Ухвала суду № 40020905, 31.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1064/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року у справі за позовом компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) в особі представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року № 0000892206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з 15.07.2013р. по 09.08.2013р. працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (ідентифікаційний номер 26608928) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.

Результати перевірки відображено в акті від 02.09.2013р. № 137/26-57-22-06-09/26254229 (далі - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено, що протягом періоду, за який проводилась перевірка, Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт», що зареєстроване в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України 21 жовтня 2002 року, та перебуває на обліку в органах Міндоходів, починаючи з 28.10.2002 року, отримувало на території України від головної Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(Німеччина) в якості фінансування витрат представництва грошові кошти в іноземній валюті (євро), всього на загальну суму 613 000, 00 євро (еквівалент в національній валюті України - 6 122 783, 28 грн.).

За період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р. Представництво задекларувало податок на прибуток в сумі 0, 00 грн.

При цьому за результатами дослідження та аналізу Положення про представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» та інших, наданих до перевірки документів (перелік яких в акті перевірки відсутній), податковий орган прийшов до висновку, що Представництво здійснювало діяльність, яка пов'язана з безпосереднім процесом продажу договірного та сертифікаційного супроводження і технічного гарантійного та постгарантійного обслуговування предмету продажу Schmitz Cargobull AG, що в свою чергу суперечить Положенню про Представництво та виду основної його діяльності, а також мети перебування на території України.

Ну думку працівників відповідача підстави вважати діяльність Представництва Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft)(Німеччина) за період проведення перевірки такою, що носить підготовчий або допоміжний характер, відсутні, а тому представництвом були допущенні порушення вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-ий квартал 2010 року - 1-ий 2013 року на загальну суму 296 542, 00 грн. (в т.ч. 2-ий квартал 2010 року на суму 13 609, 00 грн., за 1-ий квартал 2011 року - 36 982, 00 грн., за 2-ий квартал 2011 року - 55 428, 00 грн., за 3-ій квартал 2011 року - 10 504, 00 грн., за 1-ий квартал 2012 року - 66 491, 00 грн., за 2-ий квартал 2012 року - 33 228, 00 грн., за 4-ий квартал 2012 року - 49 823, 00 грн., за 1-ий квартал 2013 року - 30 452, 00 грн.), та заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 283 641, 00 грн. (в т.ч. за 3-ій квартал 2010 року в сумі 1 328, 00 грн., за 4-ий квартал 2010 року - 237, 00 грн., за 3-ій квартал 2012 року - 282 076, 00 грн.).

20 вересня 2013 року ДПІ на підставі акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000892206 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, визначило Представництву «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 354 194, 50 грн., в т.ч. 296 542, 00 грн. - основний платіж, 57 652, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02, винесеного за результатами розгляду первинної скарги директора представництва, скарга була задоволена частково, а саме: скасовано вказане податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток за І-ий квартал 2011 року у розмірі 9 244, 50 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 18934/6/99-99-10-01-15, винесеним за результатами розгляду повторної скарги директора Представництва, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013р., з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02, було залишено без змін, а скарга представництва - без задоволення.

При цьому, відповідачем в порушення вимог п. 3.4 розд. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447, за наслідками винесення рішень ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.11.2013р. № 7048/10/26-15-10-04-02 та Міністерства доходів і зборів України від 31.12.2013р. № 18934/6/99-99-10-01-15, не було прийнято та направлене на адресу позивачу нове податкове повідомлення-рішення, яке мало містити зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 вересня 2013 року № 0000892206 (форми «Р») протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність Представництва за період, за який проведено перевірку, не створює постійного представництва в Україні для цілей оподаткування, а відтак відсутні підстави для нарахування податку відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР та п. 160.8 ст. 160 ПК України (щодо оподаткування сум прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво).

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), розділ III якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначено, що р. III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 р. та першому кварталі 2011 р. діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.32 ст. 1 якого визначав, що господарською діяльністю була будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст. 7 зазначеного Закону (пп. 4.1.1 та пп. 4.1.3).

Положеннями п 13.8. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені в ст. 160 ПК України, згідно з п. 160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з абзацом першим п. 14.1.193 п. 14 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Одночасно відповідно до абзацу третього з/п. 14.1.193 п. 14[.1] ст. 14 Кодексу постійним представництвом не є, зокрема, утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно з п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, несуть відповідальність за порушення правил ведення податкової звітності (п. 47.1.1 ст. 47 Кодексу).

Таким чином, відповідальність за подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств покладене на представництва нерезидентів, які відповідають поняттю «постійне представництво», визначеному в пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Що стосується діяльності представництва нерезидента, що має підготовчий або допоміжний характер, вказаної в абзаці третьому пп. 14.1.193 п. 14[.1] ст. 14 Кодексу, то аналогічні положення містять міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, які є складовою податкового законодавства України (ст. 3 Кодексу).

Вказаними договорами визначені умови відносно відповідності діяльності представництва резидента однієї договірної країни на території інший такій, яка створює «постійне представництво» іноземного суб'єкта господарювання на території України в розумінні конкретного міжнародного договору. Серед цих умов, зокрема, визначені види діяльності представництва резидента однієї договірної країни на території іншої, які мають підготовчий або допоміжний характер відносно основної діяльності такого резидента, внаслідок чого ці представництва не набувають в цілях оподаткування статусу «постійного представництва» в частині діяльність такого характеру. Тобто здійснення представництвом операцій у рамках підготовчої або допоміжної діяльності відносно нерезидента звільняється від оподаткування, оскільки така діяльність не носить характеру господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі аналізу ст. 5 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995 року в м. Бонні та ратифікованої Законом України від 22.11.1995 року 449/95-ВР, представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» не проводило господарську діяльність на території України, що підтверджується наступним.

