Постанова № 40002537, 09.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року м. Київ 810/2353/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., представників сторін:

від позивача - Гаврик І.М.,

від відповідача - Литвин В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Білоцерківське підприємство по племенній справі у тваринництві"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними дій і скасування податкового

повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Білоцерківське підприємством по племінній справі у тваринництві» з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Білоцерківське підприємство по племінній справі у тваринництві» з податку на додану вартість за жовтень 2012 року за наслідками якої складено Акт від 18.01.2013 № 153/15-3/19427132, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000021504.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта документальної позапланової перевірки під час якої встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки підприємством на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2011 у справі № 10/242-10 передано ТОВ «Еліта-2010» об'єкти незавершеного будівництва, тому з урахуванням поточної діяльності за вересень 2011 і результатів попередніх звітних періодів, позивачем 27.10.2011 сплачено до бюджету податок на додану вартість у сумі 149791,00 грн. Результати передачі майна відображені позивачем у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011. ТОВ «Еліта-2010» також відображено дану операцію по передачі майна у податковій звітності за відповідний період у повному обсязі.

Оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 06.09.2011 про затвердження мирової угоди між ТОВ «Еліта-2010» і ДП «Білоцерківське підприємство по племінній справі у тваринництві», позивач здійснив коригування сум податку на додану вартість за березень 2012 із віднесенням сум податку на додану вартість у розмірі 181996,00 грн. від вартості майна, повернутого після скасування судом мирової угоди, до податкового кредиту. Відповідні коригування були проведені і ТОВ «Еліта-2010».

Таким чином, на думку позивача, підприємство не занижувало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, позивач стверджує, що під час перевірки відповідачем порушено вимоги чинного податкового законодавства, а також в Акті безпідставно зазначено про не надання податкових накладних під час перевірки. Як стверджує позивач, під час перевірки податковий орган будь-яких документів не витребовував, крім того, відповідачем надумано неіснуюче порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що позивачу надсилався письмовий запит про надання письмового пояснення і документального підтвердження з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, проте підприємством надіслано пояснення без підтверджуючих документів. Крім того, перевіркою встановлено, що в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту відображене у рядку 19 податкової декларації складає 2589,00 грн. Також, перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було надано податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, які підтверджують податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012 у сумі 2589,00 грн. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 09.07.2014 позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки Державного підприємства «Білоцерківське підприємство по племінній справі у тваринництві» з податку на додану вартість за жовтень 2012 року за наслідками якої складено Акт від 18.01.2013 № 153/15-3/19427132 залишено без розгляду.

Таким чином, предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000021504.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ДП «Білоцерківське підприємство по племінній справі у тваринництві» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2012, за результатами якої складено Акт від 18.01.2013 № 153/15-3/19427132 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (сторінка 5), аналізом результатів опрацюванння податкових декларацій за звітний (податковий) період за наслідками якого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту або результатів опрацювання податкових декларацій за звітні (податкові) періоди починаючи з періоду за наслідками якого виникло від'ємне значення до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість включно (згідно із додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 встановлено відхилення 2589,00 грн.

На сторінці 6 Акта перевірки відповідач зазначив, що під час проведення перевірки ДП «Білоцерківське підприємство по племінній справі у тваринництві» не були надані податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012 на суму 2589,00 грн.

Із врахуванням зазначеного і даних додатку 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 156840,00 грн.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.6. пункту 4.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 - безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2012 у сумі 2589,00 грн.; підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 у сумі 156840,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000021504, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у сумі 2589,00 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи позивачем надано суду податкові накладні від 27.09.2012 № 15981, від 01.10.2012 № 1, від 16.10.2012 № 10, від 23.10.2012 № 45, від 23.10.2012 № 58, від 31.10.2012 № 208 і від 31.10.2012 № 3259/0002.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, позивачем надано суду документи, які дають право підприємству сформувати податковий кредит у сумі 2589,00 грн.

Як було зазначено судом і вбачається з Акта перевірки, податковий орган зазначив, що під час перевірки позивачем не надано податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, які підтверджують податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012 на суму 2589,00 грн.

Проте, як встановлено судом, у відповідь на запит податкового органу позивач повідомив, що податковий кредит за жовтень сформований у зв'язку зі сплатою комунальних послуг, телефону, інтернет і придбанням азоту та надав податкові накладні (лист від 05.12.2012 із відмтікою про отримання податковим органом).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що у позивача наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують право на формування податкового кредиту у жовтні 2012 року, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000021504 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.02.2013 № 0000021504.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 липня 2014 р.