Ухвала суду № 40003614, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/9991/24503/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі № 2а-4292/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кібер Пласт Україна» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій протиправними і стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кібер Пласт Україна» звернулось до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій щодо не підтвердження та зменшення по особовому рахунку платника суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 92561,00 грн. протиправними і стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 92561,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Кібер Пласт Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період литий 2008 року.

За результатами перевірки складена довідка № 844/3-309/00231610 від 20.05.2008 року, згідно якої висновок щодо підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року буде зроблено після дослідження ланцюгів постачання та надмірної сплати ПДВ до бюджету.

У період з 26.05.2010 року по 27.05.2010 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2006 року, лютий 2008 року.

За результатами перевірки зафіксовано порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 97890,89 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Крім того, нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області відхилити.

Ухвалу постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі № 2а-4292/10/1670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписЛанченко Л.В.