Ухвала суду № 39994397, 22.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1215/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0005451702, 0005641702 від 19.12.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, або ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0005451702, 0005641702 від 19.12.2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, складеними секретарем судового засідання в порядку ст. 38 КАС України щодо направлення на адресу електронної пошти сторін повісток про виклик до суду та відповідними звітами про отримання вказаної судової кореспонденції, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, причини неприбуття представника відповідача не відомі.

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 01.11.2013 року по 13.11.2013 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2013 року № 1456/21-03-17-02/НОМЕР_3.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача вимог: п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 36537,89 грн. (в т.ч. за 2011 рік - 15147,95 грн., за 2012 рік - 21389,94 грн.); п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, всього у сумі 67291,96 грн. (в т.ч. за 2011 рік - 17116,39 грн., за 2012 рік - 50175,57 грн.).

На підставі вказаних висновків ДПІ у м. Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0005451702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 94505,60 грн., з яких за основним платежем на 67291,96 грн., за штрафними санкціями на 31077,14 грн., та № 0005641702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 45672,36 грн., з яких за основним платежем на 36537,89 грн., за штрафними санкціями на 9134,47 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 31.01.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Равас» було укладено договір поставки № 1, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар по накладним у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Равас» у січні, березні 2011 року поставило позивачу шини та колінчаті вали на загальну суму 29334,80 грн., з яких ПДВ - 4889,13 грн., що підтверджується видатковими накладними від 31.01.2011 року № РН-0000002, від 07.03.2011 року № РН-07/03/2, податковими накладними від 31.01.2011 року № 3, від 07.03.2011 року № 20.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Фаворіт-Найс» було укладено договір поставки № 010702, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар по накладним у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фаворіт-Найс» у липні 2011 року поставило позивачу шини та колінчаті вали на загальну суму 66381,50 грн., з яких ПДВ - 11063,58 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.07.2011 року № РН-040702, податковою накладною від 04.07.2011 року № 43.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 06.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» було укладено договір купівлі-продажу № 0602-2, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар по накладним у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» у лютому 2012 року поставило позивачу колінчаті вали на загальну суму 27366 грн., з яких ПДВ - 4561 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.02.2012 року № РН-060202, податковою накладною від 06.02.2012 року № 10.

Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Окрім викладеного, як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2012 року між позивачем та ПП «Островок» було укладено договір поставки № 06-11, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Пунктом 3.2 зазначеного договору визначено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару Покупцю та підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.

На виконання умов вказаного договору ПП «Островок» у червні 2012 року поставило позивачу автомобільні шини на загальну суму 87799,80 грн., з яких ПДВ - 14633,30 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.06.2012 року № РН-150602, від 21.06.2012 року № РН-210602, податковими накладними від 15.06.2012 року № 67, від 21.06.2012 року № 68.

Розрахунки проведено згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 15.06.2012 року № 187, від 18.06.2012 року № 194, від 19.06.2012 року № 198, від 20.06.2012 року № 202, від 21.06.2012 року № 207, від 22.06.2012 року № 208, від 25.06.2012 року № 217, від 26.06.2012 року № 221.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2012 року між позивачем та ПП «Островок» було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг № ДГ 09-1, відповідно до п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно з даним договором Експедитор: здійснює перевезення автотранспортом Замовника, надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту) (п. 1.2 зазначеного договору).

На виконання умов вказаного договору ПП «Островок» у вересні 2012 року надало позивачу експедиційні послуги на загальну суму 54000 грн., з яких ПДВ - 9000 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.09.2012 року № ОУ-260904, від 28.09.2012 року № ОУ-280913, податковими накладними від 26.09.2012 року № 186, від 28.09.2012 року № 187, товарно-транспортними накладними ААК № 49 від 12.09.2012 року, 01АА № 51 від 12.09.2012 року, ААК № 48 від 12.09.2012 року, БЗС № 035171 від 20.09.2012 року, БЗС № 035166 від 19.09.2012 року, БЗС № 035164 від 19.09.2012 року, БЗС № 03165 від 19.09.2012 року, БЗС № 035170 від 20.09.2012 року.

Наявність у позивача власного автотранспорту підтверджується актом перевірки від 20.11.2013 року № 1456/21-03-17-02/НОМЕР_3, перелік якого зазначено на аркушах 8-9 (легкові: ВАЗ 211340, д.н. НОМЕР_4; вантажні: ГБК 8350 д.н. НОМЕР_5, ГБК 8350 д.н. НОМЕР_6, КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_7, ГБК 8350 д.н. НОМЕР_8, КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_9, КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_10), а також наданими позивачем свідоцтвами про реєстрацію вказаних транспортних засобів.

