Рішення № 40028145, 04.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р.Справа № 922/2791/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Черкаська Лозова про стягнення заборгованості в розмірі 2 580 523, 27 грн. за участю представників:

позивача: Макєєв Є.Ю., за дов. від 05.02.2014 р.

відповідача: ОСОБА_1, за дов. від 22.07.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 580 523, 27 грн. Позивач також просив суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 51 610, 47 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 699000023158006 від 21.07.2011 року щодо сплати кредиту, пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків нарахованих за кредитом, пені за несвоєчасне повернення процентів, який було укладено між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; та договором купівлі-продажу права вимоги від 02 грудня 2013 р., який укладено між ПАТ "Астра Банк" (продавець) та АТ "Дельта Банк" (покупець), нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1535. Позивач вказує, що відповідним кредитним портфелем Публічне акціонерне товариство "Астра Банк" відступило Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" право вимоги серед інших боржників також і до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 04 серпня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав повністю, просив суд вкласти розгляд справи для надання часу на укладення з позивачем мирової угоди та розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за неможливе його задовольнити, оскільки відповідач, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не надав належних доказів на підтвердження обставин, заявлених ним як підстава для відкладення розгляду справи.

Окрім того, з положень ч. 2 ст. 22 ГПК України вбачається, що сторони мають добросовісно користуватися своїми права.

Як свідчать матеріали справи, відповідач був повідомлений про порушення провадження у даній справі 17 липня 2014 року, а позивач - 21 липня 2014 року (повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.77, 109). Так, сторони мали достатньо часу для врегулювання до судового засідання 04 серпня 2014 року питання про укладення мирової угоди у даній справи та про відстрочення виконання рішення.

Втім, за тривалий проміжок часу відповідні питання між сторонами вирішені не були, а задоволення вказаного вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи може призвести до затягування процесу, що є неприпустимим.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, відповідно до яких розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду, судом встановлено, що всі учасники судового процесу є належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи.

Так, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвалв про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Протоколи судових засідань також відображають явку у судові засідання учасників судового процесу.

Окрім того, про обізнаність учасників судового процесу про розгляд даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 77, 109).

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 04 серпня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 липня 2011 року муж ПуАТ АСТРА БАНК (як кредитором) та відповідачем (як позичальником) було укладено кредитний договір № 699000023158006 (а.с. 10-13) (далі - "кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановлює позичальнику кредитний ліміт в розмірі 2400000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором. Кожне надання суми кредиту в межах кредитної лінії супроводжується клопотанням про надання в рамках цього договору.

Згідно п. 1.3 загальний строк кредитної лінії - з 21 липня 2011 року по 20 липня 2014 року включно. Позичальник повертає кредит не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, встановленого в абзаці першому цього пункту договору, з додержанням такого графіку зниження заборгованості за кредитом: листопад 2011 року - липень 2013 року по 42857,15 грн. щомісячно. Остаточне погашення кредиту в останні 3 місяці строку кредитування рівними частинами, якщо інше не випливає з цього договору або договорів про внесення змін та доповнень до нього.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на рахунки (п. 1.4 кредитного договору).

Пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за користування кредитом - щомісячно, із розрахунку 17,5 % річних; комісії за встановлення/збільшення кредитного ліміту - одноразово, із розрахунку 0,5% від суми встановленого кредитного ліміту, відповідно до п. 1.1 цього договору, або від суми збільшення кредитного ліміту, відповідно до договорів про внесення змін та доповнень до цього договору, комісію за резервування кредитних коштів - щомісячно, із розрахунку 0,0015% від суми невикористаного кредитного ліміту за день.

Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 17 липня 2012 року до кредитного договору (а.с. 14) визначено (п. 3), що починаючи з 17.07.2012 р. проценти за користування кредитом сплачуються позичальником із розрахунку 19,5% річних.

Зі змісту п. 2.4 кредитного договору вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.6.1 цього договору здійснюється з дня кредитну згідно п. 2.1 цього договору, до моменту повернення кредиту, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітний календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, в день повернення кредиту - не включається. При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році для кредитів в національній валюті та 360 днів у році для кредитів в іноземній валюті. Якщо день нарахування процентів є неробочим, проценти нараховуються в попередній робочий день. Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту, шляхом перерахування суми нарахованих процентів на рахунок для обліку нарахованих процентів. У разі прострочення строку повернення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом за період прострочення до моменту повного повернення кредиту.

