Ухвала суду № 40024579, 22.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 876/12926/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О. І., Затотічного І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 813/5621/13-а за позовом Дочірнього підприємства "Електротехізоляція" міжнародної компанії «Віолі комершл Інк» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2013 року Дочірнє підприємство "Електротехізоляція" міжнародної компанії «Віолі комершл Інк» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000731720 від 2 липня 2013 року, № 0001402210 від 12 липня 2013 року, № 0001342220 від 2 липня 2013 року, № 0001352220 від 2 липня 2013 року, № 001362220 від 2 липня 2013 року.

Позов мотивує тим, що висновки податкового органу про завищення валових витрат, заниження ПДВ, внаслідок вчинення господарських операцій з ТОВ "Альта Центр Сервіс", ТОВ "Мастерхім" з приводу купівлі-продажу товару (електричних ізоляторів) не відповідають дійсності. Вважає, що реальність операції підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами. Відсутність контрагента за місцезнаходженням чи неможливість проведення його зустрічної перевірки не може бути покладена в основу висновку про безтоварність операції.

Крім того, вважає, що ДПІ безпідставно встановила завищення валових витрат, внаслідок включення до витрат пального для автомобіля, нібито, списувалось без оформлення шляхових листів в IV кв. 2012 року, оскільки шляхові листи є і були надані до перевірки. Тим більше, не відповідає дійсності визначена ДПІ сума, на яку списано пальне, списано 12582,69 грн, а не 20000 грн.

Необґрунтованим вважає і висновок про заниження податку на прибуток з доходів фізичних осіб, оскільки первинними документами підтверджується перебування працівників у відрядженні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомленні-рішення №000731720, №0001342220, №0001352220, №0001362220 від 2 липня 2013 року та №0001402210 від 12 липня 2013 року.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент перевірки не було остаточно встановлено чи виявлена горілчана продукція є фальсифікатом та не проводилась відповідна експертиза виявленої продукції, а тому вважає рішення, на основі яких застосовано штрафні санкції таким, що ґрунтується на припущеннях і не відповідає реальним обставинам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що з 21 травня 2013 року до 7 червня 2013 року відповідачем проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 552/22-20/31357555 від 14 червня 2013 року, відповідно до якого, в ході перевірки виявлено порушення: 1) пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 138.1, 138.4, 138.6, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 ПК України внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на суму 619650 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 130127 грн; 2) пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189 ПК України внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 110536 грн; 3) підпункту 140.1.7 статті 140, підпункту 164.2.11 статті 164 , підпункту 170.9.1 статті 170, підпункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 статті 168 ПК України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8510,10 грн; 4) підпункту 119.2 статті 119 ПК України в частині не відображення інформації про кошти отримані на відрядження та не повернуті у встановлений строк у звітах про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2012 року, що тягне за собою накладення штрафу.

На основі складеного акта за результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:

1) № 000731720 від 2 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок з доходів фізичних осіб на 11147,63 грн (8510,10 грн - основний платіж, 2637,53 грн - штрафна санкція),

2) № 0001402210 від 12 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 11742,50 грн (9394 грн - основний платіж, 2348,50 грн - штрафна санкція).

3) № 0001342220 від 2 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 138170 грн (110536 грн - основний платіж, 27634 грн - штрафна санкція)

4) № 0001352220 від 2 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 162658,75 грн (130127 грн - основний платіж, 32531,75 грн - штрафна санкція).

5) № 001362220 від 2 липня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 9394 грн за грудень 2012 року.

Як підставу для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем вказано нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта Центр Сервіс", ТОВ "Мастерхім", неоформлення у встановленому законом порядку відрядження працівникам, що призвело до заниження податків з доходів фізичних осіб та включення до складу витрат вартості пального.

Щодо відносин між позивачем та ТОВ "Альта Центр Сервіс", ТОВ "Мастерхім", судом встановлено наступне.

Позивачем відповідно до договору № 30/9 від 21 вересня 2009 року було придбало в ТзОВ "Львівська ізоляторна компанія" скляні ізолятори на суму 491528 грн, що підтверджується паспортами, сертифікатами виробника.

Між позивачем та ТзОВ "Альта Центр Сервіс" було укладено договір поставки № 201212/ЕАС від 20 грудня 2012 року, відповідно до специфікації якого позивач постачав контрагенту ізолятори.

Факт постачання ізоляторів підтверджується накладними №158, № 159 від 25 грудня 2012, № 161 від 27 грудня 2012 року.

Фактичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №АА №142, №АА №141 від 25 грудня 2012 року, №АА №144 від 27 грудня 2012 року. Перевезення здійснювалось за правилами ІНКОТЕРМС перевізником ПП ОСОБА_1

Про факт поставки товару позивачем та нарахування ПДВ по вказаних операціях виписувались податкові накладні №10, №11 від 25 грудня 2012 року, №14 від 27 грудня 2012 року. Товар приймався на підставі довіреності № 1225 від 25 грудня 2012 року.

Факт оплати за договором підтверджується випискою, відповідно до якої 15 лютого 2013 року ТОВ "Альта Центр Сервіс" перерахувало позивачу 607245,7 грн. Ця сума перевищує суму поставки в акті перевірки від 14 червня 2013 року, оскільки включає оплату за поставки в період, який виходить за межі цієї перевірки.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Мастерхім", то такі здійснювались на виконання договору № 201212/ЕАС від 20 грудня 2012 року та специфікацій до договору № 1 від 2 квітня 2012 року, № 2 від 10 квітня 2012 року, № 3 від 5 квітня 2012 року, № 4 від 19 квітня 2012 року, № 5 від 17 травня 2012 року, № 6 від 28 травня 2012 року, № 7 від 29 травня 2012 року, № 8 від 30 травня 2012 року, №9 від 12 червня 2012 року, №10 від 26 липня 2012 року, №11 від 17 серпня 2012 року на загальну суму 663216 грн (з них ПДВ - 110536 грн).

Факт поставки за договором підтверджується накладними № 035 від 10 квітня 2012 року, № 038 від 12 квітня 2012 року, № 041 від 24 квітня 2012 року, № 050 від 21 травня 2012 року, № 051 від 29 травня 2012 року, № 070, №071 від 7 червня 2012 року, № 072 від 8 червня 2012 року, № 075 від 15 червня 2012 року, № 080 від 5 липня 2012 року, №094 від 31 липня 2012 року, №106 від 20 серпня 2012 року.

Фактичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № АА№019 від 10 квітня 2012 року, №АА№022 від 12 квітня 2012 року, №АА №022 від 24 квітня 2012 року, №АА№ 037 від 21 травня 2012 року, №АА №038 від 29 травня 2012 року, №АА№062 від 7 червня 2012 року, №АА № 063 від 8 червня 2012 року, №АА №065 від 15 червня 2012 року, №АА№070 від 5 липня 2012 року, №АА № 082 від 31 липня 2012 року, №АА №092 від 22 серпня 2012 року.

Про факт поставки товару позивачем та нарахування ПДВ по вказаних операціях виписувались податкові накладні №3 від 3 квітня 2012 року, № 9 від 12 квітня 2012 року, №17 від 24 квітня 2012 року, №7 від 17 травня 2012 року, № 12 від 28 травня 2012 року, №17 від 31 травня 2012 року, №16 від 31 травня 2012 року, № 12 від 13 червня 2012 року, №13 від 22 червня 2012 року, №14 від 27 липня 2012 року, №10 від 17 серпня 2012 року.

Водночас як доказ безтоварності операцій позивача з вказаними контрагентами, відповідач вказує неможливість вказаних контрагентів здійснювати господарську діяльність взагалі.

Зокрема посилається на акт ДПІ у м. Полтаві від 8 травня 2013 року № 525/22-5/38019484 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта Центр Сервіс", до перевірки на запит надано лише частину документів та складено акт про не встановлення його місцезнаходження. Перевіркою також встановлено, що підприємство є діючим, відсутні основні засоби, числиться 12 працівників, і як висновок фінансово-господарська діяльність ТОВ "Альта Центр Сервіс" здійснюється поза межами правового поля.

Також посилається на акт від 21 вересня 2012 року № 698/23-60/37447790 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мастерхім" встановлено, що ТОВ "Мастерхім" відсутнє за місцезнаходженням, основний вид діяльності виробництво лаків, кількість працюючих 1 особа, гр. ОСОБА_3 надала пояснення, що ніколи не здійснювала господарську діяльність, і як висновок фінансово-господарська діяльність ТОВ "Мастерхім" здійснюється поза межами правового поля.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 139.1.9 статті 139 цього Кодексу не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що один платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах.

Твердження відповідача, що контрагенти позивача не можуть здійснювати господарську діяльність є беззмістовними, оскільки не спираються на будь-які докази, а сам факт неможливості проведення перевірки не свідчить про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності.

Відтак, оскільки відсутні докази нереальності господарських правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, а позивачем надано письмові докази на підтвердження реального виконання операцій за договорами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача про безтоварність операцій.

Щодо твердження відповідача висновку про завищення витрат на суму 20000 грн то таке виникло через включення до витрат вартості пального.

