Рішення № 40012334, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 15.07.14

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миропільська 39»

про стягнення 66 414,30 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Баранов Д.О.

Суддя Бондарчук В.В.

представники сторін:

від позивача Іващенко О.В. (за довіреністю)

від відповідача Бойко О.С. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2012 року до Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 р. в сумі 130613,54 грн., яка складається з основного боргу в сумі 105713,25 грн., пені в сумі 1135,03 грн., збитків від інфляції в сумі 16791,27 грн. та 3% річних в сумі 6973,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої за умовами про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 р. за період з 01.07.2005 р. по 01.04.2012 р. активної електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р., позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 58697,81 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 3% річних в сумі 2792,91 грн., збитки від інфляції в сумі 4786,49 грн., пеню в сумі 137,09 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1328,29 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2012 р. у справі № 5011-33/5113-2012 в частині задоволених позовних вимог скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 р. у справі № 5011-33/5113-2012 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог Вищий господарський суд України виходив з того, що:

- матеріали справи не містять доказів та судами не встановлено об'єми використаної електричної енергії за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.;

- судами першої та апеляційної інстанції не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", якою передбачені складові тарифу на електричну енергію, зокрема, вартість технологічних витрат електроенергії в мережах її транспортування (7,4%), тариф на постачання електроенергії (7%), тариф на передачу електричної енергії місцевими локальними мережами.

З огляду на перелічені вище обставини, Вищий господарський суд України зазначив, що:

- вказані вище обставини судами не з'ясовувались, дійсна вартість електричної енергії, яка постачалась у спірний період, судами не визначена, а тому визнати, що судові рішення ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи та відповідають дійсності, не можна,

- при новому розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, а в разі необхідності призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу та, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г. та присвоєно їй № 5011-33/5113-2012-17/520-2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

За клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. у справі № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 5011-33/5113-2012-17/520-2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 29.01.2013 р. вирішено розглянути справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 колегіально у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Чебикіна С.О.

Під час нового розгляду позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти їх задоволення заперечив.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі (в тій частині, в якій вимоги передані на новий розгляд) є стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу за договором про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 р. у період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р., але неоплачену електричну енергію.

Отже, з огляду на обставини справи, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати об'єм використаної електричної енергії за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р., а також встановити дійсну вартість електричної енергії, яка постачалась у спірний період

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

31.10.2013 р. з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 без проведення судової експертизи у зв'язку з неоплатою.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

01.11.2013 р. розпорядженням голови Господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному, справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 передано колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2013 р. справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 27.11.2013 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської на лікарняному, справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 передано колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Бондарчук В.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 р. справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 прийнято до провадження.

Представником відповідача надано суду усні пояснення про причини неоплати за призначену судову експертизу.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2013 р.

Через канцелярію суду 09.12.2013 р. від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Щодо не проведення оплати за призначену судову експертизу представник відповідача пояснив, що 27.09.2013 р. на адресу відповідача з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов примірник договору на проведення судової експертизи № 310/08-13 від 28.08.2013 р. та рахунок на попередню оплату експертизи в розмірі 20 000,00 грн.

Оскільки передбачена вартість послуг за договором на проведення судової експертизи № 310/08-13 від 28.08.2013 р. має, відповідно до п. 3.4. калькуляцію, а також з урахуванням того, що її розмір є значним та її оплата коштами членів об'єднання підлягає узгодженню у встановленому статутом ОСББ "Миропільська 39" порядку, відповідач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням надати калькуляцію (кошторис) до проекту договору.

За твердженням представника відповідача, експерт повідомив, що справа повертається суду у зв'язку з неоплатою рахунку за проведення експертизи.

З огляду на викладені обставини, відповідач не здійснив оплату призначеної судом експертизи.

Представники сторін надали суду усні пояснення по справі.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про призначення експертизи в іншій експертній установі.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи в іншій експертній установі.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору (в тій частині, в якій вимоги передані на новий розгляд) є стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу за договором про постачання електричної енергії № 3515448 від 28.11.2003 р., але неоплачену електричну енергію.

З огляду на обставини справи для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати обсяг поставленої позивачем відповідачу за спірним договором за спірний період електричної енергії, її вартість та суму, яку позивачем перераховано в рахунок її оплати.

З цією метою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 р. призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Через канцелярію суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса надійшов висновок судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи № 13229/13230 від 15.05.2014 р. по справі № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 та матеріали справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу № 5011-33/5113-2012-17/520-2012 передано колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Баранов Д.О., Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 р. було поновлено провадження у справі, справу прийнято до розгляду колегією суддів та призначено розгляд на 24.06.2014 р.

24.06.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновку судової експертизи, в яких позивач погоджується з висновком експертизи та просить задовольнити позовні вимоги відповідно до нього.

Через канцелярію суду 24.06.2014 р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що висновок судової комплексної експертизи є незрозумілим та потребує роз'яснення експертами у судовому засіданні. Крім того, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.07.2014 р.

15.07.2014 року через канцелярію суду позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких заборгованість відповідача становить 58 387,27 грн.

У судовому засіданні 15.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.11.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація за договором) та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" (споживач за договором) укладено договір на використання електричної енергії № 3515448 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов даного договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші визначені договором та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до положень п. 2.1. Договору, електропостачальна організація зобов'язалась постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу в межах дозволеної до використання потужності, згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем Правил користування електричною енергією та Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, та згідно з категоричністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Положеннями п. 4.1. Договору передбачено обов'язок споживача своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифів.

Відповідно до п. 2.1. Додатку 2 до Договору, споживач зобов'язався здійснити повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку.

Згідно з п. 1 Додатку 2 до Договору, розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4.2.1. Додатку № 1 до Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.04.2009 р. по 01.03.2012 р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка становить 71193,76 грн., що підтверджується висновком судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи № 13229/13230 від 15.05.2014 р.

У довідці про надходження коштів від ОСББ «Миропільська 39» за спожиту електричну енергію за договором № 3515448 зазначено, що у грудні 2011 року від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації надійшла сума в розмірі 10082,03 грн., а у січні 2012 року сума 2724,46 грн., що разом становить 12806,49 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за договором становить 58387,27 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу (далі - ГК) України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до положень ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що Правила користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, в свою чергу постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 затверджені Правила користування електричною енергією (далі - Правила).

Згідно з п. 1.1 Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Таким чином, суд відзначає, що в питаннях, які не вирішені умовами договору, слід керуватись зазначеними правилами.

Відповідно до 6.11, 6.13 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Судом встановлено, що відповідно до вищевказаних Правил, споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції та акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії. Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії в період з 01.04.2009 р. по 01.03.2012 р. відповідач у розмірі 58 387,27 не оплатив.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що у відповідача згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, які були виставлені позивачем, а також відповідно до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 Господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та Договору № 3515448 від 28.11.2003 р. виник обов'язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, проте відповідач не виконав свої зобов'язання, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги період з квітня 2009 року по березень 2012 року в розмірі 58387,27 грн.

Крім того, на новий розгляд передані вимоги про стягнення 4786,49 грн. інфляційних, 2792,91 грн. - 3% річних, 137,09 грн. - пені.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 5.1. Договору встановлено, за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних, інфляційних, виходчи з встановленої суми боргу. Відповідно до розрахунку суду пеня становить 134,38 грн., 3% річних - 2784,66 грн., інфляційні - 4611,71 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 2,71 грн. пені, 174,78 грн. інфляційних, 8,25 грн. 3% річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 58387,27 грн., 134,38 грн. пені, 4611,71 грн. інфляційних, 3% річних у розмірі 2784,66 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1318,36 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миропільська 39" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 39, код 26437533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 58387 (п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 27 коп., 134 (сто тридцять чотири) грн. 38 коп. пені, 4611 (чотири тисячі шістсот одинадцять) грн. 71 коп. інфляційних, 2784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 1318 (одну тисячу триста вісімнадцять) грн. 36 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 29.07.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя Д.О. Баранов

Суддя В.В. Бондарчук