Нарахування комісії за резервування кредитних коштів згідно п. 1.6.2 цього договору здійснюється протягом строку кредитної лінії, визначеного в п. 1.3 цього договору, щомісяця, в останній робочий день кожного місяця в день повернення кредиту, на суму невикористаного кредитного ліміту за кожний день протягом звітного календарного місяця. Для кредитів в іноземній валюті нарахування комісії здійснюється в національній валюті по курсу Національного банку України, який діє на день нарахування. Позичальник сплачує комісію за резервування кредитних коштів в національній валюті, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день повного повернення кредиту, шляхом перерахування суми нарахованої комісії на відповідний рахунок для обліку нарахованої комісії (п. 2.5 кредитного договору).

Згідно п. 2.6 кредитного договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником шляхом перерахування суми коштів, достатньої для погашення відповідної суми заборгованості на позичковий рахунок.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору день виникнення простроченої заборгованості рахується з наступного робочого дня після настання строку сплати кредиту та/або процентів, та/або комісій згідно з умовами цього договору. У разі, якщо день настання строку сплати кредиту припадає на неробочий день, то днем настання строку сплати кредиту є наступним робочий день. Погашення простроченої заборгованості за цим договором здійснюється шляхом перерахування позичальником суми простроченої заборгованості та можливих штрафних санкцій на відповідні рахунки кредитора або шляхом договірного списання кредитором з поточного рахунку позичальника суму простроченої заборгованості та штрафних санкцій або будь-якої наявної на поточному рахунку позичальника суми грошових коштів (якщо на поточному рахунку позичальника на день проведення договірного списання немає достатньої суми грошових коштів) в перший робочий день після дня надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Договором про внесення змін та доповнень № 3 (а.с. 15) було погоджено графік погашення заборгованості за кредитним договором).

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

02 грудня 2013 року між ПуАТ "АСТРА БАНК" (як продавцем) та позивачем (як покупцем) було укладеного договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 57-61), за яким позивач придбав у ПуАТ "АСТРА БАНК" право вимоги до відповідача по кредитному договору.

Станом на момент вчинення вказаної господарської операції заборгованість відповідача за кредитним договором становила 2439747,94 грн.

Претензією вих. № 18.2-216 від 23 квітня 2014 року позивач повідом відповідача про зміну кредитора по кредитному договору та вимагав виконання грошових зобов'язань на суму 2543663,03 грн. за кредитним договором.

Вказана претензія була отримана відповідачем 13.05.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 72).

Як стверджує позивач, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом в розмірі 2400000,00 грн. та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в розмірі 172153,45 грн.

У зв'язку з виникнення вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу на підставі п. 6.1 кредитного договору пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4642,19 грн. та пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 3727,62 грн.

Надаючи праву кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходиться з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що між відповідачем та ПуАТ "АСТРА БАНК" виникли кредитні відносини.

ПуАТ "АСТРА БАНК" свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).

Зі змісту ст. 516 ЦК України вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Так, договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року було змінено особу кредитору за кредитним договором з ПуАТ "АСТРА БАНК" на позивача у даній справі.

Відповідач про відповідні обставини був повідомлений належним чином, про що свідчить отримана ним претензія вих. № 18.2-216 від 23 квітня 2014 року, а також не заперечується самим відповідачем.

Таким чином, відповідач мав виконувати свої грошові зобов'язання за кредитним договором перед позивачем.

Втім, як свідчать матеріали справи, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту в розмірі 2400000,00 грн. та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в розмірі 172153,45 грн. Відповідні обставини відповідачем не спростовано.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за кредитним договором, прострочив повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, а від так позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості по кредиту в розмірі 2400000,00 грн. та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в розмірі 172153,45 грн. є законними та обґрунтованими.

З положень п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Так, враховуючи прострочення відповідачем повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства (зокрема, ст.ст. 253-255, 549 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України ст.ст. 1, 3 Закону України Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та умовам кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4642,19 грн. за період з 01.04.2014 р. по 15.04.2014 р. та пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 3727,62 грн. за період з 11.12.2013 р. по 23.04.2014 р. є законними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача в розмірі 51610,47 грн., у зв'язку із задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на наведене, відповідно ст.ст. 11, 253-255, 509, 512, 513, 516, 517, 525, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 231, 232 ГК України та керуючи ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором № 699000023158006 від 21.07.2011 року в розмірі 2 580 523,27 грн., судовий збір в розмірі 51610,47 грн.,

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2791/14