Ухвала суду № 39992306, 29.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р. Справа № 876/4131/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Гуляка В.В.,

за участі секретаря: Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Шувар-продукт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Шувар-продукт» (надалі - ДП «Шувар-продукт») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року №0000792210 та №0000802210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0000792210 та №0000802210 від 12.09.2013 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд» та ПП «Один два три», оскільки факт поставки таких товарів вказаними контрагентами не доведений. Крім того, вказані підприємства-контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням на підтвердження чого є відповідні акти ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з якими встановлено відсутність юридичних осіб за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Крім цього, до перевірки позивачем не представлено первинних документів, що свідчить про відсутність факту здійснення господарських операцій.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Шувар-продукт» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Галицькі інвестиції», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «Один два три», про що складено акт перевірки від 28.08.2013 року №140/22-10/30337873.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Шувар-Продукт»:

- п. 85.2 ст. 85 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов»язані з предметом перевірки;

- п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 23.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 108794,04 грн., в т.ч. в серпні 2010 року - 66960,0 грн., в вересні 2010 року - 41834,04 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2756-VІ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 48777,36 грн., а саме в червні 2011 року - 15498,57 грн., у серпні 2011 року - 33278,79 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова 13.09.2013 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000792210, яким збільшено позивачу суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 193091,00 грн., в тому числі за основним платежем 157572,00 грн. та за штрафними санкціями 35519,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000802210, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Між ДП «Шувар-продукт» (Покупець) та ТзОВ «АРС Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011 року №172. Згідно з умовами вказаного договору Постачальник зобов»язується поставити потрібні Покупцеві товари в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначені в накладних Постачальника. Покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження факту виконання договірних зобов»язань з вказаним контрагентом, позивачем подано наступні первинні документи: відомість по рахунках, виписку з рахунку ДП «Шувар-продукт» за період 08.08.2011 року до 08.08.2011 року, виписку з рахунку ДП «Шувар-продукт» за період 11.08.2011 року до 11.08.2011 року, видаткову накладну від 07.06.2011 року №РН-6-07021, податкову накладну від 07.06.2011 року №238, видаткову накладну від 09.06.2011 року №РН-6-09024, податкову накладну від 09.06.2011 року №239, видаткову накладну від 15.06.2011 року №РН-6-15028, податкову накладну від 15.06.2011 року №445, видаткову накладну від 17.06.2011 року №РН-6-17020, податкову накладну від 17.06.2011 року №446, видаткову накладну від 22.06.2011 року №РН-6-22013, податкову накладну від 22.06.2011 року №447, видаткову накладну від 23.06.2011 року №РН-6-23012, податкову накладну від 23.06.2011 року №448, видаткову накладну від 28.06.2011 року №РН-6-28003, податкову накладну від 28.06.2011 року №565, видаткову накладну від 29.06.2011 року №РН-6-29037, податкову накладну від 29.06.2011 року №566, видаткову накладну від 30.06.2011 року №РН-6-30064, податкову накладну від 30.06.2011 року №567, видаткову накладну від 30.06.2011 року №РН-6-30065, податкову накладну від 30.06.2011 року №568.

Між ДП «Шувар-продукт» (Покупець) та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.08.2011 року №8, відповідно до якого Постачальник зобов»язується поставити Покупцю (передавати у власність Покупця) визначений цим договором товар, а Покупець зобов»язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти названий товар та оплатити його.

На підтвердження факту виконання договірних зобов»язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи: відомість по рахунках за 01.08.2011 року - 31.10.2011 року, виписку з рахунку ДП «Шувар-продукт» за період 14.09.2011 року до 14.09.2011 року, видаткову накладну від 23.08.2011 року №РН-8-23009, податкову накладну від 23.08.2011 року №519, видаткову накладну від 23.08.2011 року №РН-8-23010, податкову накладну від 23.08.2011 року №520, видаткову накладну від 25.08.2011 року №РН-8-25012, податкову накладну від 25.08.2011 року №553, видаткову накладну від 29.08.2011 року №РН-8-29016, податкову накладну від 29.08.2011 року №614, видаткову накладну від 30.08.2011 року №РН-8-30011, податкову накладну від 30.08.2011 року №651, видаткову накладну від 30.08.2011 року №РН-8-30012, податкову накладну від 30.08.2011 року №652, видаткову накладну від 31.08.2011 року №РН-8-31021, податкову накладну від 31.08.2011 року №703, видаткову накладну від 31.08.2011року №РН-8-31022, податкову накладну від 31.08.2011року №704.

30.08.2010 року між ДП «Шувар-продукт» (Покупець) та ПП «Один Два Три» (Постачальник) укладено договір поставки №76, згідно з умовами якого Постачальник зобов»язується поставити потрібні Покупцеві товари в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначені в накладних Постачальника. Покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження факту виконання договірних зобов»язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи: відомість руху коштів по рахунках за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, видаткові накладні від 01.08.2010 року №1/08-01, від 02.08.2010 року №2/08-17, від 04.08.2010 року №4/08-10, від 05.08.2010 року №5/08-07, від 06.08.2010 року №6/08-13, від 11.08.2010 року №11/08-06, від 12.08.2010 року №12/08-07, від 12.08.2010 року №12/08-08, від 12.08.2010 року №12/08-09, від 12.08.2010 року №12/08-10, від 13.08.2010 року №13/08-07, від 16.08.2010 року №16/08-06, від 17.08.2010 року №17/08-02, від 17.08.2010 року №17/08-03, від 19.08.2010 року №19/08-04, від 21.08.2010 року №21/08-05, від 23.08.2010 року №23/08-01, від 23.08.2010 року №23/08-02, від 23.08.2010 року №23/08-03, від 25.08.2010 року №25/08-08, від 27.08.2010 року №27/08-06, від 27.08.2010 року №27/08-07, від 28.01.2010 року №28/08-01, від 30.08.2010 року №30/08-11, від 31.08.2010 року №31/08-15, від 02.09.2010 року №2/09-09, від 03.09.2010 року №3/09-08, від 03.09.2010 року №3/09-07, від 04.09.2010 року №4/09-02, від 04.09.2010 року №4/09-03, від 07.09.2010 року №7/09-03, від 08.09.2010 року №8/09-06, від 13.09.2010 року №13/09-08, від 14.09.2010 року №14/09-06, від 14.09.2010 року №14/09-05, від 16.09.2010 року №16/09-10, від 16.09.2010 року №16/09-11, від 20.09.2010 року №20/09-10, від 21.09.2010 року №21/09-07, від 23.09.2010 року №23/09-06 та податкові накладні від 01.08.2010 року №432, від 02.08.2010 року №433, від 04.08.2010 року №461, від 05.08.2010 року №462, від 06.08.2010 року №464, від 11.08.2010 року №465, від 12.08.2010 року №466, від 12.08.2010 року №467, від 12.08.2010 року №468, від 12.08.2010 року №469, від 13.08.2010 року №470, від 16.08.2010 року №471, від 17.08.2010 року №472, від 17.08.2010 року №473, від 19.08.2010 року №474, від 21.08.2010 року №475, від 23.08.2010 року №476, від 23.08.2010 року №477, від 23.08.2010 року №478, від 25.08.2010 року №479, від 27.08.2010 року №480, від 27.08.2010 року №481, від 28.08.2010 року №482, від 30.08.2010 року №483, від 31.08.2010 року №484, від 02.09.2010 року №510, від 03.09.2010 року №525, від 03.09.2010 року №524, від 04.09.2010 року №530, від 04.09.2010 року №531, від 07.09.2010 року №553, від 08.09.2010 року №567, від 13.09.2010 року №609, від 14.09.2010 року №618, від 14.09.2010 року №617, від 16.09.2010 року №647, від 16.09.2010 року №648, від 20.09.2010 року №684, від 21.09.2010 року №685, від 23.09.2010 року №696, від 29.09.2010 року №759.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов»язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 згаданого вище Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок справляння податків і зборів за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об»єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об»єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об»єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов»язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов»язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов»язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим, окружний суд стосовно висновків ДПІ про нікчемність правочинів, вірно зазначив, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ДП «Шувар-Продукт» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені, а відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Крім цього, при вирішенні справи окружний суд врахував, що висновки акту перевірки обґрунтовані виключно даними актів ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд» та ПП «Один два три». При цьому, з наявних в матеріалах справи витягів з автоматизованої системи співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів судом встановлено, що розбіжність даних по податку на додану вартість позивача з вказаними контрагентами виникла в результаті відображення в автоматизованій системі акту перевірки від 28.08.2013 року №140/22-10/30337873. Таким чином, на час здійснення господарських операцій та відображення їх результатів у податковій звітності ДП «Шувар-продукт» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «Один два три», відсутня була розбіжність між даними податкового кредиту позивача та податковими зобов»язаннями його контрагентів.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем без належних на це підстав збільшено позивачу суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 193091,00 грн., а відтак податкове повідомлення-ірішення №0000792210 від 12.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності застосування відповідачем фінансових санкцій за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів та їх копій, пов»язаних з обчисленням та сплатою податків, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов»язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов»язані з предметом перевірки.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом є підставою для застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції прийняв до уваги лист Прокуратури Сихівського району м. Львова №04-21/200-13 від 01.10.2013 року, в якому зазначено, що проведеною прокуратурою перевіркою виявлено порушення вимог законодавства щодо підставності проведення позапланової документальної перевірки ДП «Шувар-продукт» та з цього приводу внесено подання про усунення вказаних порушень.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року у справі №813/6418/13-а визнано протиправним та скасовано наказ від 14.08.2013 року №135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Шувар-продукт».

Підсумовуючи наведене вище, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що штрафна санкція за непредставлення платником податків до перевірки первинних документів може бути застосована лише за наявності законних підстав для її проведення, а відтак визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0000802210 від 12.09.2013 року, яким ДП «Шувар-продукт» визначено суму грошового зобов»язання за штрафними санкціями в розмірі 510 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги законності висновків суду першої інстанції не спростовують і підстави для зміни чи скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року у справі №813/173/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Гуляк В.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.07.2014 року.