Ухвала суду № 39997548, 30.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/16040/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є. Провадження № 11-кп/789/194/14 Доповідач - Демченко О.В.Категорія - ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

Суддів - Лекан І. Є., Комендат Р. Т.,

при секретарі - Дмитрів О.М.

за участю прокурора - Зубача А.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, неодружений, на утриманні малолітня дитина, з середньою освітою, непрацюючий, раніше судимий:

- 27.07.2004 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- 25.05.2006 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 21.04.2010 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.353 КК України, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 24.09.2012 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 4 місяці 7 днів;

- 21.05.2013 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186 КК України з призначенням покарання на підставі ст.ст.70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі, -

засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за даним вироком, більш суворим, що призначене за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2013 року, остаточне покарання ОСОБА_2 визначено у виді позбавлення волі на 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 19 лютого 2013 року.

В строк відбування покарання постановлено зарахувати те покарання, що відбуте за попереднім вироком з 19 лютого 2013 року по 13 травня 2014 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 529 грн. 40 коп. процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 09 жовтня 2012 року, о 01 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні під'їзду №1, будинку №2 по вул. Коновальця в м. Тернополі, на сходовій площадці 8 поверху, таємно викрав швейну машинку торгової марки «Чайка-3», вартістю 350 гривень, яка належить потерпілій ОСОБА_3, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 350 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вищевказаний вирок, провадження по справі закрити за недоведеністю його вини, Стверджує, що кримінальне правопорушення, за яке його засуджено, він не вчиняв, провадження стосовно нього сфабриковане працівниками міліції які чинили на нього психологічний тиск.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який в судових дебатах та останньому слові підтримав подану апеляційну скаргу та просив вирок Тернопільського міськрайонного суду щодо нього скасувати, а від заявленого раніше клопотання про відклик своєї апеляційної скарги відмовляється, міркування прокурора в судових дебатах про законність та обґрунтованість вироку та відсутність підстав для його скасування, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості і правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, журналу судового засідання, розгляд справи відносно ОСОБА_2 відбувався відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, тобто за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, погодився зі всіма доказами по справі та відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. При цьому головуючий не тільки належним чином з'ясував чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції, але й роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, про що обвинувачений надав письмову розписку (а.м.к.п.100), тому колегія суддів не бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_2 викладені в його апеляційній скарзі щодо того, що він не вчиняв даного кримінального правопорушення.

Щодо покарання, то відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_2 покарання врахував, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, конкретні обставини справи, його вік, стан здоров'я, а також пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини

Саме з врахуванням всіх вищенаведених обставин, судом першої інстанції ОСОБА_2 було призначено покарання наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.185 КК України, у виді 2 років позбавлення волі, яке повністю було поглинене більш суворим покаранням, призначеним за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 травня 2013 року у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання є необхідними, справедливими та достатніми для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, при перевірці справи за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст.409 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку.

На підставі наведеного, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко