Рішення № 40004935, 28.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р.Справа № 922/2381/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків, до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", м.Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - - Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо", м.Харків, про стягнення 36569,00 грн. за участю представників:

позивача - Григор'єв І.В. (довіреність № 729 від 17.06.2014р.);

відповідача - Решитько С.О. (довіреність № 306 від 25.07.2014р.);

третьої особи - Мухіна А.І. (довіреність б/н від 23.09.2013р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Південна залізниця", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод", м.Харків, суму основної заборгованості за Договором № П/НА-12346/НЮ від 19.03.2012р. в розмірі 36569,00 грн., у тому числі 3496,45 грн. інфляційних. Судовий збір у розмірі 1827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.06.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2381/14 та розгляд справи призначено на 02.07.2014р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 28.07.2014р. об 11:00 год.

25.07.2014р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшли наступні документи, витребувані попередніми ухвалами: відзив на позовну заяву; копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача; довідка про банківські рахунки відповідача; копія статуту КП "ВАРЗ" зі змінами; копія довідки Управління статистики у Харківській області щодо відповідача; копія наказу про внесення змін до складу комісії з припинення КП "ВАРЗ".

Також 25.07.2014р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача щодо позовної заяви.

Надані учасниками судового процесу документи були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2014р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково - в частині основного боргу; у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат представник відповідача просив відмовити як у необґрунтованих.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача щодо часткового задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

19.03.2012р. між Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" та Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" (відповідач) було укладено Договір № П/НА-12346/НЮ.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 10.04.2012р. № 212 найменування Статутного територіально-галузевого підприємства "Південна залізниця" було змінено на Державне підприємство "Південна залізниця" (позивач у справі) та затверджено Статут державного підприємства "Південна залізниця", пунктом 1.5. якого передбачено, що за ДП "Південна залізниця" залишаються права та обов'язки СТГО "Південна залізниця".

Предметом вищевказаного договору є зобов'язання виконавця (позивача) надати послуги щодо обстеження основних несучих металоконструкцій трамваїв в кількості 15 одиниць типу Т-3, КТ-4СУ та КТМ-5МЗ з метою визначення стану їх металоконструкцій та обсягу ремонтних робіт (за необхідністю ремонтних робіт) та обстеження основних несучих металоконструкцій трамваїв після усунення раніш виявлених дефектів (при їх наявності).

За вказаним договором замовник (відповідач) прийняв на себе зобов'язання прийняти і оплатити виконані послуги в погодженому розмірі з дотриманням встановлених строків.

Відповідно до п. 1.5 Договору, послуги вважаються виконаними після передачі замовнику висновку за результатами наданих послуг, передбачених пунктом 1.1, та підписання сторонами акту здачі-приймання.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу передбачені висновки та акти здачі-приймання виконаних робіт по Договору № П/НА-12346/НЮ, які були підписані сторонами, тобто виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі.

Проте, відповідач вартість наданих послуг з обстеження основних несучих металоконструкцій трамваїв до/після ремонту оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума Договору №П/НА-12346/НЮ, відповідно до п. 2.1.3., складає 99217,65 грн. Передбачені пунктом 1.3.1. Договору листи-заявки на надання послуг від відповідача надійшли на обстеження 5 вагонів до та після ремонту на загальну суму 33072,55 грн., по яким виконавцем надані передбачені договором висновки. Інших листів-заявок від КП "Харківський вагоноремонтний завод" на обстеження вагонів не надходило.

Так, кошторисами на надання послуг, що є додатками до спірного Договору, вартість послуг з обстеження основних несучих металоконструкцій трамваїв з метою визначення стану їх металоконструкцій та обсягу ремонтних робіт визначена у розмірі 4711,31 грн. (в т.ч. 20% ПДВ - 785,22 грн.), а вартість послуг з обстеження основних металоконструкцій трамваїв після усунення раніше виявлених дефектів визначена у розмірі 1903,20 (в т.ч. 20% ПДВ - 317,20 грн.).

