Ухвала суду № 40039234, 05.08.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6020/14-к

Номер провадження 11-кп/786/579/14

Категорія ч. 1 ст. 121 КК Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г.

Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Гавриша В.М.,

суддів Гонтар А.А. Довгаль С.А.

при секретарі Гнитько А.М.

з участю прокурора Деряга Л.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Октябрського району М. Полтава Кінашевського І.О. на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 06 червня 2014 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого складачем поїздів на станції Полтава - Київська, проживаючого в АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки передбачені ст.76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; куди повідомляти про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації.

Кримінальне провадження в частині обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_4 від обвинувачення.

Стягнуто з обвинуваченого в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих на користь ДЗ « Відділкова клінічна лікарня станції Полтава» СТГО «Південна залізниця» 3 128,68 грн.

По справі вирішено доля речових доказів.

Вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 10 березня 2014 року, близько 02 години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік від нічного клубу «Робін Гуд», що розташований по вул. Леніна, 13 в м. Полтава, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли, наніс чотири удари ножем в область грудної клітини потерпілому ОСОБА_5, спричинивши при цьому, згідно висновку судово-медичного експерта № 412 від 14 квітня 2014 року тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітини справа, яка проникає у плевральну та черевну порожнини з ушкодженням легені, діафрагми та печінки із розвитком геморагічного шоку 3-го ступеня, яке кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя та інші ушкодження, що в своїй сукупності, так і кожна окремо кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, в цей же день він умисно з тих же мотивів, наніс два удари ножем в область грудної клітини потерпілого ОСОБА_4, спричинивши йому, згідно висновку експерта № 411 від 14 квітня 2014 року, тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітини зліва з розвитком обширної гематоми бокової поверхні грудної клітини зліва та рани м'яких тканин лівого ліктьового суглобу, що кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

На вирок суду прокурором Октябрського району м. Полтава подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

В обгрунтування апеляції прокурор посилається на те, що судом не в повній мірі враховано конкретні обставини по справі, тобто вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків та нанесення аж 4-х ударів ножем в область грудної клітини ОСОБА_5, також в подальшому, за таких же обставин, нанесення 2-х ударів ножем в грудну клітину ОСОБА_4

Звертається увага на показання обох потерпілих в тому, що ніхто з них тілесних ушкоджень не наносив, життю чи здоров'ю обвинуваченого нічого не загрожувало.

Одночасно прокурор вказує, що судом не врахована поведінка обвинуваченого до та під час вчинення злочину, а саме те, що ОСОБА_3 намагався втекти з місця події, але був затриманий лише завдяки свідкам події та випадковим перехожим, а також характер, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, рішучість і динаміку дій на місці події, що свідчить на особливу суспільну небезпечність ОСОБА_3

При затриманні обвинуваченого, в нього було вилучено 2 розкладні ножі, які він тримав при собі, а тому, на переконання прокурора, призначене судом покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, є м'яким і недостатнім для виправлення обвинуваченого.

Виходячи з наведеного, прокурор просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, змінити запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою, взяти під варту в залі суду та в строк відбування покарання зарахувати час його перебування під вартою з 10.03.2014 року по 06.06.2014 року.

Нарешті прокурор зазначає, що всупереч приписам ч.6 ст.284 КПК України, встановивши в ході судового провадження обставини передбачені п. 7 ч.1 цієї статті, суд закрив кримінальне провадження по епізоду з потерпілим ОСОБА_4 в резолютивній частині вироку, в той час коли з цього приводу повинен був ухвалити ухвалу про закриття кримінального провадження.

За таких умов, прокурор просить постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України по епізоду нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'ю потерпілому ОСОБА_4 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

На апеляційну скаргу сторона захисту подала свої заперечення в яких просить залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність, оскільки судом першої інстанції в повній мірі урахована тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також взято до уваги визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди.

В запереченнях обвинуваченим також звертається увага на думку потерпілих, які заперечували проти призначення йому суворої міри покарання, просили не ізолювати його від суспільства.

Нарешті судом обгрунтовано враховані дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання де характеризується виключно позитивно, а також характеризується позитивно за місцем роботи, де працював до затримання та працює по цей час.

