Ухвала суду № 40031458, 01.08.2014, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1424/166/2012

Провадження № 1-о/486/3/2014

01 серпня 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Савіна О.І.,

при секретарі судових засідань - Архіповій К.В.,

за участю: прокурора - Хоміка М.І.,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 162 КК України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2014 року засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2012 року за нововиявленими обставинами. Мотивацією заяви ОСОБА_2 є те, що вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.05.2014 року його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 121 КК України, та засуджено до 8 років позбавлення волі із застосуванням ст. 70 КК України. Засуджений вважає, що висновки суду не відповідають обставинам, які мають відношення до подій щодо потерпілого ОСОБА_4, показання останнього та показання свідка у кримінальній справі ОСОБА_5 є неправдивими. Також засуджений вважає, що висновок експерта ОСОБА_6 є хибним, не згоден з визначенням експерта про тяжкість тілесних ушкоджень. Засуджений ОСОБА_2 вважає, що існують нововиявлені обставини, що доводять його невинуватість у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень. Такими у своїй заяві засуджений ОСОБА_2 зазначив допит у якості свідка в судовому засіданні громадянки ОСОБА_3, тобто дружини його брата ОСОБА_7, засудженого за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, та інших вказаних в заяві громадян про те, що тільки в нього одного були на правій руці тілесні ушкодження як наслідок побиття потерпілого. Він та ОСОБА_7 умисно як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні за попередньою домовленістю між собою не бажали участі в судовому засіданні громадянки ОСОБА_3, а тому не зверталися з відповідним клопотанням щодо участі останньої в судовому засіданні в якості свідка.

В судове засідання доставлений конвоєм засуджений ОСОБА_2 та з'явилась свідок гр. ОСОБА_3, решта зазначених у заяві осіб до суду не з'явились, про причини неявки не повідомили, їх не прибуття у відповідності до діючого КПК України не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 заяву про перегляд судового рішення від 15.05.2014 року за нововиявленими обставинами підтримав у повному обсязі.

Вивчивши матеріал кримінальної справи, а також проаналізувавши доводи засудженого ОСОБА_2, які викладені в заяві з мотивів нововиявлених обставин, допитавши свідка ОСОБА_3, суд вважає, що заява засудженого не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що дійсно, 02 листопада 2011 року при зустрічі зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та його братом ОСОБА_2 бачила на правій руці останнього тілесні ушкодження, коли останній комусь телефонував та тримав телефон у правій руці. Зі спілкування останнього з невідомою їй особою вона зрозуміла, що ОСОБА_2 напередодні приймав участь в якійсь бійці, а потім від чоловіка та ОСОБА_2 дізналася, що останній побив батька ОСОБА_8, тобто гр. ОСОБА_4 в квартирі останнього. ЇЇ чолоівік ОСОБА_7 зі слів останнього в бійці участі не приймав, двері в квартиру, де проживав потерпілий не вибивав, участі до скоєного злочину не має. Ці обставини не були відомі суду, так як її чоловік умисне не заявляв клопотання про її участь в судовому засіданні в якості захисника. У відповідності до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перегляду висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловиживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; визнання Конституційним судом України неконституційності Закону, іншого правового акту чи їх окремого положення застосованого судом, інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявленими обставинами є такі обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, але не були відомі чи не могли бути відомі на той час суду та слідчим органам. Обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути абсолютно новими, суттєвими, раніше невідомими слідчим органам і суду, тобто такими, що не фігурували та не досліджувались в матеріалах справи та потребують окремого розслідування.

Суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_2 фактично оскаржує докази, які вже були оцінені судом при постановленні вироку від 15.05.2012 року., в тому числі правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинення групою осіб.

Судом встановлено, що досліджені при розгляді кримінальної справи докази підтверджують факт отримання тілесних ушкоджень тяжкого ступеня потерпілим внаслідок злочинних дій засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які мали місце 02.11.2012 року.

Не є нововиявленими обставинами ті, на які посилалися як на доказ невчасно подані сторонами докази. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставни мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Суд розмежовує поняття нововиявлених обставин (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту), так як не можуть вважатися такими обставинами надані висновки спеціалістів. так як за своєю природою вони є саме новими доказами.

Посилання ОСОБА_2 в заяві про те, що показання ОСОБА_3 є нововиявленими обставинами, на погляд суду, є хибними, оскільки не можуть вплинути на систему інших доказів, які були предметом розгляду суду їх оцінки.

ОСОБА_3 є близькою родичкою засудженого ОСОБА_7, її показання, на думку суду, направлені на повну реабілітацію засудженого чоловіка та невілюють кваліфікаційну ознаку як групу осіб. Дані показання окрім заінтересованих осіб, тобто засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_7 нічим не підтверджуються, а тому суд відноситься до показань свідка ОСОБА_3 - критично.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України, не гарантує право на поновлення розгляду справи, в якій винесено остаточне рішення (рішення у справі Кучеренко проти України №41974; рішення Хосе Марія Руїз Матеос та інші проти України №24469/94 від 02.12.1994 року) Європейський суд з прав людини (рішення якого є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського Суду з прав людини) у справах «Рябих проти Росії» та «Науменко проти України» зазначив що право на справедливий судовий розгляд, гарантовано ст .6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположень свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопостимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя а не зміни рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував принцип остаточності судового рішення означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду та ухвалення нового рішення у справі, а отже обставини, на які посилається засуджений ОСОБА_2 не є нововиявленими обставинами .

Разом з тим, суд зазначає і те, що засудженим ОСОБА_2 пропущено строк звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, який у відповідності до ч.1 ст. 461 КПК України передбачає, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом 3 місяців після того, як особа яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні виходячи з показань засудженого ОСОБА_2 останньому як і його брату засудженому ОСОБА_7 про обставини, які останні вважають нововиявленими було відомо заздалегідь ще в 2012 році, тобто ще до досудового слідства.

А тому, враховуючи вищевикладене та керуючись Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ст. ст. 459, 461, 466, 467 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі, про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року в кримінальній справі №124/166/2012 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суду Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін