Ухвала суду № 40023251, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6830/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ» (надалі за текстом - «ТОВ «АДМ») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292203 від 13 січня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 4 456 961 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000302203 від 13 січня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 099 095 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000312203 від 13 січня 2014 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12 397 грн. 94 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Подільському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.11.2013 р. по 13.12.2013 р. посадовцями ДПІ у Подільському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АДМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2449/26-56-22-03-09/24594429 від 20.12.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 14, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 891 718 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 2 220 340 грн., а також Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні наслідок перевищення ліміту залишку готівки в касі на 6 198 грн. 97 коп.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

08 січня 2008 р. між ТОВ «АДМ» та ТОВ «Інтермет-ВС» укладено договір поставки № 6 за умовами якого останнє зобов'язалось передати позивачеві брухт та відходи кольорових металів, а ТОВ «АДМ» - прийняти і оплатити їх.

Згідно договору № 4 від 05.01.2011 р. ТОВ «Інтермет-ВС» взяло на себе зобов'язання з поставки позивачеві металопродукції.

Відповідно до договору № 3 від 05.01.2011 р. ТОВ «Інтермет-ВС» зобов'язалось поставити ТОВ «АДМ» брухт та відходи кольорових металів.

На підставі названих договорів були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 14 005 110 грн., у т.ч. 1 900 525 грн. ПДВ.

За змістом цих первинних документів позивач отримав брухт алюмінію, мідь катодну, олово в чушках та брухт міді.

Згідно договору поставки № 119 від 04.05.2011 р., видаткової накладної № 434 від 02.06.2011 р. та податкової накладної № 434 від 02.06.2011 р. ПП «Арикон» передало у власність позивача 5 тон катодної міді на загальну суму 450 000 грн., у т.ч. 75 000 грн. ПДВ.

Згідно договору поставки № 194 від 04.11.2011 р., видаткових накладних № 1116 від 16.11.2011 р., № 1117 від 24.11.2011 р., № 1496 від 08.12.2011 р., № 1497 від 08.12.2011 р., № 1606 від 26.12.2011 р., податкових накладних № 295 від 16.11.2011 р., № 296 від 24.11.2011 р., № 66 від 08.12.2011 р., № 67 від 08.12.2011 р., № 178 від 26.12.2011 р. ТОВ «АДМ» придбало у ТОВ «Ривс» алюміній в чушках та катодну мідь на загальну суму 1 456 590 грн., у т.ч. 242 765 грн. ПДВ.

Відповідно до договору № 26/10-1 від 26.10.2012 р. та складених на підставі нього актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТР-001553 від 05.11.2012 р., № ТР-001630 від 22.11.2012 р., № ТР-001644 від 23.11.2012 р., № ТР-001660 від 29.11.2012 р., податкових накладних № 19 від 05.11.2012 р., № 94 від 22.11.2012 р., № 108 від 23.11.2012 р., № 125 від 29.11.2012 р. ТОВ «Екватор-Експрес» надало позивачеві послуги транспортного експедирування на загальну суму 12 300 грн., у т.ч. 2 050 грн. ПДВ.

Суми, відображені у названих первинних документах, позивач включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, до перевірки не надано актів прийому-передачі брухту та відходів кольорових металів, актів походження брухту, посвідчень про дезактивацію та знешкодження шкідливих речовин, посвідчень про вибухонебезпечність, паспортів на брухт.

Крім того, ДПІ у Подільському районі отримано акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 27.06.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтермет-ВС» щодо підтвердження господарських відносин по податку на додану вартість з платниками податку-контрагентами ВК НВК «Наско», ТОВ «Висота Південь», ТОВ «Промресурс-МК», ПП «Євро-ДГ», ПП «Легер Трейд».

За даними названого акту не встановлено посадових осіб ТОВ «Інтермет-ВС» за податковою адресою.

Згідно постанови слідчого ОВС ГСУ МВС України «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтермет-ВС» від 04.04.2013 р. директор товариства ОСОБА_2 одночасно є засновником ТОВ «Науково-виробнича фірма «Інтермет» і ці підприємства входять до «конвертаційного центру».

Відповідно до актів ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 19.04.2011 р., від 06.06.2011 р. укладені ТОВ «Інтермет-ВС» правочини є нікчемними.

За змістом акту Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки» Свідоцтво платника ПДВ ПП «Арикон» анульовано 22.09.2011 р., а його господарські операції з контрагентами не підтверджуються стосовно часу їх здійснення, наявності трудових ресурсів та транспортних засобів.

Згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «Ривс» відсутнє за місцезнаходженням, у товариства відсутнє виробниче обладнання, складські та торговельні приміщення, транспорт, сировина та матеріали.

Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Екватор-Експрес» відсутнє за місцезнаходженням і укладені ним правочини є нікчемними.

На думку органу доходів та зборів наведене призвело до завищення валових витрат на 15 924 000 грн. та завищення податкового кредиту на 2 220 340 грн.

Також, в акті перевірки ДПІ у Подільському районі від 20.12.2013 р. зазначено, що наказом керівника ТОВ «АДМ» № 2 від 04.01.2011 р. встановлено ліміт залишку готівки в касі в сумі 340 грн.

Водночас, відповідно до платіжних відомостей № 36 від 04.04.2011 р., № 57 від 18.05.2011 р., № 140 від 21.10.2011 р., № 158 від 22.11.2011 р. видача готівкових коштів працівникам товариства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не підтверджена підписами одержувачів, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 6 198 грн. 97 коп.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем було взято до уваги лист ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.07.2013 р. щодо підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ АДМ» та ТОВ «Екватор-Експрес» та прийнято рішення згідно якому заниження позивачем податку на прибуток становить 3 889 566 грн., а ПДВ - 2 218 290 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292203 від 13 січня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 4 456 961 грн., у тому числі 3 889 566 грн. за основним платежем та 567 395 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0000302203 від 13 січня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 099 095 грн., у тому числі 913 140 грн. за основним платежем та 185 955 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000312203 від 13 січня 2014 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12 397 грн. 94 коп.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), ст.ст. 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтермет-ВС», ПП «Арикон», ТОВ «Ривс».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 6 від 08 січня 2008 р., № 3 від 05.01.2011 р., № 4 від 05.01.2011 р., № 119 від 04.05.2011 р., № 194 від 04.11.2011 р., додаткових угод до них, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів приймання брухту та відходів кольорових металів, паспортів на брухт, посвідчень про вибухобезпеку та радіологічну безпеку, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «АДМ» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Інтермет-ВС», ПП «Арикон», ТОВ «Ривс».

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на постанову слідчого ОВС ГСУ МВС України від 04.04.2013 р. «Про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтермет-ВС», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Помилковим є посилання ДПІ у Подільському районі на той факт, що Свідоцтво платника ПДВ ПП «Арикон» анульовано 22.09.2011 р., оскільки подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не призводить до недійсності укладених угод та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

В частині висновків органу доходів та зборів щодо порушення ТОВ «АДМ» Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у зв'язку з перевищенням встановлених лімітів залишку готівки в касі, судова колегія зазначає наступне.

Згідно пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі за текстом - «Положення»), у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 3.5 Положення установлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

За змістом пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436/95 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Пункт 1.2 Положення визначає касові документи, як документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

За змістом пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Разом з тим, із наданих позивачем, як до окружного адміністративного суду, так і на вимогу суду апеляційної інстанції, платіжних відомостей вбачається, що ці касові документи містять підписи усіх осіб, які отримували готівкові кошти на їх підставі.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність і податкового повідомлення-рішення № 0000312203 від 13 січня 2014 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 04 серпня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.