На виконання умов договору та відповідно до поданих відповідачем листів-заявок позивачем було виконано обстеження основних несучих конструкцій трамвайних вагонів №№ 10, 3017, 3018, 413, 379 з метою визначення стану їх металоконструкцій та обсягу ремонтних робіт. Після передачі висновків 13.04.2012р. (вагон №10), 17.04.2012р. (вагон № 3017), 14.05.2012р. (вагон № 3018), 09.07.2012р. (вагони № 413, № 379) сторонами було підписано Акти здачі-приймання виконаних робіт, де підтверджено робіт і їх вартість в розмірі 4711,31 грн. за кожен вагон.

Також, на виконання умов Договору та відповідно до поданих відповідачем листів-заявок позивачем було виконано обстеження основних несучих металоконструкцій трамвайних вагонів №№ 3017, 3018, 413, 379, 10 після усунення раніше виявлених дефектів. Після передачі висновків 14.05.2012р. (вагон № 3017), 10.07.2012р. (вагон № 3018), 12.07.2012р. (вагони № 413, № 379), 16.07.2012р. (вагон № 10), сторонами було підписано Акти здачі-приймання виконаних робіт, де підтверджено виконання робіт і їх вартість в розмірі 1903,20 грн. за кожен вагон.

Всього по Договору №П/НА-12346/НЮ від 19.03.2012р. сторонами були підписані наступні Акти здачі-приймання виконаних робіт:

- 13.04.2012р. на суму 4711,31 грн.;

- 17.04.2012р. на суму 4711,31 грн.;

- 14.05.2012р. на суму 1903,20 грн.;

- 14.05.2012р. на суму 4711,31 грн.;

- 09.07.2012р. на суму 4711,31 грн.;

- 09.07.2012р. на суму 4711,31 грн.;

- 10.07.2012р. на суму 1903,20 грн.;

- 12.07.2012р. на суму 1903,20 грн.;

- 12.07.2012р. на суму 1903,20 грн.;

- 16.07.2012р. на суму 1903,20 грн.

Відповідно до п. 2.6. Договору, остаточний розрахунок за надані послуги повинен здійснюватись протягом 7 банківських днів після отримання висновків та підписання акту здачі-прийняття отриманих послуг.

Проте, погоджений строк виконання обов'язку щодо оплатити наданих послуг в розмірі 33072,55 грн. відповідачем неодноразово (листами від 24.09.2013р. № 160, від 28.11.2013р. № 186, від 25.02.2014р. № 230) відкладався в односторонньому порядку. Станом на даний час дана заборгованість залишається несплаченою.

Сума боргу в сумі 33072,55 грн. визнана відповідачем, про що свідчить двостороннє підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних втрат у розмірі 3496,45 грн.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тобто якщо мала місце не інфляція, а дефляція (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р.).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Судом встановлено, що позивачем помилково визначено сукупний індекс інфляції за періоди з квітня 2012 року по травень 2014 року, з травня 2012 року по травень 2014 року в розмірі 110,1%, оскільки сукупний індекс інфляції у ці періоди становив 110,01%. У період з липня 2012 року по травень 2014 року сукупний індекс інфляції становив 110,7%, а не 110,9%, як зазначив позивач у своєму розрахунку.

Здійснивши перерахування, суд визнав законними та обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 3428,98 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 36501,53 грн., у тому числі: 33072,55 грн. основного боргу, 3428,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Південна залізниця" в частині стягнення 33072,55 грн. основного боргу та 3428,98 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 67,47 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні позову як необґрунтованому.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 96; код ЄДРПОУ: 34859507) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, 7; код ЄДРПОУ: 01072609) - 33072,55 грн. основного боргу; 3428,98 грн. інфляційних втрат; 1823,63 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 67,47 грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

Повне рішення складено 30.07.2020 р.

Суддя Н.М. Кухар