Відповідно до позабалансового рах.104 позивач користується орендованим легковим автомобілем в службових цілях

На підтвердження використання автомобіля та відповідно пального для нього в службових цілях, позивачем надано копії шляхових листів № 1-01/12-П від 5 січня 2012 року, № 2-01/12-П з 9 до 13 січня 2012 року, № 3-01/12-П від 16 січня 2012 року, № 4-01/12-П від 23 січня 2012 року, 3 1-02/12-П від 1 лютого 2012 року, № 2-02/12П з 6 до 10 лютого 2012 року, № 3-02/12-П від 17 лютого 2012 року, № 4-02/12-П з 27 до 29 лютого 2012 року, № 1-03/12-П з 1 до 7 березня 2012 року, № 2-03/12-П з 12 до 16 березня 2012 року, № 3-03/12-П від 23 березня 2012 року, № 4-03/12-П з 26 до 30 березня 2012 року, № 1-04/12-П з 4 до 6 квітня 2012 року, № 2-04/12П з 9 до 13 квітня 2012 року, № 3-04/12-П з 17 до 20 квітня 2012 року, № 4-04/12-П з 23 до 27 квітня 2012 року, № 1-05/12П з 07 до 11 травня 2012 року, № 2-05/12П з 14 до 18 травня 2012 року, № 3-05/12П з 21 до 25 травня 2012 року, № 4-05/12-П з 28 до 31 травня 2012 року, № 1-06/12П з 5 до 8 червня 2012 року, № 2-06/12П з 11 до 15 червня 2012 року, № 3-06/12П з 18 до 22 червня 2012 року, № 4-06/12П з 25 до 27 червня 2012 року, № 1-07/12П з 2 до 6 липня 2012 року, № 2-07/12-П з 9 до 13 липня 2012 року, № 3-07/12П з 16 до 20 липня 2012 року, № 4-07/12П з 23 до 27 липня 2012 року, № 1-08/12П з 1 до 10 серпня 2012 року, № 2-08/12П з 13 до 17 серпня 2012 року, № 3-08/12п з 20 до 23 серпня 2012 року, № 4-08/12П з 27 до 31 серпня 2012 року, № 1_08/12п з 3 до 7 вересня 2012 року, № 2-09/12П з 10 до 14 вересня 2012 року, № 3-09/12П з 17 до 21 вересня 2012 року, № 4-09/12П з 24 до 28 вересня 2012 року, № 1-10/12П з 1 до 5 жовтня 2012 року, № 2-10/12П з 8 до 12 жовтня 2012 року, № 3-10/12П з 15 до 19 жовтня 2012 року, № 4-10/12п з 22 до 31 жовтня 2012 року, № 1-11/12п з 1 до 9 листопада 2012 року, № 2-11/12П з 12 до 16 листопада 2012 року, № 3-11/12П з 19 до 23 листопада 2012 року, № 4-11/12П з 26 до 30 листопада 2012 року, № 1-12/12П з 3 до 7 грудня 2012 року, № 2-12/12П з 10 до 14 грудня 2012 року, № 3-12/12П з 17 до 21 грудня 2012 року, № 4-12/12П з 24 до 31 грудня 2012 року.

Згідно з підпунктом «в» пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відтак, оскільки відповідачем не додано доказів того, що позивачем завищено витрати на суму 20000 грн, а позивачем надано докази використання автомобіля та паливних матеріалів в службових цілях позивач правомірно вніс вартість використаного пального до витрат у 2012 році.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 000731720 від 2 липня 2013 року позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2012 року.

Приймаючи вказане повідомлення-рішення відповідач посилався на те, що позивачем надавались кошти працівникам для компенсації витрат під час відряджень, водночас всі працівники, які згідно наказів перебували у відрядженні у табелях обліку використання робочого часу протабельовані за основним місцем праці без відміток про відрядження. У зв'язку з неповерненням у встановлений строк сум виданих платникам податку під звіт на загальну суму 56734 грн встановлено заниження податку на доходи.

Згідно з підпунктом 165.1.11 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Підпунктом 170.9.1 ПК України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Згідно з пунктом 140.1.7 цього Кодексу витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Оскільки в матеріалах справи є докази того, що працівники позивача дійсно перебували у відрядженні (накази про направлення у відрядження, табелі обліку робочого часу з поміткою "ВД" у відповідні дати, посвідченнях про відрядження з підписами та печатками про вибуття та прибуття з місця роботи до місця відрядження, і навпаки) суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність факту заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а відтак і підстав для прийняття податкового повідомлення рішення № 000731720 від 2 липня 2013 року.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення -суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 813/5621/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Довга О. І.

Запотічний І. І.

Повний текст ухвали складено 25 липня 2014 року