Рішення № 40018711, 29.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 760/18702/13 Головуючий у 1 інстанції -Букіна О.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5728/2014 Доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача Антоненко Н.О.,

суддів Волошиної В.М., Шкоріної О.І. при секретарі Лужецькій І.С.

за участю представника позивача Корабецької М.О.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 9 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Енергобанк» задоволені: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором від 15.04.2008 в розмірі 1 116 021,03 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Енергобанк» судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2014 відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2008 між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_5 укладено договір про іпотечний кредит № 15-Д, згідно умов якого позивач надав ОСОБА_5 700 000,00 грн, а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних в порядку та на умовах, визначених договором.

Також встановлено, що 15.04.2008 між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_4 укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_5 договірних зобов'язань.

Станом на 06.12.2013 загальна заборгованість за кредитним договором склала 1 116 021,03 грн, з яких: 680 555,60 грн - заборгованість за кредитом, 349 647,65 грн - заборгованість за відсотками, 25 397,39 грн - пеня за прострочення сплати чергового платежу, 60 420,39 грн - пеня згідно п. 6.5 кредитного договору.

Крім того встановлено, що 05.04.2013 позивачем, з метою попередження порушення умов кредитного договору та повернення заборгованості, відповідачу та третій особі направлено претензії про повернення заборгованості по кредиту, а також відсотків за користування кредитом, які залишилися без задоволення.

Враховуючи позовні вимоги доведеними, суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі та стягнув з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1 116 02,03 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2014 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Енергобанк» відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважає припиненою поруку у зв'язку із збільшенням відповідальності поручителя, про що він не був повідомлений. Також вважає незаконним стягнення суми боргу лише з ОСОБА_4 з урахуванням його солідарної відповідальності з ОСОБА_5 і не погоджується з розміром заборгованості.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Відповідно до чинного цивільного законодавства України банк вправі пред'явити позов про стягнення заборгованості за кредитним договором до солідарних боржників як одночасно, так і до кожного з них окремо.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, між сторонами виник спір, за врегулюванням якого позивач звернувся із позовом до Дарницького районного суду м. Києва.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язаньпозичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем 15.04.2008 укладено договір поруки (а.с. 33 - 34).

Правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до п. 3 договору поруки від 15.04.2008 поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а.с. 34).

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що договір поруки припинив свою чинність з того часу, коли банк та ОСОБА_5 уклали додаткову угоду № 1 від 01.02.2013, чим змінили умови договору про іпотечний кредит від 15.04.2008 та збільшили розмір основного зобов'язання, про що він не був повідомлений та не давав своєї згоди на це, з огляду на таке.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.02.2013 (а.с. 11-12) погоджено новий графік погашення кредитної заборгованості, відповідно до якої реструктуризована заборгованість позичальника, яка підлягала погашенню починаючи з 05.02.2013. При цьому з наданих банком розрахунків (а.с. 13 - 29) не вбачається збільшення суми загальної заборгованості по кредиту.

Крім того, пеня нарахована за період з 02.02.2012 по 01.02.2013 у зв'язку з простроченням сплати позичальником чергових платежів по кредиту до реструктуризації боргу. А тому, виходячи з умов п.п. 5.3.2 кредитного договору від 15.04.2008 (а.с. 7) та п. 1.3, п. 3 договору поруки (а.с. 33 - 34), немає підстав вважати збільшеною відповідальність поручителя ОСОБА_4, оскільки штрафна санкції у вигляді пені передбачені умовами договорів.

Виходячи з викладеного, немає підстав вважати, що в порушення вимог ст. 559 ЦК України відбулося збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_4, оскільки жодних нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту у ОСОБА_4, як поручителя, не виникло.

З матеріалів справи також вбачається, що за договором поруки від 15.04.2014 поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 15.04.2008 та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що відповідач зобов'язаний відповідати перед банком солідарно з основним боржником, заслуговують на увагу.

У зв'язку з цим колегія дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_4 є поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_5, а суд першої інстанції цього не врахував та стягнув з відповідача суму заборгованості як з самостійного боржника, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.01.2014 в цій частині у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає зміні із зазначенням ОСОБА_4 як солідарного з ОСОБА_5 боржника.

В іншій частині заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 січня 2014 року підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 січня 2014 рокузмінити, зазначивши в абзаці 2 резолютивної частини рішення після слів: «Стягнути з ОСОБА_4» «як солідарного з ОСОБА_5 боржника».

В іншій частині заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 9 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді В.М. Волошина

О.І. Шкоріна