Постанова № 40003385, 26.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року № 826/7398/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській областітретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит»про визнання протиправними дій (бездіяльності), скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, а саме: дій заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б., які полягають в арешті іпотечного майна - Об'єкта іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (код ЄДРПОУ 31524633);

- визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а саме: заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б., яка полягає в неповідомленні заставодержателя (іпотекодержателя ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями;

- скасування постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 17632066 від 08.08.2011 р.;

- зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області винести постанову про зняття арешту з Об'єкту іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (код ЄДРПОУ 31524633), накладеного постановою заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 17632066 від 08.08.2011 р.;

- зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області вчинити дії щодо припинення обтяження Об'єктів іпотеки в Державному реєстрі речових прав, зареєстрованого на підставі постанови заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 17632066 від 08.08.2011 р.;

- встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області подати звіт про виконання судового рішення протягом п'яти робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 30 травня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (далі - ТОВ «ТМ «Фаворит», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що накладеним арештом на все майно боржника - ТОВ «ТМ «Фаворит» у виконавчому провадженні № 17632066 та оголошеною забороною на його відчуження, порушені його права на предмет іпотеки, як іпотекодержателя, та, для відновлення його прав та інтересів відповідно має бути скасована постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 17632066 від 08.08.2011 р., визнано дії та бездіяльність протиправними та зобов'язано відповідача вчинити певні дії з встановленням судового контролю за виконанням рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

В судове засідання представник відповідача не з'явився.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 18.06.2014 р. представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Банк) був укладений Кредитний договір № 08/12/07-КЛТ, за яким Позичальнику надано кредит в межах загальної суми 20 000 000,00 доларів США, під проценти на строк до 20 квітня 2012 року.

В якості забезпечення зобов'язань за вищевказаним договором між ТОВ «ТМ «Фаворит», (Іпотекодавець) та ВАТ «Кредитпромбанк» (Іпотекодержатель) були укладені:

- Іпотечний договір № 08/12/I1/07-ІЛТ від 24.04.2007 p., предметом якого є: приміщення магазину, загальною площею 363,5 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності (вул. Радянська, вул. Тисменецька), буд. 81; приміщення магазину, загальною площею 417,5 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, буд. 1; приміщення магазину, загальною площею 1 480,5 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола (вул. Пушкіна), буд. 98; приміщення магазину, загальною площею 1 419,1 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, буд. 12; приміщення магазину, загальною площею 1 327,2 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна (вул. 60 річчя СРСР), буд. 1; приміщення магазину, загальною площею 511,9 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67; приміщення магазину, загальною площею 1 153,9 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька (вул. Гагаріна), буд. 192; приміщення магазину, загальною площею 414,7 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Галицька (вул. Леніна), 216; нежитлова будівля, загальною площею 562,2 кв.м., що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, смт. Отинія, вул. Стрільців Січових (вул. Червоноармійська), буд. 2; магазин «Фаворит», нежитлові приміщення, загальною площею 488,7 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна (вул. Ленінградська, вул. Купчинського Романа), буд. 9; нежитлова будівля (маркет), загальною площею 1 177,6 кв.м., що розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Мазепи І. гетьмана (вул. Жовтнева), 303-б, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. та зареєстрований в реєстрі під № Д0449, а до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження (заборона № Д0450) (далі - Об'єкт іпотеки);

- Іпотечний договір № 08/12/I2/07-ІЛТ від 30.05.2007 p., предметом якого є: магазин, загальною площею 791,4 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька (вул. Гагаріна), буд. 34; приміщення торгового комплексу «Фаворит» /1 поверх/, загальною площею 1 127,0 кв.м., що розташоване за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка В. (вул. Об'їзна), буд. 62; торговий центр, загальною площею 912,0 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, буд. 1; адміністративно-торгові приміщення, загальною площею 756,2 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова Академіка (вул. Чекістів, пров. Стахановський), буд. 34; магазин, загальною площею 1 287,3 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремча, вул. Свободи (вул. Леніна), буд. 256, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. та зареєстрований в реєстрі під № Д0583, а до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження (заборона № Д0584) (далі - Об'єкт іпотеки).

03 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Банк) був укладений Кредитний договір № 08/18/08-КЛТ, за яким Позичальнику надано кредит з загальним лімітом 5 000 000,00 доларів США, під проценти на строк до 02 вересня 2013 року.

