Рішення № 40023020, 04.08.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.2014 Справа № 920/1270/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Сорока Л.М., розглянувши матеріали справи № 920/1270/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м.Суми

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення: 33059,98 грн. грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жулавський С.А.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 28999,86 грн. заборгованості за договором № 205-1 від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та додатком № 2 до нього, 1681,08 грн. - пені, 1671,11 грн. - інфляційних збитків, 702,92 грн. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

04.08.2014р. позивач подав пояснення з обґрунтованим розрахунком пені по періодам прострочення. Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь його представника в розгляді справи в господарському суді Сумської області, представник позивача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

При таких обставинах суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами у відповідності з приписами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

На підставі договору № 205-1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного 01.10.2006р. сторонами даного спору та додатку № 2 до нього, позивач здійснював відпуск відповідачу теплової енергії в потрібних йому обсягах.

Згідно п.3.2 зазначеного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.3.3 договору, відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії в гарячій воді, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як було пояснено представником позивача в судовому засідання та підтверджено матеріалами справи позивач не належно виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Внаслідок чого , відповідач заборгував позивачу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2013р. по 30.04.2014р. - 28999,86 грн.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач письмово звернувся до відповідача 15.10.2012р. та 10.12.2012р. з вимогою погасити заборгованість . Однак, зазначені звернення відповідачем залишені без відповіді.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання не виконав , розрахунки з позивачем повністю не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Тобто, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги з теплопостачання склала 28999,86 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 28999,86 грн. за надані послуги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 1681,08 грн. за період з 11.02.2013р. по 10.06.2014р. Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.1.5 договору, за яким за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію , відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1681,08 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 702,93 грн. 3 % річних та 1671,11 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 40030, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» ( 40022, м.Суми, вул..2-га Залізнична,10, код 33698892) 28999,86 грн. основного боргу, 1681,08 грн. пені, 702,93 грн. 3% річних, 1671,11 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2014р.

Суддя В.М. Моїсеєнко