Рішення № 40032094, 11.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/44/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 Справа № 908/1676/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський будівельний комбінат" (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 5, корпус А)

про стягнення 95112,09 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 17.06.1999 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський будівельний комбінат" про стягнення 95112,09 грн., які складаються з 33200,00 грн. попередньої оплати за договором № 0706/1-Н від 07.06.2013 р., 824,09 грн. - 3 % річних та 61088 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.05.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1676/14, присвоєно номер провадження справи 32/44/14, з призначенням судового засідання на 11.06.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач в судовому засіданні 11.06.2014 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. ст. 526, 536, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України та умовами договору № 0706/1-Н від 07.06.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2014 р. не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1676/14.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.06.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горохівський будівельний комбінат" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 0706/1-Н (надалі - договір).

Згідно умов договору, відповідач зобов'язався поставити залізобетонні вироби (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору, ціна кількість та асортимент товару зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 07.06.2013 р. відповідач поставляє палі С 80.30-6.1 серії 1.011.1-10в.1 в кількості 176 штук, ціна з ПДВ за штуку 1460 грн., загальна сума з ПДВ 256960,00 грн.

Відповідно п. 2.1 договору, умови оплати: попередня оплата 100%.

В специфікації № 1 до договору зазначено що строк оплати товару: не пізніше 13 липня 2013 р.

Позивач 13.06.2013 р. здійснив оплату вищевказаного рахунку на суму 100000 грн., та 11.07.2013 р. на суму 50000 грн., що підтверджується банківськими виписками (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідач передав позивачу товар на загальну суму 116800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 811 від 13.06.2013 р. (на суму 23360,00 грн.), № 841 від 18.06.2013 р. (на суму 23360 грн.), № 872 від 21.06.2013 р. (на суму 23360 грн.), № 888 від 25.06.2013 р. (на суму 23360 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи.

Строк поставки товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. (п. 4.3. договору).

Строк поставки товару: не пізніше 13 липня 2013 р.(п. 4 специфікації).

Однак свої обов'язки згідно умов Договору відповідач виконав частково, передачу у власність позивача товару на суму 33200 грн. не здійснив.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем була направлена відповідачу претензія вих. б/н від 05.03.2014 р. з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму передплати за непоставлений товар у розмірі 33200 грн.

Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 33200 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 33200 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з боржника 824,09 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 824,09 грн. - 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 61088 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період 14.07.2013 р. по 14.01.2012 р. (за 185 днів).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку порушення відповідачем строку поставки товару відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочки.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за неналежне виконання договору складає 2179,38 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 36203,47 грн., з 33200 грн. -сума передплати, 824,09 грн. - 3 % річних та 2179,38 грн. -сума пені.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський будівельний комбінат" про стягнення 95112,09 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський будівельний комбінат" (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 5, корпус А, код ЄДРПОУ 35301710) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 33200 (тридцять три тисячі двісті) грн. 00 коп. передплати, 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 09 коп. - 3% річних, 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 38 коп. пені та 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 07 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" червня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.