Зі змісту Положення про «Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт»», затвердженого Компанією 05.05.2010 році, (далі - Положення) вбачається, що Представництво є представництвом Щмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) в Україні, не займається самостійною комерційною діяльністю та не є самостійним філіалом компанії Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft.

В усіх випадках Представництво діє від імені і за Щмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт (Schmitz Cargobull Aktiengesellschaft) і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України (п. 1.1).

Представництво для здійснення своєї діяльності наділяється необхідним матеріальним забезпеченням, майном, що відображається у його фінансово-господарської документації та на балансі Компанії (п. 4.1).

Майно Представництва складається з коштів, закріплених за ним Компанією, матеріальних засобів, а також майнових прав, придбаних Представництвом на підставі розпоряджень Компанії, що відображаються у загальному балансі Компанії (п. 4.2).

Одночасно Представництво має штамп, бланк і рахунки в банках (для фінансування потреб Представництва і здійснення діяльності за дорученням Компанії).

Метою діяльності згідно п. 2.2 зазначеного Положення Представництва є виконання ним будь-якої діяльності підготовчого або допоміжного характеру, а саме: здійснення представницьких функцій в інтересах Компанії на території України; надання консультаційних послуг; обслуговування клієнтів на українському ринку; проведення маркетингових та інших досліджень ринку України; інші види діяльності.

Відповідно до п. 2.3 Положення Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» представляє інтереси Компанії у відносинах із органами державної влади, представляє та захищає інтереси Компанії на території України у стосунках з третіми особами, надає Компанії аналітичну та іншу інформацію про економічні, соціальні та інші процеси в країні акредитації представництва, яка може сприяти більш швидкому вирішенню проблем, що стосуються діяльності Компанії на території України, здійснює інші функції, пов'язані з представництвом та захистом інтересів Компанії на території України.

Також п. 5 Положення визначений порядок та межі фінансово-господарської діяльності Представництва. Зокрема, для виконання завдань Компанії Представництво здійснює фінансово-господарську діяльність у межах і на умовах, визначених для нього Компанією. Діяльність Представництва планується і враховується в якості складової частини діяльності Компанії.

Так, Представництво має право укладати договори лише для своєї поточної діяльності у відповідності з кошторисом витрат (бюджетом) Представництва. Договори, в т.ч. трудові договори, що передбачають періодичні платежі, оплачуються Компанією відповідно до затвердженого кошторису витрат (бюджету) Представництва на відповідний період. При цьому Представництво вправі укладати договори лише для своєї поточної діяльності у відповідності з кошторисом витрат (бюджетом) Представництва.

Оплата інших витрат, непередбачених кошторисом, провадиться Компанією тільки письмового їх схвалення керівництвом Компанії. Таке письмове схвалення оформлюється листом на бланку Компанії та надається у розпорядження Представництва факсом або електронною поштою.

Усі залишки грошових коштів за затвердженим кошторисом витрат за звітний період переходять на наступний звітний період або повертаються на розрахункові рахунки Компанії або інші рахунки відповідно до прямого письмового розпорядження керівництва Компанії.

Підсумки діяльності Представництва відображаються в бухгалтерській та податковій звітності Компанії.

Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 345764 станом на 08.04.2010р. до видів діяльності Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» (без права юридичної особи) за КВЕД відносяться: 74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Наведене підтверджується наступними документами, наданими позивачем: копією Виписки з Торгового реєстру відносно Компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» від 01.07.2013р.; копією Положення про «Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт»», затвердженого Компанією в 2010 році; копією свідоцтва про реєстрацію Представництва від 21.10.2002р. реєстр. № ПІ-3014 та довідки з органу статистики відносно Представництва станом на 08.04.2010р.; копією довідки АТ «ОТП Банк» від 24.01.2014р. № 70-1-3/37 щодо відкриття Представництву поточного рахунку типу «Н»; копіями сертифікатів відповідності на товари та продукцію Компанії; копіями виписок з рахунку Представництва у банку за період з 30.08.2010р. по 21.02.2013р.; копії заявок Представництва до Компанії з питання перерахування коштів на потреби Представництва.

Враховуючи, що види діяльності представництва відрізняються від видів діяльності головної компанії, суд приходить до висновку, що представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» не є постійним представництвом в розумінні Податкового кодексу України та Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

У ст. 103 ПК України визначений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У п 103.2 цієї статті ПК України визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.4, п. 103.5 ст. 103 ПК України).

Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» не є юридичною особою та є представництвом компанії «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт», Федеративна Республіка Німеччина.

З матеріалів справи вбачається, що компанією «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» в періоді, що перевірявся, на рахунок Представництва "«Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» перераховано кошти для фінансування витрат на утримання Представництва «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» 613 000, 00 євро.

У відповідності до частини першої статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Представництво «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» не здійснювало комерційну діяльність на території України.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» Представництву «Шмітц Каргобулл Акцієнгезельшафт» не є доходом з джерелом їх походження з України і ці операції не можуть розглядатись як господарська діяльність постійного представництва нерезидента на території України, що спрямована на отримання доходу на користь позивача. Грошові кошти, передані материнською компанією представництву не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Вивчивши зазначені обставини, керуючись наведеними вище положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України, приймаючи до уваги положення Угоди, суд приходить до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР 160.8 статті 160 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які підтверджують неправомірне формування позивачем своїх податкових зобов'язань, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року у залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.