На переконання сторони захисту, судом першої інстанції в повній мірі враховано всі обставини, які обтяжують покарання, а тому призначена міра покарання, з урахуванням сукупності пом'якшуючих обставин по справі та застосуванням ст. 75 КК України, є достатня та необхідна для виправлення обвинуваченого і відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Деряга Л.М., яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, а також потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які також заперечували проти поданої прокурором апеляційної скарги та просили про залишення вироку суду без змін, обговоривши доводи апеляції і дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суду прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, згідно ст. 414 КПК України, визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті ), але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Зважаючи на приведені вимоги чинного законодавства, при судовому розгляді справи та призначенні покарання, суд першої інстанції зобов'язаний виходити з вимог ст. 65 КК України, врахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання, яке, в свою чергу, повинно бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Обговоривши доводи поданої прокурором апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, судом виконані вимоги ст.ст. 65 КК України та 370 КПК України, а тому по справі відсутні підстави до скасування вироку внаслідок призначення надмірно м'якого покарання.

Із мотивувальної частини вироку вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень судом викладені повно і об'єктивно в обсязі встановленої і оголошеної обвинуваченому підозри.

Зокрема судом зазначено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив в стані алкогольного сп'яніння, стосовно двох осіб, із застосуванням ножа, при цьому навів кількість та тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень потерпілим, а також зазначеним діям дав вірну юридичну оцінку.

За таких умов, посилання прокурора на те, що судом не враховано тяжкість вчиненого злочину, вчинення його в стані алкогольного сп'яніння не відповідає дійсності.

Більше того, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння судом, у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обгрнутовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 та інших обтяжуючих покарання обставин досудовим слідством не встановлено.

Поряд з цим, по справі відсутні будь - які дані, які б свідчили про вчинення ОСОБА_3 інших правопорушень, в тому числі щодо носіння 2-х розкладних ножів, як на це посилається прокурор в апеляційній скарзі.

Торкаючись даних про особу обвинуваченого слід зазначити, що він як до так і після подій, які відбулися 10.03.2014 року був залучений до суспільно-корисної праці, за місцем постійного проживання та роботи характеризується лише позитивно працюючи з 1996 року складачем поїздів на станції « Полтава Київська ».

/ а. с. 57, 68, 69 /

Слід також зазначити, що обвинувачений на відповідних обліках у лікарів психіатрів, наркологів не перебував і не лікувався, до адміністративної відповідальності не притягувався, а попередні судимості погашені давністю.

/ а. с. 51, 54 - 56 /

При проведенні досудового розслідування та в суді ОСОБА_3 визнав вину повністю, у вчинені кримінальних правопорушень щиро кається, що вірно визнано обставиною, яка пом'якшує його покарання, а тому відсутні підстави вважати, що обвинувачений намагається уникнути справедливого покарання.

Із матеріалів провадження вбачається, що обвинуваченим добровільно відшкодовані потерпілим задані матеріальні збитки і моральна шкода, а тому будь-яких претензій до ОСОБА_3 вони не мають.

В поданих заявах потерпілий ОСОБА_5 одночасно просив звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, а потерпілий ОСОБА_4 відмовився від обвинувачення та просив закрити кримінальне провадження.

/ а. с. 22, 23 , 24, 27, 31 /

В апеляційній інстанції потерпілі також заперечували проти апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без задоволення, оскільки, за наведених обставин, призначене покарання не вважають не відповідаючи мст. 65 КК України.

Беручи до уваги приведені доводи, колегія суддів не знаходить підстав до скасування вироку у зв'язку з призначенням ОСОБА_3 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, надмірно м"яким та несправедливим, а тому апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо обвинувачення ОСОБА_3 в частині умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, які потягли короткочасний розлад його здоров'я та долю його заяви про відмову від обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України і клопотання сторони захисту з цього приводу, суд першої інстанції зобов'язаний був приймати процесуальне рішення у відповідності до вимог ст. 284 КПК України.

Відповідно до приписів п. 7) ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, крім іншого, закривається у разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення, а встановивши такі обставини під час судового провадження, згідно ч. 6 ст. 284 КПК України, суд постановляє ухвалу про закриття провадження.

Оскільки судом першої інстанції зазначені вимоги закону не були дотримані, його посилання в резолютивній частині вироку на закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підлягає виключенню.

За таких умов, апеляційна інстанції зобов'язана постановити свою ухвалу з цього приводу, як про це обгрунтовано зазначає прокурор в поданій апеляції.

Керуючись ст. ст. 407, 408 КК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Октябрського району м. Полтави задовольнити частково.

Виключити з резолютивної частини вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року вказівку про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_4 від обвинувачення.

Постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто в зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_4 від цього обвинувачення.

В решті вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 06 червня 2014 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

СУДДІ :

ГАВРИШ В.М. ГОНТАР А.А ДОВГАЛЬ С.А.