Постанова № 40007234, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/26093/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 р.

по справі № 826/13592/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллтоп"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг"

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллтоп" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг", у якому, з урахуванням уточнень, позивач просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо не підтвердження позивачем фактичного придбання та подальшої реалізації товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг», та порушення вимог п.185.1, п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 та ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. - 17783206грн., до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8196229,78грн., за січень 2011р. -1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн., до заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму ПДВ 350041грн.; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1, п.5.1, пп.5.2.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 -135.5, п. 137.1 ПК України та відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р., у розмірі 139187755грн. та по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. -17783206грн.; завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8196229,78грн., за січень 2011р. - 1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн., заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму ПДВ 350041грн.; та щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 139187755грн.; по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 щодо: - завищення податкових зобов'язань з пдв на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму пдв 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. -17783206грн.; - завищення податкового кредиту з пдв на загальну суму пдв 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму пдв 8196229,78грн., за січень 2011р. - 1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн.; - заниження пдв за грудень 2011р. на суму пдв 350041грн. та щодо відсутності у Позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: - по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 139187755грн., по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року № 35026552201; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачені судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність..

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 р., як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Веллтоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг». Податковим органом на підставі перевірки складено акт № 167/26-55-22-01/36087018 від 30.07.2013 року.

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення (з урахуванням акту №60/26-55-22-01/36087018 від 08.07.2013 року) податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1, ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п. 198.1 ст. 198 п. 198.3 та п. 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в межах поставки контрагентів постачальників ТОВ «Саноіл Торг», з урахуванням висновків актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (від 19.07.2013 №431/22-20/37269136 про результати документальної виїзної позапланової перевірки TOB «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року; від 15.05.2013р. № 1407/22.8-15/37269136 про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства TOB «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з TOB «Инфинити», TOB «Прін Ко», TOB «Трансрегионал-Торг», TOB «Ценфинторг-Юг» та TOB «Спікер Ком» за період з01.11.2010 року по 01.03.2013 року; від 22.03.2013 №788/22 -20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «ИНФИНИТИ», за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року), що призвело: до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 27487510 грн.; до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 27678400 грн.; до заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму ПДВ 350041 грн.

Також перевіркою встановлено (з урахуванням акту №60/26-55-22-01/36087018 від 08.07.2013 року) порушення вимог п.п.4.1.1., п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4, п. 135.5 ст. 135 п.137.1 ст. 137 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в межах поставки контрагентів постачальників TOB «Саноіл Торг» з урахуванням висновків актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (від 19.07.2013 №431/22-20/37269136 про результати документальної виїзної позапланової перевірки TOB «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року; від 15.05.2013 року № 1407/22.8-15/37269136 про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства TOB «Саноіл Торг» по взаємовідносинах з TOB «Инфинити», TOB «Прін Ко», TOB «Трансрегионал-Торг», TOB «Ценфинторг-Юг » та TOB «Спікер Ком» за період з 01.11.2010 р. по 01.03.2013 р.; від 22.03.2013 №788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ», за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року) у Товариства відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток (по операціям з придбання та подальшого продажу придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» ТМЦ).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 35026552201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 437551,00 грн., з них 350041,00 грн. за основним платежем та 87510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган дійшов до висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Веллтоп» та ТОВ «Саноіл Торг» мають ознаки фіктивності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позивач, не погоджуючись з висновками відповідача, вважаючи, що податковим органом було безпідставно внесено на підставі цього акта зміни до облікових даних, зокрема до комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи «Аудит», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в результаті чого було самостійно змінено задекларовані ним показники податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, звернувся з даним позовом до суду.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що заявлені вимоги позивача до суду у межах спірних правовідносин є законними, обґрунтованими та такими, що у належний спосіб можуть захистити порушене право позивача.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТОВ «Веллтоп» (покупець) було укладено договір №21/12-МП від 21.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець, зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Веллтоп», позивачем надано судам первинні бухгалтерські документи згідно переліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у контрагентів, так і докази про здійснення оплати за поставлений товар, зокрема належним чином засвідчені копії банківських виписок, реєстрів реалізації отриманого товару, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про необхідність прийняття до уваги зазначених первинних документів, що містяться у матеріалах справи та якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договором купівлі-продажу укладеного між позивачем та його контрагентом, оскільки останні, за результатами їх дослідження під час розгляду справи, визнані такими, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Встановлено, що на момент укладання усної домовленості ТОВ «Саноіл Торг» у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на податковому обліку в органах податкової служби, як платник податку на додану вартість.

При цьому апеляційним судом обґрунтовано взято до уваги, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

За таких обставин, обґрунтованими та правомірними є висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013 року № 35026552201.

З цих же підстав та з урахуванням наступних висновків, законним є рішення апеляційного суду в частині задоволення позову щодо зобов'язання податкового органу вилучити з Автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018.

Так, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Отже, інформація, що міститься в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», може вплинути на права платника податків у сфері публічно-правових відносин.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку. У свою чергу такі факти встановлені під час розгляду даної справи апеляційним судом.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки відповідних висновків про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову у цій частині, з огляду на таке.

Так, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Таким чином, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Відповідно до пункту 3 розділу 1, пункту 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, тобто, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків правових наслідків.

Так само і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тому як, власне, акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складення цього акта не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції є помилковою у відповідній частині.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід змінити лише у відповідній помилковій частині із залишенням в силі у цій частині постанови суду першої інстанції. У той же час в іншій частині оскаржуване рішення є законним та таким, що підлягає залишенню без змін із наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 р. по справі № 826/13592/13-а змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про:

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо не підтвердження позивачем фактичного придбання та подальшої реалізації товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг», та порушення вимог п.185.1, п.187.1, п.188.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 та ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 27487510грн., в т.ч. по періодам: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8237385,78грн., за січень 2011р. - 1466918грн., за лютий 2011р. - 17783206грн.; - до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму ПДВ 27678400грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2010р. на суму ПДВ 8196229,78грн., за січень 2011р. -1455357грн., за лютий 2011р. - 17676772грн., за грудень 2011р. - 350041,32грн.; до заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму ПДВ 350041грн.

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по зазначенню в Акті перевірки від 30.07.13р. №167/26-55-22-01/36087018 висновків щодо порушення позивачем вимог пп.4.1.1, п.5.1, пп.5.2.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1 -135.5, п. 137.1 ПК України та відсутності у позивача об'єктів оподаткування з податку на прибуток по операціям з придбання та подальшого продажу товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл торг»: по операціях з продажу товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 139187755грн.; по операціях з придбання товарів за 2010р., 1 кв.2011р.,1кв.2012р. у розмірі 138392000грн.

Залишити в цій частині в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року про відмову у задоволенні позову у зазначеній частині.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014р. по справі № 826/13592/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписЛанченко Л.В.

Постанова складена у повному обсязі 18.07.2014р.