Постанова № 40007745, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 742/1876/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ільченко О.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити за період з 2011 року по 2013 рік перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року позовну заяву за період з 2011 року по 2012 рік залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має правовий статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 1 категорії.

Згідно статті 48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 1 категорії, виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

За спірний період допомога на оздоровлення нараховувалась позивачеві виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 р. № 836.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 11 пункту 28 Розділу, названа стаття Закону № 796-XII була викладена в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 48 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та помилково визнав, що у позивача відсутні права та підстави для зазначених виплат.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Виходячи із вищезазначеного, Кабінету Міністрів України надано право у 2013 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, проте, це право не було реалізоване урядом України в 2013 році.

Згідно з приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення та виплату допомоги на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог в частині зобов'язання проводити виплати в подальшому згідно діючого законодавства, за відсутності порушеного права позивача у майбутньому.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 р. - скасувати та винести нову.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2013 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.