Ухвала суду № 40004861, 29.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" липня 2014 р. Справа № 918/1035/14

Cуддя Гудзенко Я.О., розглянувши заяву закритого акціонерного товариства «Мілса» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мілса» до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком Оіл" про стягнення 2 431 432, 09 грн.

За участю:

від позивача: Кулинич А.А. (дов. від 20.05.2014 р. б/н)

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про стягнення коштів вартості недопоставленої оплаченої щебеневої продукції.

Ухвалою суду від 10.07.2014 року порушено провадження у справі № 918/1035/14, розгляд справи призначено на 30.07.2014 року.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Позивач підтримав позовні вимоги та вимоги поданої заяви про вжиття захлдів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою, зокрема, сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

В обгрунтування поданої заяви від 02.07.2014 року позивач зазначає, що у відповідача відсутні кошти на розрахункових рахунках в банківських установах, відповідач уникає контакту з позивачем, вчиняє дії спрямовані на вивезення належного йому майна, отже на думку позивача відповідач вчиняє дії з метою уникнення повернення позивачу коштів сплачених останнім за контрактом в сумі 2 431 432, 09 грн.

До того ж, позивачем до суду 11.07.2014 року подані додаткові обгрунтування заяви в яких він враховуючи вказане вище зазначає, що відповідач листом від 19.05.2014 року № 275 повідомив позивача про відсутність продукції, чим на думку позивача підтвердив відсутність наміру виконувати прийняті зобов'язання за укладеним між ними контрактом від 01.10.2013 року № НКО/Д/ВЕД/С/1-35,крім того, згідно інформації з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України відповідач має податковий борг.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів - фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази, у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позивачем не підтверджено вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань за контарктом (реалізація щебеня чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо), чи безпосередньо намір вчинення таких дій.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, крім того позивачем у заяві не обґрунтовано неможливість виконання ймовірного рішення суду, а отже суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 22, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву закритого акціонерного товариства «Мілса» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком Оіл", залишити без задоволення.

Суддя Гудзенко Я.О.