Ухвала суду № 40011737, 30.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/906/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/739/14Головуючий у 1-й інстанції Ковальова Ю.В.Категорія - ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК УкраїниДоповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

Головуючого:Бойкова Ю.В.,

суддів Гріпаса Ю.О. Фоміна В.А.,

при секретарі Воронько С.Г.,

за участю прокурора: Стоматової В.П.,

представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_6,

захисника: адвоката ОСОБА_7,

розглянула в м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено:

- за ч.1 ст.187 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано знаходження ним під вартою з розрахунку 1 день за 1 день.

Початок строку відбуття покарання рахується з 14 години 40 хвилин 20 листопада 2013 року, тобто з моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишений без змін.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № 22 від 23.01.2014 року в кримінальному провадженні у сумі 2 206 гривень 50 копійок.

Цивільний позов, заявлений Мелітопольським міжрайонним прокурором задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Мелітопольської міської ради на відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 у розмірі 3 431 гривня 22 копійки.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 4 307 гривень 04 копійки, моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, всього 54 307 гривень 04 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено повністю.

Згідно вироку суду, 16 листопада 2013 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись позаду будівлі інтернет-кафе ПП «ОСОБА_5», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу /розбій/, з метою заволодіння матеріальними цінностями, підійшов ззаду до ОСОБА_5, та, задля подолання можливого опору з боку потерпілої, застосовуючи насилля, небезпечне для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_5, наніс їй удар в життєво важливий орган - голову невстановленим предметом. Одразу ж після цього, продовжуючи свої злочинні дії, тим самим предметом, ОСОБА_6 умисно, з метою подолання імовірного опору з боку очевидця події - ОСОБА_3, яка знаходилась поряд з ОСОБА_5, наніс удар по голові ОСОБА_3, чим спричинив ОСОБА_3 тілесне ушкодження: забиту рану голови, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткостроковий (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я.

Одразу після нанесення ударів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з метою уникнення яких остання намагалась втекти в сторону вул. Свердлова в м. Мелітополь, ОСОБА_6, маючи умисел на вбивство ОСОБА_3 з метою полегшення вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5, наявним у нього при собі невстановленим предметом, який мав колючо-ріжучі властивості, наніс два удари у грудну клітину ОСОБА_3 ззаду, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження: рани грудної клітини (в кількості 2) на задній поверхні кололопаточної лінії зліва та в області правої половини по кологрудинній лінії, на рівні 5-го між ребер`я, що проникали в плевральні порожнини з пораненням обох легень та крововиливом у плевральні порожнини, з пошкодженням лівої лопатки, що призвели до необхідності проведення хірургічних операцій - розтину порожнини грудної клітини з ушиванням легенів, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, тим самим виконав всі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті потерпілій, але не довів свій злочинний умисел до завершення з причин, які не залежали від його волі, тому що потерпіла ОСОБА_3 втекла з місця вчинення злочину.

Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись на вул. Свердлова в м. Мелітополь Запорізької області в подвір'ї інтернет-кафе ПП «ОСОБА_5», з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння матеріальними цінностями ОСОБА_5, ОСОБА_6 намагався вирвати з рук ОСОБА_5 належну їй сумочку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 550 гривень, однак не зміг цього зробити через опір потерпілої, після чого зник з місця вчинення злочину.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з направленням справи прокурору на додаткове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що протягом всього судового слідства в показаннях потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були суттєві протиріччя. Суд не врахував перші показання потерпілої ОСОБА_3, в яких вона описувала прикмети зовнішності та одяг нападника, і які не співпадають з її ж наступними показаннями в частині характеристик предметів одягу. Слідчим при вилученні у нього його одягу порушено норми діючого законодавства. Зазначає, що суд під час судового розгляду допустив помилку, допитавши кожного з потерпілих в присутності іншого потерпілого.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6, прокурор, який приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6, представник потерпілої ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4 вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.187, ч.2 ст.15 п.9 ч.2 ст.115 КК України, та ухвалив законний, обґрунтований та вмотивований обвинувальний вирок, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу і просив вирок скасувати, його захисника, який підтримав доводи апеляції; в судових дебатах потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_3, представника останньої, які заперечували проти задоволення апеляції і вважали вирок законним і обґрунтованим, прокурора, який заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в скоєні злочину при обставинах, які викладені у формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ґрунтується на повному і всебічному досліджені доказів, їх аналізі, відповідає вимогам закону і не викликає сумнівів у своїй правильності.

Дослідивши в судовому засіданні показання потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8, які були очевидцями події і підтвердили обставини, які викладені в обвинуваченні, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, експерта ОСОБА_12, висновок експерта №828 від 18.11.2013 року згідно з яким у ОСОБА_5 хоча й не виявлені тілесні ушкодження, але відсутні сумніви щодо нанесення їй ударів в голову, висновки експерта №36 від 20.01.2014 року, згідно з якими ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, висновок експерта №22від 23.01.2014 року, згідно з яким в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження на внутрішній поверхні карману куртки ОСОБА_6 виявлена кров потерпілої ОСОБА_3, протокол пред'явлення особи для впізнання від 21.11.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_6 як особу, яка вчинила замах на вбивство ОСОБА_3, акт судової психолого-психіатричної експертизи №775 від 23.12.2013 року, згідно з яким в період скоєння інкримінованого правопорушення, ОСОБА_6 ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився в стані звичайного алкогольного сп'яніння, суд правильно встановив фактичні обставини досліджуваної події і виклав їх у формулюванні обвинувачення. Даючи оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, суд першої інстанції вірно визнав їх такими, що є допустимими, належними до предмету доказування і такими, що спростовують твердження обвинувачення про непричетність до скоєння злочину. Відповідно до вимог закону, суд надав мотиви, за якими він не прийняв до уваги позицію обвинуваченого і детально проаналізував докази, на підставі яких спростовані доводи ОСОБА_6 про його невинуватість.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції не підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають матеріалам провадження, а також чинному законодавству. Так, колегія суддів не вбачає будь-яких протиріч в показаннях потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_3, навпаки, їх свідчення є конкретними, послідовними, такими, що навіть в дрібницях співпадають між собою і доповнюють одне одного. Колегія не вбачає також жодних порушень процесуального законодавства як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, зокрема безпідставним є твердження апелянта про порушення закону при вилученні одягу обвинуваченого. Крім того, відсутні порушення і в судовому засіданні, оскільки обсяг і порядок дослідження доказів суд встановив згідно з думкою учасників процесу, при цьому заперечень, клопотань і заяв від ОСОБА_6 не надходило. Оскільки потерпілі є учасниками процесу, законом не передбачений допит їх в судовому засіданні у відсутності іншого потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд першої інстанції прийняв до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані, що характеризують особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає тяжкості скоєних злочинів, є необхідним і достатнім для його виправлення.

Колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляції і скасування вироку за мотивами, наведеними в апеляції.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.

Зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Ю.В. БойковВ.А. Фомін Ю.О. Гріпас