Постанова № 40006543, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5136/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Дешко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-центр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Техноніколь-центр» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 р. №11026552202 та від 02.04.2014 р. №46826552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ «Техноніколь-центр» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження проведення фінансово-господарських операцій з ТДВ «СК «Сяйво» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 31.12.2013 року №867/26-55-22-02/32046030. Зазначеним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334-94/ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283 (зі змінами та доповненнями), а саме: неправомірне віднесення до складу валових витрат за III та IV квартали 2010 року витрат, оформлених, як страхування, сплачених на користь ТДВ «СК «Сяйво» у загальній сумі 5 111 108,37 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.01.2014 року №11026552202, яким визначено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток на загальну суму 1093750,00 грн., в тому числі 875000 грн. основного платежу та 218750,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначеного рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №46826552202, яким позивачу визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 402777 грн. та засновано штрафні санкції в сумі 100694,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до перевірки жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача на страхування з наявністю об'єкту такого страхування - договорів, ризики, за якими позивачем було застраховано. Ненадання таких документів до перевірки позбавляє суд можливості проводити аналіз наданих позивачем договорів, оскільки зазначене буде фактично проведенням перевірки судом, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства та дискреційними повноваженнями відповідача.

В даному випадку апеляційна інстанція не може повністю погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що висновок акту перевірки від 31.12.2013 року №867/26-55-22-02/32046030 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.03.2014 №2512/10/26-15-10-06-15 зроблені, насамперед, на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ СК «СЯЙВО» Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 22.07.2013 № 28/22-1/32704920. В зазначеному акті, контролюючий орган встановив порушення ТДВ «СК «СЯЙВО» Закону України «Про страхування» та Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №741 від 08.10.2009, та на підставі цього зробив висновок про укладання ТДВ СК «СЯЙВО» нікчемних правочинів, згідно частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

05 грудня 2013 року під час проведення відповідачем вищезазначеної перевірки ТОВ «Техноніколь-центр» підготувало документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, для подальшої передачі головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно акту передачі оригіналів документів, що містять комерційну таємницю.

Серед іншого, в акті передачі оригіналів документів, що містять комерційну таємницю від 05.12.2013 року зазначався договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року №0701/07-О, а також договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/04-ф від 01.07.2010 року, за якими податковим органом збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Вказані договори були досліджені відповідачем під час проведення перевірки.

Зокрема, актом перевірки було встановлено, що позивачем укладено з ТДВ СК «Сяйво» договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року №0701/07-О. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з зобов'язаннями по відшкодуванню страхувальником заподіяної ним у процесі здійснення підприємницької (господарської) діяльності шкоди по договорам (угодам, контрактам), укладеним з контрагентами, що зазначені в заяві на страхування. Страхова сума (ліміт відповідальності) страховика по договору страхування складає 50000000 грн. Страховий тариф встановлюється в розмірі 15% від страхової суми по договору, безумовна франшиза складає 1% страхової суми по будь-якому та кожному страховому випадку, страховий платіж по договору страхування становить 7500000 грн. Загальний страховий платіж або його перша частина сплачується на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно. За умовами укладеного договору при сплаті страхового платежу частинами відповідальність страховика розраховується пропорційно відношенню фактично сплаченого страхового платежу до загального страхового платежу, визначеного в пункті 4.4 Договору. Договір страхування набуває чинності з дати надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика і діє до 30 червня 2011 року включно.

Також актом перевірки було встановлено, що позивачем укладено з вказаним контрагентом договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/04-ф від 01.07.2010 року. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України, і пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності. Вигодонабувачем за цим договором є страхувальник. Страхова сума по договору страхування складає 16 203 612,31 грн. Безумовна франшиза складає 2% від страхової суми по одному та кожному страховому випадку. Страховий тариф складає 3% від страхової суми по договору. Страховий платіж складає 486 108,37 грн. Страховий платіж в повному обсязі сплачується страхувальником на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно. Договір страхування набуває чинності з 01.07.2010 року і діє до 30.09.2010 року включно на території України. Страховим випадком за цим договором страхування є збитки страхувальника, внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами страхувальника зобов'язань по договорам (контрактам, угодам), укладеним між страхувальником і контрагентами, зазначеними у реєстрі на добровільне страхування фінансових ризиків, який є невід'ємною частиною договору, що сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставин.

Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року №0701/07-О містить заяву на страхування (а.с. № 90 т. І).

Договір добровільного страхування фінансових ризиків №0701/04-ф від 01.07.2010 року містить реєстр на добровільне страхування фінансових ризиків, який є невід'ємною частиною договору.

Обидва додатки містять посилання на назви контрагентів і реквізити укладених з ними договорів, які є предметом страхування.

Крім цього, позивачем надана картка рахунку: 631 за 4 квартал 2010 року, 1 півріччя 2011 року, яка підтверджує рух грошових коштів/товарів (робіт, послуг) між позивачем та відповідними контрагентами. Означена картка рахунків містить інформацію про наявність кредиторської заборгованості позивача перед контрагентами на момент укладання договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року №0701/07-О, що обґрунтовує мету укладання цього договору.

Позивачем також наданий договір поставки №1 від 26.03.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ», а також договір поставки №3Т/13 від 20.01.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «ТЕХНО», на які є посилання в заяві на страхування до договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року №0701/07-О (а.с. № № 91-96 т. І).

Отже, суд першої інстанції необґрунтовано підтримав висновок відповідача про те, що надані до перевірки документи, які пов'язані з предметом перевірки, не містили перелік контрагентів та реквізити укладених з ними договорів (угод, контрактів), які є (або могли бути) предметом страхування.

Поряд з цим, питання взаємовідносин позивача із ТДВ «СК«СЯЙВО» вже досліджувались відповідачем під час планових виїзних перевірок позивача, за результатами яких відповідачем були складені акти, та якими не було виявлено порушень законодавства під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТДВ СК «СЯЙВО»:

актом від 08.04.2011 р. №368/23-9/32046030 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010р.

актом від 07.02.2013 р. №109/22/9/32046030 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012р.

Колегія суддів також вважає, що відповідач незаконно визначив грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року.

Так, відповідно до ст. 11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334-94/ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2014 року №46826552202 відповідач визначив грошове зобов'язання позивача по податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року, тобто за межами граничного строку в 1095 днів, тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-центр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2014 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 року № 11026552202 по податку на прибуток підприємств на суму 1093750,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 875000 грн. та за штрафними санкціями 218750,00 грн.) та від 02.04.2014 року № 46826552202 по податку на прибуток підприємств на суму 503471,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 402777 грн. та за штрафними санкціями 100694,00 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2014 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.