Ухвала суду № 40023250, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5509/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Фідленс-Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000028202 від 11 грудня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 139 934 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.11.2013 р. по 21.11.2013 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фідленс-Україна» з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «СФГ Нікопольське» за липень 2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 2386/26-58-22-02-18/36426518 від 21.11.2013р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ПП «СФГ Нікопольське» у складі вартості товару.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За умовами договору поставки № 2013/06/03-01 від 03.06.2013 р. ПП «СФГ Нікопольське» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Фідленс-Україна» товар, а позивач - прийняти і оплатити його.

На підставі цього договору у липні 2013 р. складено видаткові та податкові накладні на загальну суму 720 102 грн. 84 коп., у т.ч. 120 017 грн. 14 коп. ПДВ.

Згідно названим первинним документам предметом поставки були соняшниковий шрот та висівки.

Розрахунки за договором позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості ПДВ відніс до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Дніпропетровську від 17.10.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ПП «СФГ Нікопольське» відсутнє за місцем реєстрації.

Крім того, придбаний позивачем товар ПП «СФГ Нікопольське» попередньо придбало у ТОВ «ТК «Сімплекс», а останнє належить до вигодоформуючих та вигодотранзитуючих підприємств.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про те, що виписані ПП «СФГ Нікопольське» податкові накладні не дають позивачеві права на формування податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 000028202 від 11 грудня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 139 934 грн., у тому числі 93 289 грн. за основним платежем та 46 645 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «СФГ Нікопольське».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору поставки № 2013/06/03-01 від 03.06.2013 р., видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Фідленс-Україна» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «СФГ Нікопольське».

Посилання відповідача на те, що ПП «СФГ Нікопольське» придбало товар у фіктивного підприємства обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ПП «СФГ Нікопольське» та ТОВ «ТК «Сімплекс») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП «СФГ Нікопольське».

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 04 серпня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.