В якості забезпечення зобов'язань за вищевказаним договором 03.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (Іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (Іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір № 08/18/I1/08-ІЛТ, предметом якого є: нежитлова будівля, що розташована в місті Конотоп, Сумської області по вул. Успенської-Троїцька, буд. 72/3; нежитлова будівля (колишній кінотеатр ім. М. Ірчана), що розташована в Івано-Франківській області, м. Коломия, вул. Вічевий майдан, 2; приміщення ательє, пральні, хімчистки, що розташовані в Рівненській області, м. Кузнецовськ, вул. Енергетиків, буд. 19; вбудоване нежитлове приміщення, що розташоване в м. Нікополі, Дніпропетровської області по вул. Шевченка, 227; торгово-побутовий комплекс І черга, що розташований в м. Луганськ, квартал Якіра, буд. 3в, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П. та зареєстрований в реєстрі під № 1553, а до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження (заборона № 1554) (далі - Об'єкт іпотеки).

Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» 23 лютого 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Кредипромбанк» у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

27 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Кредипромбанк» (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі під № 2466, на підставі якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» набуло право вимоги за Кредитними договорами № 08/12/07-КЛТ від 23.04.2007 р. та № 08/18/08-КЛТ від 03.09.2008 р.

Отже, право вимоги за вищевказаними зобов'язаннями належить Публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК».

В процесі здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженні ВП № 17632066, заступником начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області 08.08.2011 р. винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на всі Об'єкти іпотеки.

Незгода з діями (бездіяльністю) відповідача, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.08.2011 р. та необхідністю вчинення відповідачем певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Виходячи з приписів вказаних вище норм права, вбачається, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 статті 54 Закону № 606-XIV визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Окрім цього, Законом № 2654-XII (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до статті 16 Закону № 2654-XII право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною 2 статті 17 Закону № 2654-XII передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Статтею 19 Закону № 2654-XII встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 6 статті 20 Закону № 2654-XII передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Крім того, статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною другою статті 60 Закону № 606-XIV визначено, що в разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У відповідності до частини третьої статті 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Аналіз вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що воно не містить заборон державному виконавцю накладати арешт на майно яке перебуває в іпотеці.

Окрім цього, обов'язок повідомлення заставодержателю про накладення такого арешту в державного виконавця виникає з моменту коли йому стало відомо про такі обставини.

Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що державному виконавцю було відомо про наявність обтяжень на майно щодо якого була винесена оскаржувана постанова.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, а саме: дій заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б., які полягають в арешті іпотечного майна - Об'єкта іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (код ЄДРПОУ 31524633) та - протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а саме: заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Олійник В.Б., яка полягає в неповідомленні заставодержателя (іпотекодержателя ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, до задоволення не підлягають

Також, матеріалами справи підтверджено та встановлено в судовому засіданні, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 17632066 від 08.08.2011 р. накладено арешт на Об'єкти іпотеки, які належать боржнику - ТОВ «ТМ «Фаворит» та які перебувають в іпотеці (заставі) ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Таким чином, накладення арешту на заставлене майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права та інтереси позивача, як іпотекодержателя, який на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. набув право вимоги за Кредитними договорами № 08/12/07-КЛТ від 23.04.2007 р. та № 08/18/08-КЛТ від 03.09.2008 р.

З метою з'ясування певних обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо витребовування копії матеріалів виконавчого провадження № 17632066.

Представником позивача в судовому засіданні 18.06.2014 р. надано постанову про звільнення майна з-під арешту від 10.06.2014 р., якою все майно боржника ТОВ «ТМ «Фаворит», на яке було накладено арешт 09.08.2011 р. (реєстраційний номер обтяження 11483677), звільнено з-під арешту в зв'язку з тим, що боржником ТОВ «ТМ «Фаворит» заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі.

Крім того, до матеріалів справи долучено скан-копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким підтверджено припинення обтяження, внесене 10.06.2014 р. (реєстраційний номер припинення обтяження 13668761).

Беручи до уваги викладене вище та враховуючи те, що з прийняттям постанови про звільнення майна з-під арешту від 10.06.2014 р. приводи та підстави для задоволення позовних вимог відпали, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачам не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко