Рішення № 39992619, 29.05.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р. Справа № 923/421/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція

первинної мережі ПАТ "Уктелеком", м.Київ

до: Військової частини А-1836, м.Херсон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, м.Херсон

про стягнення 7 568 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Дубищев Ю.В., дов. № 336 від 11.12.2013 р.;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Уктелеком" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з Військової частини А-1836 (відповідач) заборгованості за договором № 358/8 від 01.04.2003 року на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів зв'язку у розмірі 7 422 грн. 55 коп., пені у розмірі 57 грн. 37 коп., інфляційних збитків у розмірі 62 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 26 грн. 48 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів зв'язку, розрахунок заборгованості станом на 01.03.2014 року, претензію № 37/06 від 24.01.2014 року, положення ст. ст. 1, 2 54, 82 ГПК України та ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

17 квітня 2014 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача не визнає, посилаючи на статті 3, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 51 Бюджетного кодексу України. Зазначає, що військова частина А-1836 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

З урахуванням змін та доповнень до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2012 року № 754, видатки по оплаті експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв'язку мають здійснюватись розпорядником бюджетних коштів лише за КЕКВ-2240 "Оплата послуг (крім комунальних)". Видатки з оплати судового збору мають здійснюватись лише за КЕКВ-2800 "Інші видатки".

Фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких військова частина А-1836 повинна сплачувати послуги за договором, було обмежено, а у 2014 році взагалі відсутнє.

Звертає увагу господарського суду на ту обставину, що неустойка застосовується за наявності двох умов: протиправний характер поведінки особи та наявність вини. Пеня на відміну від інфляційних втрат, не пов'язана з інфляційними процесами в державі та не є компенсацією за понесені збитки. Пеня не є платою за користування чужими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Пеня є штрафною санкцією і виконує лише штрафну функцію.

Вважає, що порушення зобов'язання не завдало позивачеві збитків, які б не покривались сумою трьох відсотків річних, а тому просить суд звільнити відповідача від сплати пені.

Щодо нарахування інфляційних втрат відповідач зауважу, що позивачем не надано розрахунку індексу інфляції, а також не надано жодного офіційного підтвердження щодо розміру індексу інфляції за кожний спірний період.

Розрахунково-касове обслуговування військової частини А 1836 здійснює Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014 року Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

28 травня 2014 року відповідач подав клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника військової частини, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01.04.2003 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Уктелеком" (виконавець) та Військовою частиною А-1836 (споживач) укладено договір № 358/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку, з додатковими угодами№1 від 01.03.2005 р., № 2 від 01.07.2006р. (далі-Договір), відповідно до умов якого споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (Додаток № 1) такі засоби і споруди зв'язку кабелі ТЗБ 7х4х,1,2, ТЗБ 4х4х1,2, МПЄВК 1х4х1,2 згідно з паспортом (Додаток № 2) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Вартість технічного обслуговування засобів зв'язку споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводиться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.3.1 Договору).

За умовами підпункту 2.2.1 Договору виконавець відповідно до п.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України надає споживачу передбачені договором послуги зв'язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань споживача щодо оплати послуг зв'язку та передбачених Додатком № 4.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що при невиконанні пункту 2.1.2 (в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 10.4 якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін жодна зі сторін не заявить про її припинення, дія Договору вважається продовженою на кожний наступний рік на тих же умовах.

Позивач своєчасно та у повному обсязі виконував договірні зобов'язання щодо обслуговування належних відповідачу засобів і споруд зв'язку, надавши протягом періоду з жовтня 2013 року по лютий 2014 року включно послуг на загальну суму 7 422 грн. 55 коп. в межах асигнувань, виділених бюджетом.

Відповідачем договірні зобов'язання з оплати за надані послуги у період з 31.10.2013 року по 28.02.2014 року не виконі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 7 422 грн. 55 коп., що підтверджується розрахунком позивача.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, виконавець 24.01.2014р. був змушений звернутися до споживача з претензією за вих. № 37/06 про сплату заборгованості, яку останнім залишено без задоволення.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом залишається несплаченою та становить 7 422 грн. 55 коп.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що договір № 358/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку від 01.04.2003р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 7 422 грн. 55 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 422 грн. 55 коп. є доведеними та обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, за змістом зазначеної норми права боржник повинен повернути не лише суму основного боргу, а і додаткову суму, як інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочки.

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно 62 грн. 36 коп. та 26 грн. 48 коп.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним згідно із статтею 526 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними.

Суд звертає увагу, що позивачем невірно зроблено розрахунок інфляційних та річних.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок інфляційних та річних стягненню з відповідача підлягають річні в сумі 19,02 грн. та інфляційні в сумі 54 грн. 93 коп.

За порушення зобов'язання у відповідності до статей 549 - 552 Цивільного кодексу України та у відповідності до пункту 3.5 Договору, за період з 31.10.2013р. по 28.02.2014р. позивач нарахував відповідачу 57 грн. 37 коп. пені, застосовуючи облікову ставку Національного банку України, що діяла протягом періоду прострочки від простроченої суми за кожен день прострочки.

Статтею 83 ГПК України суду надано право, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зважаючи на те, що відповідач є установою, що фінансуються з бюджету, особливість статусу військової частини, яка є складовою частиною Збройних сил України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 1 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 422,55 грн. основного боргу, 1 грн. пені, 19,02 грн. 3% річних та 54,93 грн. інфлляційних.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи положення ч.1 ст.67, ст.119 БК України, Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21.06.2012р. №754, стягнення присудженої суми основного боргу та річних здійснити виключно за рахунок видатків за кодом КЕКВ-2240 "Оплата послуг (крім комунальних)", витрат по оплаті судового збору за КЕКВ-2800 "Інші видатки".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1836 (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 1, р/р 35221007000015 УДК Херсонської області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 07738045) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська,3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904, код ЄДРПОУ 16479714) заборгованість в сумі 7 422,55 грн., пеню в сумі 1 грн., 3% річних в сумі 19,02 грн., інфляційні в сумі 54,93 грн., а також 1827,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнення 7 422,55 грн. основного боргу, пені в сумі 1 грн., 3% річних в сумі 19,02 грн., інфляційних в сумі 54,93 грн. здійснити виключно за рахунок видатків за кодом КЕКВ-2240 "Оплата послуг (крім комунальних)"; стягнення 1827,00 грн. витрат по оплаті судового збору здійснити виключно за рахунок видатків за кодом КЕКВ-2800 "Інші видатки".

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2014 року

Суддя В.В.Литвинова