Ухвала суду № 40007743, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17293/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0000842201 від 09 липня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0000842201 від 09 липня 2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 489341,00 грн., з якої основний платіж 391473,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 97868,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Лінктехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Браво СРЛ» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Віакон Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ «Арагон Торг» за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року, ТОВ «Браво СРЛ» за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 21 червня 2013 року №4/1-22-01/34422841, в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.«а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього у сумі 391473,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 204000,00 грн., серпень 2012 року - 39888,00 грн., вересень 2012 року - 147585,00 грн.

На підставі акту перевірки №4/1-22-01/34422841 від 21 червня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року №0000842201, згідно якого за порушення п.198.2 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 489341,00 грн., у тому числі 391473,00 грн. за основним платежем та 97868,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх результатів у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (принципал) та TOB «Лінктехсервіс» (агент) було укладено агентський договір №14062011 від 14 червня 2011 року, за умовами якого принципал доручає, а агент приймає на себе зобов'язання виступати у якості агента від імені, за рахунок і в інтересах принципала і надавати маркетингові послуги, послуги по пошуку покупців товарів, згідно заявок принципала, а також по укладенню договорів купівлі-продажу принципала з покупцями. Агент здійснює пошук партнерів, готує контракти, угоди і договори; надає інші послуги для укладення договорів і інших угод між принципалом і необхідними партнерами (контрагентами) (п.1.2). У відповідності до додаткової угоди №1 від 14 червня 2011 року до вищезазначеного договору вартість послуг агента становить 6,5% від вартості реалізованого товару внаслідок дій агента та/або укладених договорів.

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано акти виконаних робіт №1 від 23 вересня 2011 року, №2 від 29 вересня 2011 року, №3 від 30 вересня 2011 року; податкові накладні: №23 від 30 вересня 2011 року, №22 від 23 вересня 2011 року, №24 від 29 вересня 2011 року. Також на підтвердження надання послуг за вищезазначеним договором позивачем надано докази укладення договорів та додаткових угод до договорів з ТОВ «УПТК-2009», ТОВ «Дор-Строй», ТОВ «Торг-Стой Компанія» та поставки їм товару від імені позивача.

Між позивачем (замовник) та TOB «Арагон Торг» (підрядник) було укладено договір №2308 про надання послуг від 23 серпня 2012 року, за умовами якого підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів, після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу. Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів підряднику (п.2.1).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано акт прийому-передачі товару №1 від 27 серпня 2012 року, в якому зазначено, що замовник передає, а підрядник приймає обладнання для експериментальної збірки: гофрована конструкція Supercor; акт №1 від 29 серпня 2012 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року за формою № КБ-2в; податкова накладна №1930 від 29 серпня 2012 року; банківську виписку щодо підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Також між позивачем (замовник) та TOB «Браво СРЛ» (підрядник) було укладено договір №0309 про надання послуг від 03 вересня 2012 року, за умовами якого підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів, після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу. Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів підряднику (п.2.1).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано акти прийому-передачі товару №1 від 05 вересня 2012 року, №2 від 13 вересня 2012 року, в яких зазначено, що замовник передає, а підрядник приймає обладнання для експериментальної збірки: гофрована конструкція Supercor; акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 10 вересня 2012 року; №2 від 19 вересня 2012 року за формою № КБ-2в; податкові накладні №1499 від 10 вересня 2012 року; №1546 від 19 вересня 2012 року; банківську виписку щодо підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є проектування, виробництво та поставка збірних гофрованих металевих конструкцій. Основною метою експериментального збирання конструкції є уникнення ймовірних випадків допущення помилок при збиранні, нестачі/ надлишку листів та болтів в проектному положенні, тому для здійснення своєї господарської діяльності позивач залучав вищезазначених контрагентів.

На підтвердження подальшої реалізації гофрованої конструкції Supercor позивачем надано договори купівлі-продажу та додаткові угоди до них, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на актах Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС №424/22-417/37461181 від 26 вересня 2012 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Лінктехсервіс», Кіровоградської ОДПІ №127/1520/38164764 від 08 лютого 2013 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Арагон Торг», ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №568/22-1/34527595 від 11 лютого 2013 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Браво СРЛ», в яких зазначено, що дані товариства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому операції з даними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Також встановлено відсутність у даних товариств трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Лінктехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Браво СРЛ» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Лінктехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Браво СРЛ» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ним та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ТОВ «Лінктехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Браво СРЛ», первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання результатів наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року №0000842201, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04 серпня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.