Ухвала суду № 40019177, 21.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року м. Київ К/9991/20393/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011

у справі №2а-29121/10/0570

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 №0000460700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6690261 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, за результатами якої складено акт №959/7/00191129 від 08.12.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1,п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року в сумі 6690261,00грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000460700/0 від 17.12.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6690261,00 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, абз. а п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до складу податкового кредиту суму 89077614 грн. за придбану продукцію від постачальників, по яким не можливо підтвердити факт надходження податку на додану вартість до Державного бюджету по ланцюгу постачання до кінцевого виробника.

При здійсненні перевірки було встановлено, що основним постачальником металобрухту є ПП "КВВМПУ", який знаходиться на обліку у ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя. Основний вид діяльності - оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, а також оброблення брухту та відходів кольорових металів.

Згідно отриманих від ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя матеріалів виїзної позапланової перевірки ПП «КВВМПУ» з питань правових відносин з ВАТ «МКК ім.Ілліча» від 04.06.2010р. № 626/7/23-409 встановлено, що підприємство не є виробником металобрухту, а придбає продукцію у юридичних та фізичних осіб, які наведено у довідці перевірки з питань правових відносин. У відповідності до п.4.4 наказу ДПА України від 18.08.2005р.№ 350. організовано проведення перевірок з питань правових відносин постачальників ПП «КВВМПУ» по ланкам постачання до виробника, результати яких не отримано.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість" введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт отримання позивачем продукції від ПП "КВВМПУ" та сплати позивачем суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальнику був встановлений під час проведення перевірки, підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (залізничні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення ) та відповідачем не оспорюється.

Доводи податкового органу з посиланням на неможливість проведення перевірки контрагентів ПП "КВВМПУ", правильно не прийняті до уваги колегією суддів, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Маріуполі Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун