Ухвала суду № 40041236, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3835/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Файдюка В.В.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013 року № 0000081702 та № 0000071702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000081702, № 0000071702 від 25.01.2013.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, обсяг виручки позивача від реалізації продукції (робіт послуг) за 2009 рік становить 920 073, 38 грн., що перевищує граничний обсяг виручки 500 тис. грн.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період 01.01.2009 року по 31.12.2011 року посадовими особами ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки, складено акт від 12.12.2012 року № 8877/17-2-2118539556 (т. 1 а.с. 233 - 243).

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1, п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV, внаслідок чого позивачем, на думку відповідача, перевищено обсяги виручки за 2009 рік та не задекларовано валовий дохід за 2009 та 2010 рік в сумі 75 638,21 грн;

Також відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок чого позивачем, на думку відповідача, не проведено реєстрацію платником ПДВ та не задекларовано податкові зобов'язання за 2010 рік в сумі 70 247,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 року № 0000071702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СГД на суму 75 638,21 грн. та № 0000081702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 87 808,75 грн., з якої за основним платежем - 70 247,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 561,75 грн. (а.с. 247, 249).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених висновків відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до п. 5 вказаного Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 зареєстрований як ФОП з 18.01.2005 року (т. І а.с. 27 - 28).

Згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 позивач з початку своєї діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував фіксовану суму податку, подавав звітність та здійснював посередницьку експедиційну діяльність (т. І а.с. 23).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Специфіка експедиційної діяльності полягає в тому, що більша частина коштів, які потрапляють на рахунок експедитору (в даному випадку позивачу), мають транзитний характер і не є його виручкою, тому такі кошти не підлягають оподаткуванню у фізичної особи - підприємця.

Колегія суддів зазначає, що оподаткуванню єдиним податком підлягають кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності за надані ним роботи, послуги, товари тощо, крім коштів, які, згідно з укладеними договорами, передаються експедиторськими організаціями за дорученнями і за рахунок вантажовласника третім особам.

За результатами трьох кварталів 2009 року позивач отримав на рахунок 653 021,92 грн., однак відповідач дійшов помилкового висновку, що весь дохід позивача є його виручкою.

На підтвердження того, що виручка позивача у 2009 році не перевищувала 500 000 гривень, позивачем надано копію договору № 190 від 10.03.2006 на організацію перевезень вантажів в міжнародному сполученні, укладеного позивачем з ТОВ "ГТС"; копії договорів транспортного перевезення; копії заявок на транспортне обслуговування для позивача; копії заявок від позивача до транспортних компаній; копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR); копії актів виконаних робіт; копії рахунків-фактур; копії платіжних доручень та банківських виписок (Т. 1 а.с. 29 - 211).

Дохід позивача з експедиційної діяльності за період з 01.01.2009 по 30.09.2009 становив 651 180,00 грн. З цього доходу були здійснені витрати на оплату договорів міжнародного перевезення, які були необхідні для виконання отриманих замовлень в загальній сумі 572 638,63 грн. Отже, виручка позивача за цей період склала 651 180,00 грн. - 572 638,63 грн. = 78 541,37 грн.

Відповідно до банківських виписок, за три квартали 2009 року позивачем отримано дохід в сумі 693 180,49 грн. та списано з рахунку 683 246,26 грн. (т. 1 а.с. 179-182).

Отже, виручка позивача з усіх видів діяльності за три квартали 2009 року становить 119 754,72 грн., а за рік - 178 606,81 грн. (т. 1 а.с. 212). Інші кошти, що були отримані на рахунок позивача, мали транзитний характер та не підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна виручка позивача за три квартали 2009 року не перевищувала 500 000 гривень, а тому відсутні підстави вважати, що позивач порушив п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 та, як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вже зазначалось вище, позивач у 2009 році перебував на єдиному податку та подавав, як платник податку, декларацію з податку на доходи фізичних осіб щоквартально.

Абзацом 9 пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 передбачено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм податкового законодавства, відповідачем було пропущено строк давності для стягнення з позивача сум грошових зобов'язань в період з січня по вересень 2009 року. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем, податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за три квартали 2009 року позивачем було подано до 20.10.2009, а декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 2009 рік позивачем було подано до 20.01.2010, з чого вбачається, що відповідач повинен був визначити позивачеві суму грошових зобов'язань за вказаний період до 20.10.2012 та 20.01.2013 відповідно.

Разом з тим, відповідач нарахував позивачеві суми грошових зобов'язань згідно оскаржуваних ППР 25.01.2013, внаслідок чого відповідачем було пропущено 462 дні з дня, що настав за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за три квартали 2009 року та було пропущено 5 днів з дня, що настав за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2009 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума зобов'язання за 2009 рік була визначена податковим органом поза 1095 денним строком, а позивач є вільним від грошового зобов'язання, яке у нього виникло за 2009 рік.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що оскаржувані повідомлення- рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 4 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Файдюк В.В.