ордерів надані в копіях, які не завірені належним чином.

Отже, позивачем не доведено обставин та підстав з якими наведені вище норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим вимоги про розподіл витрат шляхом присудження на користь відповідача витрат на правову допомогу, в контексті вимог ч.1 ст. 94 КАС України, задоволенню не підлягають.

Щодо визнання грошового розміру компенсації за відрив від звичайних занять та стягнення цієї суми, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

З урахуванням часу перебування у суді апеляційної інстанції та керуючись положеннями ст. ст. 91 КАС України та Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у травні 2014 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача 07 грн. 30 коп. компенсації за відрив від звичайних занять. Між тим, вказана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, витрат на правову допомогу, визнання грошового розміру компенсації за відрив від звичайних занять та стягнення цієї суми з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає в цій частині скасуванню з прийняттям нової постанови, якою необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7 грн. 30 коп., в решті вимог необхідно відмовити.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути кошти за відрив від звичайних занять під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням часу перебування ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 29 грн. 20 коп.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

В іншій частині постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Судові витрати по справі зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу в порядку ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 22.05.2014р. по справі № 643/17534/13-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, витрат на правову допомогу, визнання грошового розміру компенсації за відрив від звичайних занять та стягнення цієї суми з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7 грн. 30 коп., в решті вимог відмовити.

В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 22.05.2014 року по справі №643/17534/13-а залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 36 грн. 54 коп. та компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 29,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає .

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 28.07.2014 р.