Постанова № 40003260, 16.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року м. Київ 810/3638/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Луценко В.П.,

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Торговий Дім» з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0002952201.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки під час якої встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни за придбані послуги оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки господарські операції з ПП «Марсбуд» мали реальний характер - послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з ПП «Марсбуд» підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Відповідач позову не визнав, подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими.

У судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не з'явились. Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач проводив господарські операції з ПП «Марсбуд», предметом яких було надання послуг з капітального ремонту сходових клітин по вул. П. Тичини 3 (5 під'їздів).

За результатами виконання робіт складено Акти приймання виконаних будівельних робіт, виписано видаткові і податкові накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбаний товар віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Торговий Дім» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Марсбуд» за період з 01.03.2013 по 31.03.2013, за результатами якої складено Акт від 12.05.2014 № 356/022-11/34374712 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, на адресу Миронівської ОДПІ від СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов лист від 15.02.2014 № 577/10/10-06-09-01 зі змісту якого вбачається, що в ході проведення комплексу оперативних заходів в 2013 році виявлено і припинено діяльність групи осіб, які протягом 2011-2013 років надавали послуги підприємствам реального сектору економіки щодо штучного завищення податкового кредиту і валових витрат шляхом переведення безготівкових коштів в готівку. За матеріалами оперативного управління СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зареєстроване кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 320113100130000094 за ознаками скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 і ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу свідків від 06.04.2014 вбачається, що ОСОБА_2 (по документах рахувався директором ПП «Марсбуд») як свідок по суті кримінального провадження повідомив, що відношення до створення і діяльності ПП «Марсбуд» не має, господарську діяльність не здійснював.

Броварською ОДПІ зазначено, що таким чином враховуючи викладене директор ПП «Марсбуд» з початку реєстрації, підприємство господарської діяльності спрямованої на одержання прибутку не вело. Використання банківських рахунків і реквізитів ПП «Марсбуд» здійснювалося особами, які не мали на це жодних підстав. Договори укладені між ПП «Марсбуд» і іншими підприємствами є нікчемними і фактично не виконувались.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ПП «Марсбуд» включено до кладу податкового кредиту за березень 2013, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 в розмірі 39902,40 грн., що відповідає даним додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів».

ПП «Марс» має всі ознаки «фіктивності», оскільки його реєстрація як суб'єкта господарювання була проведена фізичною особою з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам, які проводили фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до сторінки 14 Акта перевірки, податковий орган зазначив, що враховуючи викладене - усі фінансово-господарські операції ПП «Торговий Дім» з ПП «Марсбуд» за березень 2013 року не спрямовані на реальне настання і не спричиняють реального настання правових наслідків

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 185, статті 186, статті 187, статті 188, статті 200 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за березень 2013 року в сумі 39902,40 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0002952201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49878,00 грн., з них 39902,00 грн. за основним платежем і 9976,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що фінансово-господарські операції з ПП «Марсбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив суду, що підприємство уклало договір із замовником на капітальний ремонт приміщень сходових клітин по вул. П. Тичини 3 (5 під'їздів), тому для виконання зобов'язань ПП «Торговий Дім» укладено договір підряду з ПП «Марсбуд».

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем надано суду копії:

- податкових накладних;

- договірної ціни;

- зведеного кошторису;

- локального кошторису;

- довідок про вартість будівельних робіт;

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують придбання послуг у контрагента.

Крім того, позивачем надано суду копію ліцензії Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 182765, відповідно до якої ПП «Марсбуд» має право здійснювати господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, термін дії ліцензії 14.01.2013 по 14.01.2016.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими операціями з ПП «Марсбуд» суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців видами діяльності ПП «Торговий Дім» є інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря і інші.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Торговий Дім» і ПП «Марсбуд».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ПП «Марсбуд» на підставі розгляду матеріалів досудового розслідування Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області.

Проте, суд не приймає до уваги дані посилання відповідача, оскільки досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який набрав законної сили щодо створення і діяльності ПП «Торговий Дім» і ПП «Марсбуд».

Враховуючи викладене, висновок Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ПП «Марсбуд» є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні бухгалтерські документи.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 0002952201 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.05.2014 № 0002952201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Торговий Дім» судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 липня 2014 р.