Також, на підтвердження використання придбаних у вказаних суб'єктів господарювання товарів та послуг у власній господарській діяльності позивачем до суду надано акти списання матеріалів та договори № 04-01/06 від 01.06.2012 року та № ТЕО-04-ПІВД-КРАСН від 06.10.2012 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладені з ТОВ «Райз-Південь» і ПСП «Агрофірма «Краснопільська».

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій. Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ПП «Равас», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ПП «Островок» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту від 29.04.2011 року № 1403/23-2/37049001 про результати виїзної документальної перевірки ПП «Равас» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальниками та контрагентами - покупцями за січень, лютий 2011 року, акту від 20.01.2012 року № 6/23-1/37517254 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фаворіт-Найс» з питань достовірності визнання показників декларації з податку на додану вартість за період з 11.05.2011 року по 31.12.2011 року, акту від 24.07.2012 року № 28/23-2/37517328 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» за лютий, травень 2012 року, акту від 09.01.2013 року № 171/22-4/31848906 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Островок» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ДНС Траст» за серпень, вересень 2012 року, акту від 05.11.2012 року № 2426/22-4/3184/8906 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Островок» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» за червень, липень 2012 року, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які були використані відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначених зустрічних звірок/перевірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими. Зі змісту витягів з зазначених актів, наведених у акті, складеного за результатами проведення спірної перевірки, вбачається, що у вказаних актах взагалі відсутні посилання на взаємовідносини позивача з ПП «Равас», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ПП «Островок». Висновки вказаних актів, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ПП «Равас», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ПП «Островок» маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаних суб'єктів господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ФОП ОСОБА_2 та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять. Більш того, колегія суддів наголошує, що податковий орган доходячи таких висновків взагалі не врахував, що, зокрема, ПП «Островок» надавали позивачу експедиторські послуги, а не тільки поставляло товар.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних Договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Окрім викладеного, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ «Фаворіт-Найс» оскаржило правомірність проведення перевірки та висновків, викладених у акті Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС від 20.01.2012 року № 6/23-1/37517254 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фаворіт-Найс» з питань достовірності визнання показників декларації з податку на додану вартість за період з 11.05.2011 року по 31.12.2011 року».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року, яка набрала законної сили 18.06.2013 року, позов ТОВ «Фаворіт-Найс» задоволено: визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС по визнанню нікчемними угод, укладених ТОВ «Фаворіт-Найс» з контрагентами за період 11.05.2011-31.12.2011 роки в акті від 20.01.2012 року № 6/23-1/37517254 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фаворіт-Найс» з питань достовірності визначення показників декларацій з ПДВ за період з 11.05.2011 року по 31.12.2011 року; визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС, які полягають в зміні в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ «Фаворіт-Найс» у періоді з 11.05.2011 року по 31.12.2011 року; зобов'язано Переяслав-Хмельницьку ОДПІ Київської області ДПС відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Фаворіт-Найс» у періоді з 11.05.2011 року по 31.12.2011 року.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало чинності, встановлено протиправність дій податкового органу по проведенню перевірки та висновків про нікчемність укладених ТОВ «Фаворіт-Найс» угод.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на відсутність у контрагентів позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, відсутність цих суб'єктів господарювання за юридичною адресою, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ними будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагентів документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувались роботи за укладеними договорами або перевіряти кількість працюючих осіб контрагентів. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів наголошує, що на підтвердження належності здійснення контрагентами позивача - ПП «Равас», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ПП «Островок» господарських операцій за спірними договорами, за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту та валових витрат, було надано до суду свідоцтва з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту яких вбачається, що зазначені підприємства зареєстровані як юридичні особи, довідки про взяття на облік вказаних суб'єктів господарювання, як платників податку, свідоцтва про реєстрацію зазначених підприємств платниками податку на додану вартість.

Також, колегія суддів зазначає, що зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які стали підставою для вказаних висновків податкового органу та на які він посилається в обґрунтування цих доводів вбачається, що станом на момент виникнення взаємовідносин позивача з його контрагентами останні подавали податкову звітність, мали відповідні розрахункові рахунки в банку, а також за нами рахувалась певна кількість працівників.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на той факт, що у контрагентів позивача для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на порушення кримінального провадження № 32012230000000072 за фактом сприяння в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки невстановленими особами, які використовували реквізити підприємств ТОВ «Олімп-Пром», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Кастон Юг», за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Крім того, колегія суддів наголошує, що, як зазначив сам відповідач, вказана кримінальна справа порушена лише відносно одного контрагента позивача та саме за фактом сприяння в ухиленні від сплати податків, а не за фактом здійснення фіктивного підприємства.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, висновки, яких ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ПП «Равас», ТОВ «Фаворіт-Найс», ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ПП «Островок» маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаних суб'єктів господарювання, без дослідження господарських відносин позивача з його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0005451702, 0005641702 від 19.12.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/